Ухвала суду № 33574830, 07.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р. справа № 2а-7935/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Панченко О.М.

суддів: Католікяна М.О. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року по справі № 2а-7935/10/0470

за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»

до: Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У липні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому згідно уточнень до позову, просив скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0002241502/0 від 03.06.2010 року на суму 2945675,22 грн.;

- № 0002241502/1 від 02.08.2010 року на суму 3945675,22 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Рішення суду вмотивовано протиправним прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про застосування до позивача штрафу.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом порушено вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до безпідставного скасування оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, які були прийняті на підставі акту перевірки від 21.05.2010 року № 212/152/03341397.

Апелянт просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивач - Калінчук В.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача - Волошина В.В. підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, проведено перевірку позивача на предмет повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 30.06.2006 року по 16 квітня 2010 року.

03 червня 2010 року відповідачем на підставі акту перевірки № 212/152/03341397 від 21.05.2010 року «Про результати перевірки підприємства Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» - прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002241502/0 на суму 2945675,22 грн.

На підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі Закон № 2181) відповідачем застосовані до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість передбачених підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181.

За результатами розгляду скарги позивача відповідач залишив винесене податкове повідомлення-рішення без змін.

02 серпня 2010 року на адресу позивача надійшло нове податкове повідомлення-рішення № 0002241502/1 від 02.08.2010 року, яке було винесено також на підставі акт № 212/152/03341397 від 21.05.2010 року.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення № № 0002241502/0 від 03.06.2010 року винесені за затримку на 755 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 581350,44 грн. - застосовані штрафні санкції у розмірі 50 % (2945675,22 грн.); 0002241502/1 від 02.08.2010 року - за затримку на 755 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 5891350,44 грн. - застосовані штрафні санкції у розмірі 50 % (2945675,22 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в платіжних дорученнях на перерахування ПДВ до бюджету зазначалось призначення платежу за самостійно узгодженими податковими зобов'язаннями згідно поданих податкових декларації та договорів розстрочення податкових зобов'язань (а.с. 38-64), а відповідачем спрямовувались сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу позивача з ПДВ, який виник раніше.

Відповідач, керуючись п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», самостійно скерував перераховані позивачем кошти на погашення податкового боргу.

Колегія суддів вважає такі дії відповідача неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях. Формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу є грошовий платіж.

Систему, порядок і форми платежів, відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» визначає Національний банк України.

У відповідності до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати цільове призначення платежу, визначене платником податків.

З огляду на те, що визначення призначення платежів є виключним правом платника, колегія суддів вважає дії відповідача щодо самостійного визначення та перерахування коштів, перерахованих позивачем на сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість, на погашення інших податкових зобов'язань є протиправними.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального права, тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року по справі № 2а-7935/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.М. Панченко

Суддя: М.О. Католікян

Суддя: А.О. Коршун