Постанова № 33574479, 11.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. справа № 2а-12846/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Божко Л.А.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквалайф" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі № 2а-12846/09/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквалайф" до Запорізької митниці, треті особи - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськ, Приватне науково-виробниче підприємство „Фірма „Віко", Товариство з обмеженою відповідальністю „Алекс Трейд" про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Аквалайф" звернулось до суду із адміністративним позовом до Запорізької митниці в якому просить про визнати нечинним податкове повідомлення форми „Р" № 37 від 05.08.2009 року про визначення податкового зобов'язання за платежем вивізне мито (040 вид) в сумі 200 855, 66 грн., у тому числі за основним платежем 191 291,10 грн.; за штрафними санкціями 9 564,56 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права , неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилається на її безпідставність та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу Запорізької митниці від 16.06.09 №240 „Про проведення камеральної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на TOB „Аквалайф", проведено камеральну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів, власник вантажу TOB „Аквалайф" (код ЄДРПОУ 33669809), за вантажними митними деклараціями від 22.01.09 № 112020008/9/000042, від 24.01.09 № 112020008/9/000058, від 26.01.09 № 112020008/9/000062.

В ході перевірки встановлено, що за ВМД: від 22.01.09 № 112020008/9/000042), та від 26.01.09 № 112020008/9/000062 в режимі „ЕК" був заявлений товар „насіння соняшника неподріблене в лушпинні чорного кольору харчового призначення. Врожаю 2008 року. ГОСТ 22391 -89. Виробник Україна", країна походження - Україна (код 804), за кодом згідно з УКТ ЗЕД 1206 009900, ставка мита 13 %, із застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товарів, що вивозяться з митної території України (преференція по вивізному миту „065").

Продавцем зазначеного товару відповідно до зовнішньоекономічних контрактів від 16.12.08 № 1SF-08/09 та від 16.12.08 № 2SF-08/09 та відповідно особою, відповідальною за фінансове врегулювання є TOB „Аквалайф". Відправником зазначеного товару відповідно до договору про надання послуг по транспортно - експедиційному обслуговуванню від 22.12.08 № 16/12-08 є TOB „Алекс Трейд". Одержувачами товару „Насіння соняшника неподріблене в лушпинні чорного кольору харчового призначення. Врожаю 2008 року. ГОСТ 22391 -89. Виробник Україна" відповідно до зовнішньоекономічних контрактів від 16.12.08 № 1SF-08/09 та від 16.12.08 № 2SF-08/09 є СІІ „Акташ-Мева" Узбекістан, Самаркандська область, Нарпайський район, м. Акташ, вул. Ходжа - Ісмоіл Бухорій 2 та TOB „Omadyor-Savdo", Узбекістан, м. Ташкент, Шайхонтоурський район, вул. Бекзод, пр.Шофаиз, 46.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття митним органом оспорюваного рішення, оскільки в зовнішньоекономічних контрактах від 16.12.08 № 1SF-08/09 та від 16.12.08 № 2SF-08/09 між TOB „Аквалайф" та СП „Акташ - Мева" та між TOB „Аквалайф" та TOB „Omadyor-Savdo" відповідно та доповненнях до них, які були подані до митного оформлення та заявлені у графі 44 ВМД від 22.01.09 № 112020008/9/000042, від 24.01.09 №112020008/9/000058, від 26.01.09 №112020008/9/000062 розділ „Застереження про реекспорт" та зобов'язання покупця про надання продавцю цього товару - резиденту України інформації про перепродаж товару з визначенням країни призначення відсутні.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до визначення терміна наведеного у пункті 19 статті 1 Митного Кодексу України „митні процедури" - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону „Про єдиний митний тариф " мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинним на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує національний банк України.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податковою зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 313 Митного Кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Відповідно до статті 69 Митного Кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Таких обставин у даній справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Відповідно до наведених норм матеріального права, якщо митні органи, приймаючи вантажно-митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкового повідомлення про донарахування податкових зобов'язань, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту „в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ.

Крім того, у акті перевірки зазначено, що підставою для застосування пільгового режиму оподаткування є „Угода про створення зони вільної торгівлі" від І5.04.94 та Правила визначення країни походження, затверджені Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000 року».

Відповідно до вимог пункту 1 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.01.02 № 12 „Про заходи щодо запобігання реекспорту товарів українського походження в рамках міждержавних двосторонніх Угод про вільну торгівлю", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.02 за № 73/6361, визначена необхідність включати при укладенні резидентами України зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів українського походження, на які згідно із законодавством України встановлено вивізне (експортне) мито, з нерезидентами держав, з якими укладені і діють Угоди про вільну торгівлю, розділ „Застереження про реекспорт" такого змісту: „Сторони погодилися, що Покупець не буде здійснювати реекспорт товару, який є предметом цього договору (контракту), на ринки третіх країн, без попередньої письмової згоди Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України".

До названих держав на час експорту відносилась і Республіка Узбекистан, про що свідчить Закон України від 4.11.1995р. № 425/95-ВР „Про ратифікацію Угоди між Урядом України таУрядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю". Стаття 9 зазначеної Угоди встановлює, що кожна Договірна Сторона не буде допускати несанкціонованого реекспорту товарів, у відношенні експорту яких інша Договірна Сторона, звідки відправляються ці товари, застосовує заходи тарифного і (або) нетарифного регулювання. Договірні Сторони визначають перелік товарів, за якими забороняється несанкціонований реекспорт, а також обмінюються списками товарів, до яких застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання. Реекспорт таких товарів у треті країни може здійснюватися тільки з письмової згоди і на умовах, обумовлених уповноважених органом держави, що є країною походження даних товарів.

Матеріалами справи встановлено, що 17 грудня 2008 року між TOB „Аквалайф" (Дніпропетровськ, Україна) та СП „Акташ-Мева" (м. Акташ, Республіка Узбекіетакі була укладена додаткова угода №1 до Контракту № 1 SF-08/09 від 16.12.2008р. згідно з якою вищезазначений Контракт доповнюється розділом „Предостережение о реэкспорте", та 18 грудня 2008 року між TOB „Аквалайф" (Дніпропетровськ, Україна) та TOB «Omadyor-Savdo» (м. Ташкент, Республіка Узбекістан) була укладена додаткова угода №2 до Контракту № 2SF-08/09 від 16 грудня 2008 року, п.2 якої визначена угода сторін про те, що Покупець не буде здійснювати реекспорт товару, який є предметом даного Контракту, на ринки третіх країн, без попередньої письмової згоди Міністерства економіки України. Отже, умова застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товарів, що вивозяться з митної території України (преференція по вивізному миту „065") - наявність у зовнішньоекономічних контрактах розділу „Застереження про реекспорт" та зобов'язання покупця про надання продавцю товару-резиденту України інформації про перепродаж товару з визначенням країни призначення позивачем була виконана.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи є підставою, для скасування оскаржуваної постанови суду з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених підстав.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквалайф" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі № 2а-12846/09/0470 - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми „Р" № 37 від 05 серпня 2009 року прийняте Запорізької митниці про визначення податкового зобов'язання за платежем вивізне мито (040 вид) в сумі 200855,66 гривень, у тому числі за основним платежем - 191291,10 гривень та штраф - 9564,56 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Л.А. Божко