Постанова № 33578576, 19.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 904/1622/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Капацин Н.В., Жукової Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.13у справі№904/1622/13-ггосподарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доМіського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"

простягнення сумиза участю представників від:позивачаСтанішевський І.С. (дов. від 22.03.13)відповідачаТалан О.Л., Чікіньова Д.М. (дов. від 27.08.13)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на загальну суму 9903996,54 грн.

Рішенням господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.13 (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Широбокової Л.П., суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікової В.В.), позов задоволено частково, стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 725599,87 грн., 3% річних - 2063181,68 грн., інфляційні втрати - 299577,26 грн. та суму судового збору - 68820,00 грн. В частині стягнення пені у розмірі 303202,20 грн. відмовлено на підставі ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, в решті - на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, при цьому, розмір пені зменшено на 90%.

Не погодившись із рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обгрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.12 між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" - постачальник та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" - споживач укладений типовий договір №7809/21/128626 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти строком дії до 31.12.12. На виконання умов Договору протягом січня - серпня 2012 року Постачальник поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 143317653,97 грн. Відповідач свої зобов`язання за Договором виконав неналежним чином, оскільки допустив порушення встановленого Договором строку остаточного розрахунку. Перерахував на рахунок постачальника грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 58227904,99 грн.

26.10.12 між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) був укладений договір №9814/21/132668 про відступлення права вимоги. Відповідно до п.1.1 та п.1.2 зазначеного договору позивач прийняв на себе право вимоги до Відповідача за Договором у сумі 85089748,98 грн. та стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником (відповідачем) своїх зобов'язань за договором.

Станом на 27.12.12 відповідач повністю сплатив за використаний природний газ новому кредиторові. Проте, оплата була здійснена з порушенням строків, визначених договором, внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідача пеню - 7541237,60 грн., інфляційні втрати - 299577,26 грн. та 3% річних - 2063181,68 грн.

Позивач просив стягнути пеню за період з 04.02.12 по 27.12.12 у сукупності по кожному періоду в сумі 7541237,60 грн. Судами перевірений розрахунок пені, з урахуванням заяви відповідача про застосування спеціального строку позовної давності, та відмовлено у позовних вимогах про стягнення пені за період з 04.02.12 по 18.02.12 у сумі 303202,20 грн. Щодо решти суми пені у розмірі 7238035,40 грн. - зазначено про правомірність та правильність її нарахування, втім, зменшено її розмір на 90%.

Скаржник не оскаржує судові акти у частині задоволення позову (стягнення 3% річних та інфляційних), тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 90%, враховуючи положення ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права на зменшення фінансової санкції, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги те, що станом на час розгляду справи відповідач у повній мірі розрахувався за одержаний природний газ, що не заперечується сторонами, відтак заборгованість за поставлений газ відсутня. Також встановлено, що заборгованість за договором виникала у зв'язку з різницею в тарифах на послуги з теплопостачання внаслідок невідповідності фактичної вартості цих послуг тарифам, що затверджені в установленому порядку для відповідача. Вказана різниця повинна відшкодовуватися з державного бюджету, та була відшкодована несвоєчасно; кошти в сумі 85071748,97 грн. надійшли в грудні 2012р. та невідкладно були перераховані позивачу. Крім того, відповідачем підтверджено належними доказами, що заборгованість виникла також в зв'язку з низькою платоспроможністю населення, заборгованість якого становить 149798351,55 грн., вжиття ним необхідних правових заходів щодо стягнення цих боргів (9558 позовних заяв знаходяться у провадженні судів).

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди дійшли висновку про необхідність використання такого права суду, через що колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.13 у справі № 904/1622/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Н.В. Капацин

Л.В. Жукова