Постанова № 33578166, 18.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 р. Справа № 816/1471/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бартош Н.С.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача - Кішко Д.О.

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.

прокурора - Демченко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Глобинський елеватор хлібопродуктів» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 816/1471/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Глобинський елеватор хлібопродуктів»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів», звернувся до Господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби № 0000222301/0/1355 від 21.06.07 р. в частині визначення зобов'язання по ПДВ у сумі 1770829,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415,0 грн., № 0000222301/1/2063 від 07.09.07 р. в частині визначення зобов'язання по ПДВ у сумі 1770829,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415,0 грн., № 0000222301/2/2628 від 19.11.07 р. в частині визначення зобов'язання по ПДВ у сумі 1770829,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415,0 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 28.05.09 р. по справі № 10/112-08 позов був задоволений в повному обсязі. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.10 р. по справі № 10/112-08/5018 апеляційна скарга Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби була залишена без задоволення, а постанова Господарського суду Полтавської області від 28.05.09 р. по справі № 10/112-08 без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.13 р. по справі № К-11920/10 касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової була задоволена частково: постанова Господарського суду Полтавської області від 28.05.09 р. по справі № 10/112-08 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.10 р. по справі № 10/112-08/5018 були скасовані, а справа була направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.13 р. по справі № 816/1471/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.13 р. по справі № 816/1471/13-а та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач та прокурор письмові заперечення на апеляційну скаргу не подали, але в поясненнях в судовому засіданні наполягали на законності судового рішення, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000222301/0/1355 від 21.06.07 р. є акт № 341/23-210/00955667 від 08.06.07 р. /том ІІ, а.с. 16-67/ виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 р. по 31.12.06 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог ст. 6, п. 7.4.3, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ за квітень 2006 р. на суму 959345,0 грн., за листопад 2006 р. на 234569,0 грн. та за грудень 2006 р. на 576915,0 грн. (в частині, що оскаржена позивачем).

Підприємство скористалося правом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративній процедурі і за результатами розгляду первинної та повторних скарг вони були залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін. З урахуванням результатів розгляду скарг в адміністративній процедурі відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000222301/1/2063 від 07.09.07 р. та № 0000222301/2/2628 від 19.11.07 р., які не відрізнялися від оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000222301/0/1355 від 21.06.07 р. ні сумою визначеного податкового зобов'язання, ні розміром застосованих штрафних санкцій.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач неправомірно застосував « 0» ставку при експорті товарів, оскільки підприємство не здійснює зовнішньоекономічну діяльність, є посередником в перепродажу олії соняшникової і його прибуток залежить від розміру торгової націнки, яка складає по операції 1,5%. Проте розмір торгової націнки не перекриває вартості послуг комісіонера в сумі 160,3 тис. грн., а тому дана операція є завідомо збитковою, що суперечить меті проведення господарської діяльності - отримання прибутку. Крім того, за інформацією, отриманою відповідачем від ДПІ м. Полтави, ЗАТ «ПОЕЗ-Кернел Груп» не є виробником олії соняшникової нерафінованої, яка була предметом експорту, придбана у ТОВ «Кернео-Трейд», який виступає комісіонером. Також у ВМД відсутній запис у гр. 27 - місце навантаження (розвантаження) товару, що суперечить вимогам Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом ДМС України № 307 від 09.07.97 р. та зареєстрованої в Мінюсті України 24.09.97 р. № 443/2247. За таких підстав ВМД вважається неналежно оформленою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що ним було встановлено, що між позивачем (комітент) та ТОВ «Кернел-Трейд» (комісіонер) були укладені договори комісії № 3ЭЛ-МК від 19.01.06 р. та № 36ЭЛ-МК від 21.09.06 р., предметом яких є реалізація комісіонером від свого імені та за рахунок комітента і в його інтересах олії соняшникової нерафінованої, що належить комітенту, за межи митної території України. Кількість, якість та мінімальна ціна продажу товару наводяться у додатках до договору. Комісійна винагорода встановлена в розмірі 0,5% від вартості реалізованого товару.

На виконання вказаного договору позивач передав ТОВ «Кернел-Трейд» олію на підставі актів приймання-передачі продукції від 21.02.06 р., від 23.02.06 р., від 28.02.06 р., від 04.03.06 р., від 05.03.06 р., 10.03.06 р., 13.03.06 р., від 14.03.06 р. /том 1, а.с. 36-43/ в загальній кількості 2468,6 т.; від 17.11.06 р., від 08.12.06 р., від 10.12.06 р., від 11.12.06 р., від 15.12.06 р., від 16.12.06 р. /том 1, а.с. 55-60/ в загальній кількості 2026,55 т.

За звітами комісіонера від 31.03.06 р. та від 30.04.06 р. /том 1, а.с. 44, 45/ олія соняшникова в кількості 2467730,0 кг. по ціні 450 доларів США за 1 тону на загальну суму 1110478,5 доларів США (еквівалент вартості реалізованої олії соняшникової становить 5607916,43 грн.) була реалізована за контрактом № 038/08-127 від 24.01.06 р. та в кількості 2025847,0 кг. по ціні 504 доларів США за 1 тону на загальну суму 1021026,89 доларів США (еквівалент вартості реалізованої олії соняшникової становить 5156185,8 грн.) була реалізована за контрактом № 038/08/1-32 від 17.10.06 р. /том 1, а.с. 61-64/

Експорт товару за вказаними договорами оформлений ВМД № 500040000/6/009315 від 29.03.06 р. /том 1, а.с. 46/, № 500040000/6/011717 від 18.04.06 р. /том 1, а.с. 47/ та № 500040000/6/011718 від 18.04.06 р. /том 1, а.с. 48/, № 511000104/7/000366 від 28.02.07 р., № 500040000/6/054972 від 25.12.06 р., № 500040000/6/051890 від 12.12.06 р., № 500040000/6/047638 від 22.11.06 р. /том 3, а.с. 109-112/.

При оподаткуванні експортних операцій позивачем була застосована нульова ставка по ПДВ, встановлена п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про ПДВ».

В обґрунтування висновків судового рішення про неправомірність застосування позивачем приписів наведеної норми суд першої інстанції послався на положення п. 3.1.3 ст. 3 Закону України «Про ПДВ», де зазначено, що об'єктом оподаткування є операції з вивозу платником товарів за межі митної території; п. 6.2.1 ст. 6 Закону, де передбачено, що за нульовою ставкою обчислюється податок щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Вказаною нормою також встановлено, що товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Також суд першої інстанції навів зміст п. 2 Положення «Про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМУ № 574 від 09.06.97 р., в якому записано, що вантажна митна декларація - письмова заява, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. В п. 8 Положення вказано, що вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Згідно Інструкції "Про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом державної митної служби України № 307 від 24.09.97 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.09.97 р. за № 443/2247, у гр. 8 ВМД зазначається одержувач, а якщо це іноземна особа - то ї найменування та місцезнаходження.

Як встановлено судом першої інстанції, у ВМД № 511000104/7/000366 від 28.02.07 р., № 500040000/6/054972 від 25.12.06 р., № 500040000/6/051890 від 12.12.06 р., № 500040000/6/047638 від 22.11.06 р. /том 3, а.с. 109-112/ у гр. 8 одержувачем товару зазначена фірма «Lanen.S.A», яка за даними відділу НЦБ Інтерполу в Харківській області в Панамі фактично не існує, інформація щодо зазначеної компанії відсутня в базі даних панамських компаній, які отримали ліцензію на здійснення комерційної діяльності /том ІІ, а.с. 75, 76/.

У ВМД № 500040000/6/009315 від 29.03.06 р. /том 1, а.с. 46/, № 500040000/6/011717 від 18.04.06 р. /том 1, а.с. 47/ та № 500040000/6/011718 від 18.04.06 р. /том 1, а.с. 48/ у гр. 8 одержувачем товару зазначена фірма «Inerco UK LLP» (Garrard House, 2-6 Howessdale Road Browley, Kent br. 29LZ Great Britain). Разом з тим, згідно листа ДПА України № 3261/7/12-0327 від 18.02.09 р. та листа Королівської податкової митної служби Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії № CEL/F85628/TAW від 04.02.09 р. дана фірма створена 26.04.06 р. та не займається торгівлею у Великобританії /том ІІІ, а.с. 64-65, 98/.

Зважаючи на те, що фірма «Inerco UK LLP» створена 26.04.06 р., то ТОВ «Кернел-Трейд» не могло укласти з нею на користь позивача зовнішньоекономічний контракт № 038/08-127 від 24.01.06 р., а тому був зроблений висновок про те, що дана операція не носила реального характеру, оскільки на дату укладання контракту та оформлення ВМД вказаний покупець не існував.

До такого ж висновку суд першої інстанції дійшов і стосовно операцій по поставці олії фірмі «Lanen.S.A», яка не існує в Панамі.

В постанові суду першої інстанції також вказано на те, що ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів» не є виробником олії соняшникової нерафінованої, яка була експортована, вона була придбана у ТОВ «Кернел-Трейд», код 31454383, який і виступав комісіонером. Проте у ВМД № 54972 від 25.12.06 р., від 18.04.06 р. № 11717 та № 11718 у графі 31- опис товару, вказано, що виробником олії є ЗАТ «ПОЕЗ-Кернел Груп». Також у ВМД відсутні записи у гр. 27 - місце навантаження (розвантаження) товару, та недостовірні відомості внесені до гр. 8 - одержувач (імпортер) щодо фактично неіснуючих імпортерів, що суперечить вимогам Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», а тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ВМД оформлені не належним чином, що в свою чергу є підставою для висновку про те, що перетин кордону товаром не підтверджений належним чином оформленими ВМД, а тому по вказаним операціям позивач не мав права застосовувати нульову ставку ПДВ.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що проведення збиткових операцій суперечить принципам підприємництва, вказаним у ст. 42 ГК України. Господарська операція, направлена на отримання доходу, дійсно, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Однак, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, лише у разі коли платник доведе, що він мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, та його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від нього причин.

Суд першої інстанції не прийняв і якості доказу по даній справі висновок незалежного аудитора Сенченка М.В. щодо результатів операційної перевірки діяльності ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів» з питань проведення зовнішньоекономічних операцій (експорт олії соняшникової нерафінованої) щодо визначення отриманого прибутку за період з 01.01.06 р. по 31.12.06 р. з огляду на те, що експертом перевірені договори комісії за 2006 р. в цілому. Проте наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що за звітами комісіонера комісійна винагорода становила 44270,74 грн. (в т.ч. ПДВ - 7378,46 грн.), а витрати комісіонера при реалізації олії за межі митної території України понесені в сумі 145389,44 грн. (у тому числі ПДВ 21932,62 грн.), які підлягають відшкодуванню за рахунок комітента: плата митних зборів 0,2% від рекомендованої ціни - 13491,76 грн.; оплата роботи митного інспектора - 303,0 грн.; послуги по відвантаженню - 88028,82 грн.; оформлення ВМД - 1680,0 грн.; витрати по зберіганню - 39269,54 грн.; послуги по біржовому оформленню контракту - 1753,31 грн.; лабораторні дослідження - 864,0 грн. Ціна придбання олії позивачем становить 2,50833 грн. за 1 кг, а ціна реалізації 2,54520 грн. за 1 кг., націнка в 1,5% не перекриває вартості послуг комісіонера, яка згідно поданих звітів становить 160300,0 грн., що позивачем не спростовано.

Посилаючись на приписи п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» та п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд першої інстанції зазначив, що господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що позивач має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок необґрунтованого завищення валових витрат та податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Доводи позивача не спростовують висновків відповідача щодо відсутності економічної вигоди від господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не може полягати тільки в отриманні податкової пільги. А тому суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що у позивача відсутні підстави для застосування "0" ставки при експорті товарів, чим занижений ПДВ за квітень 2006 р. на 959345,0 грн., за листопад 2006 р. на 234569,0 грн. та за грудень 2006 р. на 576915,0 грн.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачалося, що нові податкові повідомлення-рішення органом ДПС приймаються лише в разі часткового задоволення скарги платника податків або донарахування податкових зобов'язань та/або штрафних санкцій. В першому випадку оскаржене податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, а у другому ні. Інших підстав для прийняття нового податкового повідомлення-рішення законодавець не встановлював.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000222301/1/2063 від 07.09.07 р. та № 0000222301/2/2628 від 19.11.07 р. були прийняті за результатами розгляду первинної та повторної скарг, які були залишені без задоволення. При цьому нові податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання по ПДВ та застосованих штрафних санкцій є тотожними податковому повідомленню-рішенню № 0000222301/0/1355 від 21.06.07 р., що суперечить приписам ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також слід відмітити, що позивачем до матеріалів справи були надані належним чином оформлені документи, які підтверджують те, що фірма «Lanen.S.A» (Панама) була зареєстрована 09.12.05 р., внесена до Державного Реєстру республіки Панама та отримала сертифікат (т. 3 арк. справи 71-95), Міністерством економіки та фінансів їй наданий ідентифікаційний номер платника податків. Наведене також було підтверджено листом від 01.10.09 р. на запит суду першої інстанції (т. 3 арк. справи 188) та довідкою з Державного Реєстру республіки Панама.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції не були взяті до уваги надані ним до матеріалів спарив документ, які свідчать про те, що фірма «Inerco UK LLP» була зареєстрована 21.02.03 р. (т. 3 арк. справи 156-165). За інформацією реєстратора компанії в Англії та Уельсі вказана компанія була ліквідована 12.05.09 р. З урахуванням наведених даних слід зробити висновок про те, що укладання контракту та проведення операцій на користь фірма «Inerco UK LLP» були проведені після реєстрації та до моменту ліквідації.

Зважаючи на вищенаведені дані, колегія суддів дійшла до висновку про те, що висновки суду першої інстанції стосовно проведення позивачем поставок на користь неіснуючих контрагентів є хибними і не враховують документів, які були надані позивачем до матеріалів справи і цим документам не була надана належна правова оцінка.

Також слід зауважити, що твердження відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем вимог п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», є безпідставним, оскільки матеріали перевірки та залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що за період, який перевірявся, позивач не здійснював неоподатковуваних операцій, а тому не порушував вказану норму закону зважаючи на те, що Закон України «Про ПДВ» містив вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. 3 даного Закону), і операцій, звільнених від оподаткування (ст. 5 Закону). В акті перевірки факти проведення таких операцій позивачем не відображені, тому посилання відповідача, на порушення даної норми Закону не доведено належними та допустимими доказами.

В акті перевірки і в постанові суду першої інстанції вказано на те, що проведені позивачем операції з ТОВ «Кернел-Трейд» є збиткові, що свідчить про навмисні дії позивача, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок їх вчинення, тобто ці операції виходять за межи господарської діяльності. Проте ні відповідачем, ні судом першої інстанції не вказано ким встановлений умисел на здійснення протиправної діяльності, хто саме мав на меті ухилення від оподаткування, що свідчить про те, що такі висновки були зроблені на припущення і не доведені документально.

Також слід зауважити, що ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює поняття, які використовуються в даному Законі, в т.ч. поняття «господарської діяльності». Проте дана норма не визначає обов'язків платників податків відмовлятися від господарських операцій в разі можливої їх збитковості. Такі вимоги відсутні і в інших нормах цього Закону. Відповідач не заперечує того, що позивачем від всіх операцій періоду, що перевірявся, був отриманий прибуток і не спростована їх фактичне виконання.

Висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем вимог податкового законодавства також обумовлені тим, що вивезення товару за межі митної території України не підтверджені належним чином оформленими ВМД.

Проте слід зазначити, що відповідно приписам Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення (п. 12 ст. 1 Митного кодексу України); митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів (п. 14 ст. 1 Митного кодексу України). Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотримання яких покладено на митні органи (ст. 42 Митного кодексу України). Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 81 Митного кодексу України). Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно п. 5 Положення «Про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою КМ України N 574 від 09.06.97 р., достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп «Під митним контролем») на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством. Згідно ч. 2 та ч. 3 п. 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації з моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. ВМД не може бути відкликана декларантом. Згідно ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Також слід відмітити, що умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п. 19 та п. 35 ст. 1 Митного кодексу України). Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи ВМД, на них є підписи та печатки митного органу, які підтверджують правильність їх оформлення. Жодна норма Митного кодексу України та інших нормативних актів, що регулюють питання митної справи, не уповноважують органи ДПС після завершення митного оформлення товарів контролювати правильність оформлення ВМД, тобто ревізувати діяльність відповідного митного органу. За таких підстав висновки відповідача про порушення позивачем порядку оформлення ВМД, які пройшли митний контроль, є перевищенням повноважень відповідача, що суперечить приписам ст. 19 Конституції України та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (діяла у період здійснення перевірки).

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.13 р. по справі № 816/1471/13-а прийнята з порушенням норм податкового законодавства і без врахування фактичних обставин по справі, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Глобинський елеватор хлібопродуктів» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 816/1471/13-а - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 816/1471/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов ВАТ «Глобинський елеватор хлібопродуктів».

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби № 0000222301/0/1355 від 21.06.07 р. в частині визначення зобов'язання по ПДВ у сумі 1770829,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415,0 грн., № 0000222301/1/2063 від 07.09.07 р. в частині визначення зобов'язання по ПДВ у сумі 1770829,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415,0 грн., № 0000222301/2/2628 від 19.11.07 р. в частині визначення зобов'язання по ПДВ у сумі 1770829,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 885415,0 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Н.С. Бартош

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.06.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська