Постанова № 33573243, 18.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 434/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника апелянта Книгиницької М.В.,

прокурора Захарка А.Є.,

представника приватного підприємства «Росім» Бойка Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Калуської об'єднаної державної податкової інспекції та прокуратури Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9.03.2010 року в справі за позовом приватного підприємства «Росім» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2010 року приватне підприємство «Росім», с. Кропивник Калуського району Івано-Франківської області, звернулося до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000982301/0 від 9.04.2010 року, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 447260 грн., в т. ч. штрафні санкції на суму 149087 грн., № 0000992301/0 від 9.04.2010 року, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з штрафних санкцій в сумі 111997 грн., № 0001002301/0 від 9.04.2010 року, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375039 грн., в т. ч. штрафні санкції на суму 125013 грн., № 0001012301/0 від 9.04.2010 року, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95465 грн., в т.ч. штрафні санкції в розмірі 86229 грн. Посилався на їх невідповідність вимогам податкового законодавства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9.12.2010 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення- рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000982301/0 від 9.04.2010 року, № 0000992301/0 від 9.04.2010 року, № 0001002301/0 від 9.04.2010 року, № 0001012301/0 від 9.04.2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржили Калуська об'єднана державна податкова інспекція та прокуратура Івано-Франківської області , які в апеляційних скаргах просять її скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції, порушивши норми матеріального та процесуального права, безпідставно не взяв до уваги, що податковою перевіркою позивача було виявлено порушення ним ряду статей Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2007 року в сумі 4159 грн., за три квартали 2008 року в сумі 236990 грн., за 2008 рік - в сумі 40092 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 7136 грн., за три квартали 2009 року в сумі 294523 грн., за 2009 рік в сумі 270881 грн. Позивачем було завищено податок на прибуток за півріччя 2007 року в сумі 1900 грн., за три квартали 2007 року в сумі 8900 грн., за 2007 рік в сумі 12800 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 789 грн., за півріччя 2008 року в сумі 1150 грн., за півріччя 2009 року в сумі 3324 грн.

Позивачем було порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за період вересня 2007 року - липня 2009 року на загальну суму 422144 грн. та завищення цього виду податку за квітень 2007 року, липень 2008 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року на загальну суму 162882 грн.

Позивач формував податковий кредит та валові доходи та витрати на підставі фіктивних документів бухгалтерського та податкового обліку по господарських операціях з ПП «Реноваціо».

В зв'язку з цим оскаржувані податкові повідомлення відповідача відповідають нормам чинного законодавства, чого безпідставно не врахував суд першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, представника головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та прокурора, які апеляційні скарги підтримали, представника приватного підприємства «Росім» Бойка Р.Б., який просить апеляційні скарги відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що чинне на час спірних правовідносин законодавство не зобов'язувало юридичних осіб-учасників господарських правовідносин перевіряти дотримання своїми контрагентами правил здійснення господарської діяльності. Право на податковий кредит у позивача виникає незалежно від дотримання податкового законодавства його контрагентом - ПП «Реноваціо». Виконання умов укладеного договору було реальним, податковий кредит, валові доходи та витрати підприємства були сформовані на підставі належним чином оформлених документів бухгалтерського та податкового обліку, тому прийняті податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

В справі встановлено, що працівниками Калуської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП «Росім» з питань дотримання податкового законодавства за період з 1.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за цей же період, за результатами якої складено акт № 893/2301/32754217 від 24.03.2010 року.

В процесі перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.1.22.2 п. 1.22 ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.2.1, пп.5.2.5 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3, пп. 5.7.1 п. 5.7, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток за 1 квартал 2007 року в сумі 4159 грн., за три квартали 2008 року в сумі 236990 грн., за 2008 рік - в сумі 40092 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 7136 грн., за три квартали 2009 року в сумі 294523 грн., за 2009 рік в сумі 270881 грн. Позивачем було завищено податок на прибуток за півріччя 2007 року в сумі 1900 грн., за три квартали 2007 року в сумі 8900 грн., за 2007 рік в сумі 12800 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 789 грн., за півріччя 2008 року в сумі 1150 грн., за півріччя 2009 року в сумі 3324 грн.

Крім того, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.4.1 ст. 4, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 422144 грн., в тому числі за вересень 2007 року в сумі 245 грн.,, за листопад 2007 року в сумі 268 грн., за серпень 2008 року в сумі 3434612 грн., за вересень 2008 року в сумі 84463 грн., за жовтень 2008 року в сумі 72706 грн., за листопад 2008 року в сумі 19085 грн., за грудень 2008 року в сумі 5592 грн., за січень 2009 року в сумі 33881 грн., за липень 2009 року в сумі 171292 грн. Позивач завищив розмір цього виду податку на загальну суму 162882 грн., в тому числі за квітень 2007 року на суму 81 грн., за липень 2008 року на суму 1285 грн., за серпень 2009 року на суму 82580 грн., за вересень 2009 року на суму 68838 грн., за жовтень 2009 року на суму 10098 грн. Податковий орган встановив заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2009 року в сумі 11058 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення № 0000982301/0 від 9.04.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 447260 грн., в т. ч. штрафні санкції на суму 149087 грн., № 0000992301/0 від 9.04.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з штрафних санкцій в сумі 111997 грн., № 0001002301/0 від 9.04.2010 року, яким йому ж визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375039 грн., в т. ч. штрафні санкції на суму 125013 грн., № 0001012301/0 від 9.04.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95465 грн., в т.ч. штрафні санкції в розмірі 86229 грн.

Всього на цими податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість разом з штрафними санкціями на загальну суму 1029761 грн.

З матеріалів справи видно, що одним з постачальників бітуму нафтового дорожнього для потреб позивача було ПП «Реноваціо» на підставі договору поставки № 312/08 від 12.08.2008 року , який підписаний директором приватного підприємства ПП «Реноваціо» ОСОБА_3 Постачальник зобов'язувався поставити товар для покупця бітум дорожній узгодженими партіями, а ПП «Росім» зобов'язувалося оплатити товар та прийняти його в асортименті та кількості згідно заявок, погоджених з постачальником.

Як видно з письмового повідомлення відділу податкової міліції Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 10439//7/26 від 31.07.2009 року ПП «Реноваціо» зареєстроване в Кременчуцькій ОДПІ 14.12.2005 року, основний та фактичний вид діяльності - оптова торгівля нафтопродуктами (бітумом нафтовим дорожнім). Розшуком посадових осіб підприємства встановлено, що його директор, головний бухгалтер та засновник підприємства ОСОБА_4 в м. Кременчуці не проживає, а зареєстрований в АДРЕСА_1

Підприємство за юридичною та фактичною адресою ( м. Кременчук, просп. 50 років Жовтня, 76) не знаходиться, в зв'язку з чим йому визначено стан 23 - «місцезнаходження не встановлено». Фактично діяльність підприємства проводилася протягом 2008 року, коли його директором та головним бухгалтером був гр. ОСОБА_3

В зв'язку з порушенням кримінальної справи № 08328166 за ч.2 ст. 205 КК України по ПП «Реноваціо» допитаний ОСОБА_3 пояснив, що жодного відношення до господарської діяльності ПП «Реноваціо» він не мав, оскільки зареєстрував його на прохання невідомих осіб за винагороду.

ПП «Реноваціо» з 2009 року не звітується.

Відповідно до висновку №01-ДПА від 8.02.2010 року спеціаліста експертного сектору Управління СБ України в Івано-Франківській області підпис від імені ОСОБА_3 в графі «постачальник» в договорі поставки № 312/08 від 12.08.2008 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Підписи на податкових накладних за період з 12.08.2008 року по 13.11.2008 року (всього 18 податкових накладних по операціях з ПП «Реноваціо», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит) в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» від імені ОСОБА_3 виконані не ним, а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_3 на видаткових накладних в графі «відвантажив (ла) видаткових накладних» (всього за період з 12.08.2008 року по 13.11.2008 року - 17 видаткових накладних) виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Отже, як договір поставки № 312/08 від 12.08.2008 року, на підставі якого здійснювалися господарські правовідносини позивача та його контрагента, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, так і видаткові накладні як документи первинного бухгалтерського обліку підписані не директором ПП «Реноваціо» ОСОБА_3, а іншою особою, яка не встановлена.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 18 чинного на час спірних правовідносин Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

З матеріалів справи видно, що ПП «Росім» прийняло до виконання документи, підписані без зазначення даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала такі документи, які не відповідають вимогам закону.

За таких обставин є підстави вважати, що позивачем порушено вимоги п.1.22.2 п. 1.22 ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.2.1, пп.5.2.5 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3, пп. 5.7.1 п. 5.7, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження та завищення податкового зобов'язання з цього виду податку в розмірах, визначених податковим органом.

Ним же порушено вимоги п.4.1 ст. 4, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 422144 грн. за відповідні періоди та завищення цього податку на загальну суму 162882 грн.

З огляду на викладене, всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу прийняті на підставі чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

Суд першої інстанції, порушивши норми матеріального та процесуального права, прийшов до необґрунтованого висновку про обґрунтованість позову та безпідставно задовольнив його.

В огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову позивачу в задоволенні позову з наведених підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Калуської об'єднаної державної податкової інспекції та прокуратури Івано-Франківської області задовольнити .

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 9.03.2010 року в справі № 2а-1529/10/0970 скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.І. Мікула

М.П. Кушнерик