Ухвала суду № 33578887, 12.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2013 р. м. Київ К/800/30385/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Лосєва А.М., Муравйова О.В., при секретарі:Томилець Ю.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

у справі № 819/233/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський цукровий

завод»

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції

Тернопільської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Борщівський цукровий завод» (далі - ТОВ «Борщівський цукровий завод», Позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби (далі - Борщівська МДПІ, Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2012 року № 0000352302, № 0000342302, № 0000332302 та № 0000322302.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 10 грудня 2012 року № 0000352302, № 0000342302, № 0000332302 та № 0000322302.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі № 819/233/13-а - без змін.

Борщівська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти касаційної скарги заперечує з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Борщівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10 липня 2008 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 10 липня 2008 року по 30 червня 2012 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.37 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1 статті 141, пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт перевірки від 28 листопада 2012 року № 841/22-02/35993619 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2012 року:

- № 0000332302 (Форма «Р»), яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 307 642 грн. за 2011 рік.;

- № 0000352302 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 12 895 753 грн., в т.ч. за IV квартал 2009 року на суму 986 880,00 грн., за IV квартал 2010 року на суму 4 113 118,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 5 741 947,00 грн., за II квартал 2012 року на суму 2 053 808,00 грн.;

- № 0000342302 (Форма «В-4») про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 135 193 грн. за березень 2011 року за декларацією, що зареєстрована 20 квітня 2011 року;

- № 0000322302 (Форма «Р»), яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 207 707 грн., в т.ч. основного платежу на суму 1 097 360 грн., в т.ч. за жовтень 2010 року на суму 117 807 грн., за листопад 2010 року на суму 137 306 грн., за грудень 2010 року на суму 186 266 грн., за січень 2011 року на суму 137 000 грн., за березень 2011 року на суму 518 981 грн. та штрафної санкції на суму 110 347 грн.

Як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року № 0000332302 стали висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми валових витрат в результаті віднесення до їх складу сум нарахованих відсотків за користування позикою, використаною на закупівлю корпоративних прав, непов'язаних з їх подальшим використанням в господарській діяльності з огляду на те, що корпоративні права були продані позивачем за ціною нижчою, ніж вони були придбані.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 вересня 2008 року між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено кредитний договір № 151208К48 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Банк взяв на себе зобов'язання передати позичальнику кредитні кошти в розмірі 28 000 000,00 грн., а позивач (позичальник) повернути надані грошові кошти, у строки та зі сплатою відсотків, встановлені договором.

2 жовтня 2008 року між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ТОВ «Цукорінвест» укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Борщів-цукор», згідно умов якого ТОВ «Цукорінвест» зобов'язане відступити (передати у власність) позивачу 99,999746 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Борщів-цукор», а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити корпоративні права, вартість яких становить 18 185 740,68 грн. Відповідно до підпунктів 1.3.1, 1.3.2 вказаного договору, розмір вкладу складає 17 966 178,74 грн., що становить 99, 999746 % статутного капіталу.

Також, 2 жовтня 2008 року було укладено договір купівлі - продажу частки статутного капіталу ТОВ «Борщів - цукор» між ТОВ «Борщівський цукровий завод» (Покупець) та ТОВ «Поділля-цукор» (Продавець), згідно умов якого останнє зобов'язується відступити (передати у власність) позивачу 0,000254 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Борщів-цукор», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити корпоративні права на умовах, визначених договором, а саме: Покупець зобов'язується сплатити Продавцю за корпоративні права суму в розмірі 45,65 грн. (пункти 1.1, 2.1 договору). Відповідно до підпунктів 1.3.1, 1.3.2 зазначеного договору, розмір вкладу складає 45,65 грн., що становить 0,000254 % статутного капіталу.

Тобто, позивачем придбано корпоративні права ТОВ «Борщів-Цукор» на загальну суму 18 185 786,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 2 жовтня 2008 року.

20 жовтня 2008 року між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ТОВ «Інвест Сервіс» укладено договір купівлі - продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ «Борщів - цукор», згідно умов якого 100 % корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Борщів - цукор» продано ТОВ «Інвест Сервіс». Згідно підпункту 1.4.1 цього договору, розмір внеску складає 17 966 224,39 грн., що становить 100 % статутного капіталу. Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 договору, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю суму в розмірі 18 185 786,33 грн., оплата за корпоративні права повинна бути здійснена до 20 жовтня 2033 року.

Позивачем повернуто кредит, отриманий від ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 28 лютого 2011 року в сумі 106 621,02 грн. та 18 березня 2011 року в сумі 27 893 333,33 грн. за рахунок отриманої від ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» поворотної відсоткової позики на загальну суму 29 864 980 грн.

Між ТОВ «Борщівський цукровий завод» (Позичальник) та ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» (Позикодавець) (код ЄДРПОУ 33781440) було укладено договір відсоткової позики від 15 березня 2011 року № АП (П) - 15/03/4, на виконання вимог якого позивачем отримано грошові кошти в сумі 29 864 980 грн.

Повернення відсоткової позики ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» відбулося у лютому 2012 року за рахунок відсоткової позики (50 000 000 грн.), яка отримана позивачем від ТОВ «Компанія з управління активами «Омега Капітал» на підставі укладеного договору відсоткової позики від 16 лютого 2012 року № АП (П) - 16/02-6.

Спірні правовідносини на час виникнення спірних правовідносин регулювалися нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а в підпункті 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат, згідно із підпунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

До складу інших витрат, відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, як зазначено в статті 62 Господарського кодексу України, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Так, згідно із статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції що передбачається до продажу.

При цьому, законодавчо закріплена заборона втручання державних органів в господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що недосягнення мети як то отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови, що судами була перевірена економічна доцільність зазначених дій.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2012 року № 0000352302 стали висновки відповідача про порушення позивачем та підпункту 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, що полягало у включенні до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду в розмірі 6978068,00 грн., що утворилося за підсумками 2010 року.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України розділ ІІІ цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Абзац перший пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України також встановлює, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

За змістом цих норм, норми Податкового кодексу України не застосовується до визначення доходів і витрат, що отримані і проведені до 1 квітня 2011 року. Цей Кодекс не застосовується і до розрахунку об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року. Про це свідчить зміст пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у першому абзаці якого йдеться тільки про правовий режим від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року. Тобто, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками І кварталу 2011 року здійснюється за нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» який втрачає чинність з 1 квітня 2011 року (підпункт 2 пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України), тоді як в абзаці другому пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України йдеться про розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу, наступних податкових періодів, який здійснюється за Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому абзацом другим пункту 22.4 статті 22 цього ж Закону визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснюється з врахування доходів і витрат цього кварталу з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яке підлягає включенню до витрат І календарного кварталу 2011 року без обмежень.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення

Таким чином, до складу валових витрат ІІ кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилося за підсумками 2010 року. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2012 року № 0000352302.

Крім того, висновок відповідача про донарахування сум податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 10 грудня 2012 року № 0000342302 та № 0000322302 ґрунтується на тому, що порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства полягає в протиправному віднесенні до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) податку у зв'язку придбанням у ТОВ «Цукровий завод «Борщів» послуг - відшкодування витрат на підготовку орендованого обладнання до виробничого сезону, отримання та використання в господарській діяльності яких не підтверджується..

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 наведеної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Нормами статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Цукровий завод Борщів» укладено договір оренди від 16 червня 2009 року, термін дії якого до 1 червня 2012 року та згідно умов якого ТОВ «Борщівський цукровий завод» (Орендодавець) передає, а ТОВ «Цукровий завод Борщів» (Орендар) приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно, вказане у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно підпункту 5.3. Договору орендар проводить за власний рахунок поточний ремонт приміщень, будь-якого майна та обладнання, що входять до складу об'єкту оренди. Поточний ремонт Об'єкту оренди проводиться Орендарем за власний рахунок. Капітальний ремонт об'єкту оренду, якщо він здійснений Орендарем за власний рахунок - підлягає відшкодуванню Орендодавцем.

Підставою для визначення вартості проведених робіт (капітальних ремонтів) є підписаний сторонами двохсторонній акт понесених витрат з ремонту (наданих послуг) та надання Орендарем усіх підтверджуючих документів до цього акту (пункт 6.1.1 договору).

Згідно акта прийому - передачі об'єкту оренди, ТОВ «Борщівський цукровий завод» передано в оренду ТОВ «Цукровий завод Борщів» наступне майно: - 988 найменувань, балансовою вартістю 5 818 879,20 грн.; нерухоме майно, яке входить до складу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою смт. Дунаївці, вул.Червоноармійська, 5, Хмельницької області - 9 найменувань, балансовою вартістю 242 0505,76 грн.; нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: с. Гермаківка, вул. Шевченка, 59, Борщівського району - 13 найменувань, балансовою вартістю 242 050,76 грн.; нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Борщів, вул. В. Великого, 1, Борщівського району - 33 найменування, балансовою вартістю 817 490,54 грн. Загальна кількість найменувань майна становить 1043 одиниці.

В подальшому, між ТОВ «Борщівський цукровий завод» та ТОВ «Цукровий завод Борщів» укладено додаткову угоду від 1 січня 2010 року № б/н (далі Додаткова угода від 1 січня 2010 року) до договору від 16 серпня 2009 року про повернення частково майна, що входить до об'єкту оренди в кількості 998 найменувань. Згідно нової редакції Специфікації від 1 січня 2010 року, до складу об'єкта оренди входить майно в кількості 40 найменувань та балансовою вартість в сумі 184 279,21 грн.

Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди від 1 січня 2010 року усі інші положення Договору оренди від 16 червня 2009 року та додатків до нього залишаються без змін та продовжують свою дію. Згідно вказаного пункту, залишається без змін термін дії угоди, який встановлено до 1 червня 2012 року.

Висновки податкового органу про те, що договір оренди від 16 червня 2009 року із змінами та доповненнями, внесеними 1 січня 2010 року, діяв тільки до 17 серпня 2010 року, оскільки 18 серпня 2010 року укладено новий договір оренди, згідно з яким всі основні засоби були передані в оренду іншому Орендарю, є такими, що не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Так, 18 серпня 2010 року ТОВ «Борщівський цукровий завод» укладено із ТОВ «Боршівський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 36865554) договір оренди від 18 серпня 2010 року № б/н (далі - договір оренди від 18 серпня 2010 року), відповідно до умов якого ТОВ «Борщівський цукровий завод» (Орендодавець) передає, а ТОВ «Боршівський цукровий завод» (Орендар) приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно, вказане у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно акта прийому - передачі об'єкта оренди від 18 серпня 2010 року було передано Орендарю майно в кількості 972 найменування, балансовою вартістю 4 891 132,78 грн.

Враховуючи зазначене, договір оренди від 16 червня 2009 року не припиняв своєї дії, у зв'язку з укладенням договору оренди від 18 серпня 2010 року, не визнавався нікчемним або не законним, а відтак був чинним.

Також, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що до об'єкта оренди договору від 17 серпня 2010 року не входить майно, яке згідно Додаткової угоди від 1 січня 2010 року до договору від 16 червня 2009 року залишилося в користуванні ТОВ «Цукровий завод Борщів», а саме, майно в кількості 40 найменувань, балансовою вартість в сумі 184 279,21 грн. (підтверджується специфікацією від 1 січня 2010 року до договору оренди від 16 червня 2009 року).

Факт відшкодування Товариством у жовтні - грудні 2010 року ТОВ «Цукровий завод Борщів» витрат по поліпшенню орендованого обладнання, пов'язаного з підготовкою цього обладнання до виробничого сезону, яке полягає у здійсненні поточного ремонту, у розмірі 7 395 318,24 грн., у т.ч. ПДВ 1 232 553,04 грн. підтверджуються: актом надання послуг від 31 жовтня 2010 року № 832, податковою накладною від 31 жовтня 2010 року № 477 на загальну суму 1 510 969,96 грн., у т.ч. ПДВ 251828,33 грн.; актом надання послуг від 31 жовтня 2010 року № 833, податкова накладна від 31 жовтня 2010 року № 478 на загальну суму 3 007 628,46 грн., у т.ч. ПДВ 501 271,41 грн.; актом надання послуг від 31 жовтня 2010 року № 834, податковою накладною від 31 жовтня 2010 року № 479 на загальну суму 2 846 413,02 грн., у т.ч. ПДВ 474 402,17 грн.; актом надання послуг від 30 листопада 2010 року № 853, податковою накладною від 30 листопада 2010 року № 493 на загальну суму 19 707,67 грн., у т.ч. ПДВ 3284,61 грн.; актом надання послуг від 27 грудня 2010 року № 869, податковою накладною від 27 грудня 2010 року № 502 на загальну суму 10 599,13 грн., у т.ч. ПДВ 1 766,52 грн.

Згідно умов договору оренди від 16 червня 2009 року, а саме підпункту 6.4. розділу 6, у разі дострокового повернення Об'єктів оренди на підставі двосторонньої домовленості сторін, Орендодавець зобов'язаний відшкодувати вартість понесених витрат у зв'язку із поліпшенням Об'єкту оренди проведеними Орендарем за власний рахунок, за умови, що такі поліпшення здійснювались за його письмовою згодою.

Погодження проведення робіт по поліпшенню об'єкту оренди та підготовки орендованого обладнання до виробничого сезону, оформлено письмовою згодою Товариства, а розмір витрат по вказаним поліпшення підтверджується підписаним двосторонніми актами від 31 жовтня 2010 року на загальну суму 7 365 011,44 грн., в т.ч. ПДВ 1 227 501,91 грн., від 30 листопада.2010 року на загальну суму 19 707,67 грн., в т.ч. ПДВ 3284,61 грн., та від 27 грудня 2010 року на загальну суму 10599,13 грн., в т.ч. ПДВ 1766,52 грн.

Відтак, з огляду на встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт придбання послуг - відшкодування витрат по поліпшенню орендованого обладнання, пов'язаного з підготовкою цього обладнання до виробничого сезон у ТОВ «Цукровий завод Борщів» підтверджений належним чином оформленими первинними документами, ведення яких передбачене правилами бухгалтерського та податкового обліку, які і підтверджують зв'язок понесених витрат зі змістом господарської діяльності позивача.

Встановленим обставинам суди першої та апеляційної інстанції надали правильну юридичну оцінку, та зробили такий, який відповідає фактичним обставинам справи юридично правильний висновок про правомірність віднесення позивачем в податковому обліку сум з податку на додану вартість.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція податкового органу не ґрунтується на положеннях законодавства та не підтверджується матеріалами справи.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а

Касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі № 819/233/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: А.М. Лосєв

О.В. Муравйов