Постанова № 33578630, 18.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 916/1218/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"на ухвалу від та на постанову відгосподарського суду Одеської області 01.07.2013 Одеського апеляційного господарського суду 25.07.2013у справі господарського суду№ 916/1218/13 Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"простягнення 2 615,26 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідачаповідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2013 у справі № 916/1218/13 (суддя Мостепаненко Ю.І.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф. - головуючий суддя, судді Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.), припинено провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 01.07.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 у справі № 916/1218/13 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" судового збору у розмірі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням того, що відповідачем судові рішення у даній справі оскаржуються лише в частині стягнення судового збору, касаційною інстанцією здійснюється перегляд судових рішень лише в оскаржуваній частині.

30.04.2013 Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" про стягнення заборгованості у розмірі 1 310, 60 грн., пені у розмірі 849, 01 грн. та 3% річних у розмірі 455, 65 грн.

11.06.2013 позивач подав до суду заяву, в якій повідомив суд про перерахування відповідачем після звернення до суду з позовом заборгованості, пені та 3% річних, у зв'язку з чим просив покласти на відповідача судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України.

Частиною другою статті 49 ГПК України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (Така правова позиція викладена у п. 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди обох інстанцій, врахувавши винні дії відповідача у виникненні спору (сплата боргу, пені та 3% річних відповідачем після звернення позивача з позовом до суду), та керуючись приписами ст. 49 ГПК України правомірно стягнули з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" судовий збір.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій неправомірно з нього стягнуто судовий збір, оскільки припинення провадження у справі є підставою для повернення сплаченої суми судового збору на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що приписами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" не передбачено повернення судового збору у разі припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України (Така ж правова позиція викладена у п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Не приймаються також до уваги доводи скаржника про те, що позивач звернувся до суду без попереднього досудового врегулювання даного спору, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа щодо досудового врегулювання спорів) № 1-2/2002 обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Всі інші доводи скаржника були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 01.07.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 у справі № 916/1218/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.А. ГОЛЬЦОВА