Постанова № 33575997, 16.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа № 906/1036/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного підприємства "Елітбуд-1" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.2013 р. у справі №906/1036/13

за позовом Національного університету водного господарства та природокористування

до приватного підприємства "Елітбуд-1"

про стягнення 181814,40 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Пуха Д.А.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Національний університет водного господарства та природокористування звернувся до місцевого господарського суду із позовом до приватного підприємства "Елітбуд-1" про стягнення 181814,40грн., у тому числі 147000,00грн. боргу, 2619,76грн. - 3% річних, 31899грн. пені, 293,56 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.08.2013 року (суддя Сікорська Н.А.) вказаний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 147000,00 грн. - боргу за виконані роботи; 2619,76 грн. - 3% річних; 11044,81 грн. - пені; 293,56 грн. - інфляційних; 3219,16 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що на виконання укладеного між сторонами договору від 01.09.2012 р., позивач здійснив заходи для подальшої реконструкції літньої естради "Ракушка", загальною вартістю 422000,00 грн. Натомість, відповідач після прийняття виконаних робіт, повної їх вартості не сплатив, внаслідок чого допустив заборгованість в сумі 147000,00 грн.

З огляду на приписи ст.ст. 526, 530, 837, 838 ЦК України, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу доведений та підлягає задоволенню. Крім того, суд здійснив перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його змінити та стягнути 142780 грн. основного боргу, 899,50 грн. - 3 % річних, 11044,81 грн. пені та 293,56 грн. інфляційних.

Апелянт зокрема зазначає, що на підставі п. 3.6 договору борг відповідача слід зменшити на 4220грн., тобто суму, що зарезервована сторонами на виплату штрафної санкції за порушення позивачем термінів виконання робіт. Відтак, вважає, що слід здійснити перерахунок трьох відсотків річних.

Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт сторони підписали 29.10.2012 року, з огляду на що прострочення виконання зобов'язання допущено з 06.11.2012 року, а не з 30.10.2012 року, як порахував суд першої інстанції.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представник відповідача на розгляд справи до суд не з'явився, хоча ухвала суду про призначення до розгляду апеляційної скарги була надіслана на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно відмітки поштового відділення, конверт з ухвалою суду повернуто з підстави закінчення терміну зберігання.

Враховуючи те, що явка сторін на розгляд апеляційної скарги обов'язковою не визнавалась, враховуючи правову позицію, що міститься в п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2012 року ПП "Елітбуд-1" (генпідрядник) та Національний університет водного господарства та природокористування (субпідрядник) уклали субпідрядний договір № 4-513, згідно п. 1.1 якого субпідрядник зобов'язався виконати закріплення ґрунтового схилу (протизсувні заходи, далі - роботи) для подальшої реконструкції літньої естради "Ракушка" КП "Парк культури та відпочинку ім.Ю.Гагаріна" в м.Житомирі по вул.Старий Бульвар, 34, в установлений цим договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, а генпідрядник зобов'язався надати субпідряднику фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об'єкті (далі - договір), (а.с.11-20).

Додатками до цього договору є договірна ціна, локальний кошторис. Такі документи підписуються сторонами і є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт визначається договірною ціною, що є твердою, та локальним кошторисом, та становить 430000,00 грн. у тому числі ПДВ.

Згідно із п. 3.5 договору відповідач надає аванс позивачу, що становить 120000 грн., у тому числі ПДВ.

За приписами п. 3.4 договору генпідрядник здійснює щомісяця проміжні платежі субпідряднику за фактично виконані роботи на об'єкті на підставі наданої субпідрядником належним чином оформленої довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) в межах 90% договірної ціни в строк до 15 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 3.3 передбачено, що субпідрядник надає генпідряднику на розгляд та підписання акти приймання виконаних робіт, завізованих виконробом (форма КБ-2В), та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) не пізніше 20 числа поточного місяця. Акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) розглядаються та підписуються відповідачем протягом 5 робочих днів.

По закінченню виконання робіт, субпідрядник повідомляє про це генпідрядника, який в свою чергу, зобов'язаний організувати та розпочати їх прийняття (п. 7.1 договору).

Судом першої інстанції правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 4.2 договору визначено, що термін виконання робіт становить 20 (двадцять) календарних днів від дати отримання платежу передбаченого п. 3.5 договору.

Згідно із п. 3.6 договору остаточні розрахунки за виконані роботи на об'єкті відповідач зобов'язався проводити з позивачем впродовж 7 (семи) днів після підписання кінцевого акту приймання виконаних робіт.

Таким чином, наведені в п. 3.2, 3.3, 3.4 умови договору вказують на обумовлену сторонами форму первинних облікових документів, які є підставою для проведення оплати за виконані роботи. При цьому, зазначене в п. 3.6 положення договору містить вказівку на момент виникнення зобов'язання по оплаті виконаних робіт та вказує строк, протягом якого відповідач взяв на себе таке зобов'язання по оплаті.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 11.4 договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем проведено підрядні роботи на загальну суму 422000грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за жовтень 2012 року.

Натомість, відповідач сплативши 275000 грн. авансу, за прийняті роботи у повному обсязі не розрахувався, допустивши прострочення виконання зобов'язання на суму 147000,00 грн. (422000,00 грн. - 275000,00 грн.).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт виконаних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін без будь-яких зауважень, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку, що підрядні роботи позивачем були виконані належним чином і прийняті відповідачем, а тому відповідно до ст. 530 ЦК України підлягають оплаті в порядку передбаченому п. 3.6 договору, а саме протягом 7 днів з моменту їх підписання.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку що, вирішуючи спір слід застосувати положення ст.ст. 11, 525, 526, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, підстав його виникнення, порушення, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а також поняття прострочення боржника.

Відтак, в порушення умов договору та приписів Цивільного кодексу України ПП "Елітбуд-1" не виконало своїх зобов'язань щодо оплати робіт в повному обсязі, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 147000грн.

У той же час, апелянт посилається на те, що борг відповідача слід зменшити на 4220грн., тобто суму, що зарезервована сторонами на виплату штрафної санкції за порушення позивачем термінів виконання робіт.

Колегія суддів відхиляє вказані твердження апелянта, враховуючи наступне.

Згідно із п. 3.6 договору при порушенні термінів виконання робіт або виявлених недоліків, частина зарезервованих коштів (в розмірі 10 %) буде направлена на їх усунення та виплату штрафних санкцій.

Натомість, апеляційним судом встановлено, що п. 3.6 договору, на який посилається апелянт, не містить вказівки на те, від якої суми коштів слід відраховувати 10% зарезервованих коштів, а також укладеним між сторонами договором не передбачено порядку зарахування таких зарезервованих коштів.

Враховуючи, що ПП "Елітбуд-1" підрядні роботи прийняло без будь-яких зауважень, із зустрічним чи окремим позовом до Національного університету водного господарства та природокористування про стягнення штрафної санкції за прострочення виконання робіт не зверталось, колегія суддів не вбачає правових підстав для зменшення боргу відповідача на 4220грн.

Що стосується стягнення з ПП "Елітбуд-1" 31899грн. пені, 293,56 грн. інфляційних, 2619,76грн. - 3% річних, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує із змісту п. 9.6 договору, за порушення термінів оплати договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати договору, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в момент виконання зобов'язання.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Національний університет водного господарства та природокористування всупереч умовам договору здійснив розрахунок пені виходячи із ставки 0,1% за період з 29.10.2012 р. по 03.06.2013 р.

Здійснивши перерахунок пені у відповідності до п. 9.6 договору, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст.232 ГК України, місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позов в частині стягнення з відповідача 11044,81 грн. пені, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ за період з 30.10.2012 р. по 30.04.2013 р., тобто в межах шестимісячного строку.

Крім того, за змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що при здійснені розрахунку трьох відсотків річних позивачем допущено арифметичну помилку.

Перерахувавши за період з 30.10.2012 р. по 03.06.2013 р. розмір трьох відсотків річних на суму боргу 147000,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 2619,76грн., а в частині стягнення 2,08 грн. відмовив.

З огляду на те, що розрахунок інфляційних в сумі 293,56грн. позивачем здійснено правильно, місцевий господарський суд правомірно задоволив позов в цій частині.

Поряд з тим, апелянт обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, посилається на те, що акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт сторони підписали 29.10.2012 року, тому нарахування штрафної санкції, інфляційних та 3% річних слід здійснювати з 06.11.2012 року, а не з 30.10.2012 року.

Вказані твердження апелянта спростовуються наявним у матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт, форми КБ-2в від 22.10.2012 року (а.с. 21-22), якому місцевий господарський суд дав належну правову оцінку і необхідності переоцінки якого суд апеляційної інстанції не вбачає.

Колегія суддів також зауважує, що у порушення приписів ст. 101 ГПК України апелянт не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, посилання ПП "Елітбуд-1", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

У той же час, апеляційним судом встановлено, що ПП "Елітбуд-1" оскаржило рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 6140,26 грн., у тому числі 4420 грн. основного боргу, 1720,26 грн. - 3% річних.

Як вбачається із платіжного доручення №1442 від 14.08.2013 року при зверненні до суду із апеляційною скаргою відповідач сплатив 1818,14 грн. судового збору.

Однак, відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 06.10.2011 року за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду ставка судового збору встановлюється у розмірі - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При цьому, за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Предметом даного спору була вимога про стягнення заборгованості за договором № 4-513 від 01.09.2012 року, тобто, вимога майнового характеру.

Відповідач оспорив рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 6140,26 грн., тому при подачі апеляційної скарги повинен був сплатити мінімальний розмір судового збору 860,25 грн., тобто переплата становить 957,89грн.

Враховуючи викладене, зайво сплачений відповідачем судовий збір підлягає поверненню останньому.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 05.08.2013 р. у справі №906/1036/13 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Елітбуд-1" - без задоволення.

2. Повернути приватному підприємству "Елітбуд-1" (код 33555092, м. Житомир, Богунський район, вул. Ольжича, 31/10, кв. 3) з державного бюджету України 957,89 грн. зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №1442 від 14.08.2013 року.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

4. Справу №906/1036/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.