Постанова № 33573068, 11.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2723/13-а

11 вересня 2013 року 17год. 16хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Прищепа О.С.,

відповідача: представник Коритнюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства продовольчої компанії "Десна" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство - продовольча компанія «Десна» (далі ПППК «Десна») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 №0000702342, №0000712342, №0000722342 та №0000732342.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати по придбанню скрапленого газу у ТОВ «Євроавтогаз» та ТОВ «СПБТ» та завищення рівня орендної плати по договорах оренди нежитлових приміщень від рівня звичайних цін. На думку посадових осіб податкового органу, у позивача були відсутні у достатній кількості виробничі потужності для зберігання скрапленого газу, а отже, не можливо підтвердити факт придбання скрапленого газу.

Таким чином, формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними. Так, зокрема, податковим органом не зібрано та не досліджено інформацію про договори з ідентичними (однорідними) послугами, на підставі яких надавалися послуги із реалізації об'єктів нерухомості іншими компаніями України, а також не досліджено об'єктивні умови, які могли вплинути на ціну надання таких послуг.

Зазначає, що звичайні ціни визначені податковим органом всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством, без належного обґрунтування завищення рівня звичайних цін, без посилання на будь-які підтверджуючі документи, договори чи інші джерела, без представлення статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних послуг у співставних умовах.

Щодо висновків ДПІ у м. Рівному про відсутність факту придбання скрапленого газу, оскільки ПП ПК «Десна» має ємності для зберігання скрапленого газу загальним об'ємом 10 м. куб. за адресою АДРЕСА_1, що не дає можливості позивачу зберігати отриманий газ у тій кількості, в якій він був придбаний, то позивач зазначає, під час перевірки податковим органом було проведено інвентаризацію основних засобів, за результатами якої були складено інвентаризаційний опис, відповідно до якого на балансі ПП ПК «Десна» перебуває три ємності для зберігання скрапленого газу загальним об'ємом 10 м. куб., 18 м. куб. та 6 м. куб. Окрім того, на балансі підприємства обліковується мазутосховище (2 ємності по 25 м. куб., 1 ємність 50 м. куб.), яке використовується для зберігання скрапленого газу. Вказане підтверджується також правовстановлюючими документами, зокрема договором купівлі-продажу №47 від 02.01.2001 та актом прийому-передачі нерухомого майна від 20.09.2001.

Скраплений газ використовувався у власній господарській діяльності шляхом його реалізації на автозаправній станції.

Зазначене підтверджується наявністю торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності №853023. У зв'язку з припиненням торгівельної діяльності скрапленим газом 14.05.2012 вказаний торговий патент було повернуто Костопільській МДПІ, що підтверджується відповідною заявою.

Факт реалізації скрапленого газу підтверджується z-звітами по товарах та податковими накладними, виписаними на кінцевого споживача у березні-грудні 2010 року, січні, березні, травні, липні та листопаді-грудні 2011 року.

Таким чином, ПП ПК «Десна» повністю підтверджено факт придбання та реалізації скрапленого газу у березні-грудні 2010 року, січні, березні, травні, липні та листопаді-грудні 2011 року. На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав про що подав письмові заперечення.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та додатково пояснив суду, що проведеною перевіркою не встановлено наявність власних чи орендованих основних засобів в яких можливо було б зберігати придбаний скраплений газ, під час проведення перевірки не надавались жодні документи (договори, акти наданих послуг, договори на відповідальне зберігання ТМЦ, тощо), що підтверджували б факт зберігання придбаного скрапленого газу.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 №0000712342 та №0000732342 представник відповідача зазначив, що ДПІ у м. Рівному було встановлено, що у період з 01.01.2011 по 30.09.2012 позивач занижував дохід від надання послуг по оренді майна шляхом завищення договірної ціни від рівня звичайних цін за договорами оренди приміщень, укладених з ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 Так, між позивачем та ПП ОСОБА_5 було укладено договір оренди №б/н від 01.01.2011 нежитлового приміщення загальною площею 316 кв. м. для торгівлі алкогольними та тютюновими виробами в АДРЕСА_1. Орендна плата становить 300,00 грн. (з ПДВ) в місяць. 31.12.2010 між позивачем та ПП ОСОБА_4 укладено договір оренди №1 нежитлового приміщення загальною площею 316 кв. м. для розміщення боулінг клубу в АДРЕСА_1.

Рівень звичайних цін по оренді нежитлових приміщень ДПІ у м. Рівному було визначено на підставі інформації щодо середньої вартості орендної плати за 1 м. кв. нежитлових приміщень (приміщень для розміщення кафе, барів, ресторанів, закладів розваг тощо), за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 у м. Березне, отриманої від ПП агентства нерухомості «Челсі» та ФОП ОСОБА_8 за відповідними запитами від 04.02.2013 року №2624/22-211 та від 04.02.2013 №2628/22-211.

Згідно відповідей від ПП агентства нерухомості «Челсі» та ФОП ОСОБА_8 вартість оренди одного метра квадратного нежитлових приміщень (приміщень для розміщення кафе, барів, ресторанів, закладів розваг тощо), за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 у м. Березне становила від 30 до 50 грн. за м. кв. за виключенням вартості комунальних послуг та інших витрат на отримання майна.

Таким чином, підприємством порушено п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 64 260 грн.

Представник відповідача вважає податкові повідомлення-рішення правомірними та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка ПП ПК «Десна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки було складено акт №72/22-200/30352137 від 06.02.2013.

В акті перевірки ДПІ у м. Рівному встановило, що ПП ПК «Десна» було порушено п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР та п.44.1 ст.44 розділу ІІ, пп.14.1.11, пп.14.1.257 п.14.1ст.14, ст. 39 п.135.1, п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2 ст.153, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі висновків акта перевірки №72/22-200/30352137 від 06.02.2013 ДПІ у м. Рівному було винесено податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013:

№0000702342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 136 399,50 грн., у т.ч. 113 474,00 грн. основного платежу та 22 925,50 грн. штрафних санкцій;

№0000712342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 79 292,00 грн., у т.ч. 72 063,00 грн. основного платежу та 7229,25 грн. штрафних санкцій;

№0000722342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 116 796,50 грн., у т.ч. 95 508,00 грн. основного платежу та 21 288,50 грн. штрафних санкцій;

№0000732342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75 735,00 грн., у т.ч. 64 260,00 грн. основного платежу та 11 475,00 штрафних санкцій.

Суд не погоджується з прийнятими ДПІ у м. Рівному податковими повідомленнями-рішеннями від 20.02.2013 №0000702342, №0000712342, №0000722342, №0000732342, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З приводу правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 №0000702342, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 136 399,50 грн. (разом зі штрафними санкціями) та №000072002342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість разом зі штрафними санкціями в сумі 116 796,50 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПППК «Десна» мало взаємовідносини з ТОВ «Євроавтогаз» та ТОВ «СПБТ».

19.03.2010 між позивачем та ТОВ «Євроавтогаз» було укладено договір поставки скрапленого газу №19/03-10-сг. Відповідно до договору скраплений газ повинен відповідати ДСТУ 4047-2001.

24.11.2011 між позивачем та ТОВ «СПБТ» було укладено договір поставки скрапленого газу №241111.

Відповідно до умов вказаних договорів поставки скраплений газ поставляється транспортним засобом постачальника.

З приводу висновків податкового органу про відсутність придбання скрапленого газу у березні-грудні 2010 року, січні, березні, травні, липні та листопаді-грудні 2011 року, то факт придбання ТМЦ підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними на поставлений товар.

Судом встановлено, що оплата поставленого скрапленого газу здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Твердження податкового органу про відсутність документів, які підтверджують якість та відповідність скрапленого газу ДСТУ 4047-2001 спростовуються наявним у матеріалах справи паспортом якості №704 від 27.07.2010 на гази вуглеводневі скраплені паливні для комунально-побутового споживання ДСТУ 4041-2001, виданий Глинсько-Розбишівськоюхіміко-аналітичною лабораторією.

Cтосовно покликань ДПІ у м. Рівному на відсутність актів прийому скрапленого за кількістю, що надійшов автомобільним транспортом, то суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідно до п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Щодо висновків ДПІ у м. Рівному про відсутність факту придбання скрапленого газу, оскільки ПП ПК «Десна» має ємності для зберігання скрапленого газу загальним об'ємом 10 м. куб. за адресою АДРЕСА_1, що не дає можливості позивачу зберігати отриманий газ у тій кількості, в якій він був придбаний, то судом встановлено, що під час перевірки податковим органом було проведено інвентаризацію основних засобів, за результатами якої були складено інвентаризаційний опис, відповідно до якого на балансі ПП ПК «Десна» перебуває три ємності для зберігання скрапленого газу загальним об'ємом 10 м. куб., 18 м. куб. та 6 м. куб. Окрім того, на балансі підприємства обліковується мазутосховище (2 ємності по 25 м. куб., 1 ємність 50 м. куб.), яке використовується для зберігання скрапленого газу. Вказане підтверджується також правовстановлюючими документами, зокрема договором купівлі-продажу №47 від 02.01.2001 та актом прийому-передачі нерухомого майна від 20.09.2001.

З пояснень представника позивача вбачається, що скраплений газ використовувався у власній господарській діяльності ПППК «Десна» шляхом його реалізації на автозаправній станції.

Зазначене підтверджується наявністю торгового патента на здійснення торгівельної діяльності №853023. У зв'язку з припиненням торгівельної діяльності скрапленим газом 14.05.2012 року вказаний торговий патент було повернуто Костопільській МДПІ, що підтверджується відповідною заявою.

Факт реалізації скрапленого газу підтверджується z-звітами по товарах та податковими накладними, виписаними на кінцевого споживача у березні-грудні 2010 року, січні, березні, травні, липні та листопаді-грудні 2011 року.

Відповідно до ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абз. 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Так, згідно пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання скрапленого газу, підтверджені податковими накладними.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані ТОВ «Євроавтогаз» та ТОВ «СПБТ» відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти поставки позивачу скрапленого газу, оплата його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання скрапленого газу у контрагентів - ТОВ «Євроавтогаз» та ТОВ «СПБТ», які стали підставою для формування позивачем складу валових витрат.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки та зберігання скрапленого газу у ході судового розгляду були спростовані.

Таким чином, ПП ПК «Десна» повністю підтверджено факт придбання та реалізації скрапленого газу у березні-грудні 2010 року, січні, березні, травні, липні та листопаді-грудні 2011 року.

З приводу правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013 №0000712342, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 79 292,00 грн. (разом зі штрафними санкціями) та №000073002342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість разом зі штрафними санкціями в сумі 75 735,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, результатами перевірки було встановлено, що у період з 01.01.2011 по 30.09.2012 ПП ПК «Десна» занижувало дохід від надання послуг по оренді майна шляхом завищення договірної ціни від рівня звичайних цін за договорами оренди приміщень, укладених з ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5

Так судом встановлено, що між позивачем та ПП ОСОБА_5 було укладено договір оренди №б/н від 01.01.2011 нежитлового приміщення загальною площею 316 кв. м. для торгівлі алкогольними та тютюновими виробами в АДРЕСА_1. Орендна плата становить 300,00 грн. (з ПДВ) в місяць.

31.12.2010 між ПППК «Десна» та ПП ОСОБА_4 укладено договір оренди №1 нежитлового приміщення загальною площею 316 кв. м. для розміщення боулінг клубу в АДРЕСА_1.

Рівень звичайних цін по оренді нежитлових приміщень ДПІ у м. Рівному було визначено на підставі інформації щодо середньої вартості орендної плати за 1 м. кв. нежитлових приміщень (приміщень для розміщення кафе, барів, ресторанів, закладів розваг тощо), за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 у м. Березне, отриманої від ПП агентства нерухомості «Челсі» та ФОП ОСОБА_8 за відповідними запитами від 04.02.2013 №2624/22-211 та від 04.02.2013 №2628/22-211.

Згідно відповідей від ПП агентства нерухомості «Челсі» та ФОП ОСОБА_8 вартість оренди одного метра квадратного нежитлових приміщень (приміщень для розміщення кафе, барів, ресторанів, закладів розваг тощо), за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 у м. Березне становила від 30 до 50 грн. за м. кв. за виключенням вартості комунальних послуг та інших витрат на отримання майна.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

На підставі висновків перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 №0000712342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 79 292,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 №0000732342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75 735,00 грн. та які оскаржені до Рівненського окружного адміністративного суду.

Згідно положень п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України ст.39 Податкового кодексу України набрала чинності з 01.01.2013, а до цього часу застосовувались правила, встановлені в п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.20.2 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні, при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 1.20.6 ст. 1 даного Закону визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Пунктами 1.20.8 та 1.20.10 ст. 1 цього Закону вказано, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. Аналогічна норма закріплена у п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України.

Таким чином, якщо податковий орган не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Відповідно до п.39.11 Податкового кодексу України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

· статистичні дані державних органів і установ;

· ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

· довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

· звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

· інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Таким чином, на думку суду, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що ДПІ у м. Рівному неправомірно було визначено рівень звичайних цін на основі інформації, отриманої від ПП агентства нерухомості «Чеслі» та ФОП ОСОБА_8, оскільки вказані суб'єкти господарювання не є офіційним джерелом інформації в розумінні вимог п.39.11 Податкового кодексу України.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно ст.ст. 6 та 626 та Цивільного Кодексу України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Статтею 638 передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Подібні вимоги щодо істотних умов договору також встановлено Господарським Кодексом України. При укладені договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. На підставі норм Господарського кодексу України, а саме глави 21 «Ціни і ціноутворення у сфері господарювання», суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, які вони визначають самостійно за згодою сторін. Згідно ЦКУ ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та її зміна після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором (ст. 632 ЦКУ).

Згідно ст.10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 року №5007-УІ суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни; державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ст.11 цього Закону).

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що для визначення «звичайної» ціни закладено основний принцип - порівняння у співставних умовах. Спроба порівняння, як певної дії, була здійснена працівниками податкового органу під час перевірки (подання запитів для отримання інформації до суб'єктів господарювання), але таке порівняння зроблено в супереч основного принципу, встановленого чинним законодавством України. Крім того, відповідач не провів аналіз, як цього вимагає податкове законодавство, не надав та не обґрунтував інформацію, що є необхідною для визначення рівня звичайних цін.

Так, зокрема, податковим органом не зібрано та не досліджено інформацію про договори з ідентичними (однорідними) послугами, на підставі яких надавалися послуги із реалізації об'єктів нерухомості іншими компаніями України, а також не досліджено об'єктивні умови, які могли вплинути на ціну надання таких послуг.

Таким чином, звичайні ціни визначені податковим органом всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством, без належного обґрунтування завищення рівня звичайних цін, без посилання на будь-які підтверджуючі документи, договори чи інші джерела, без представлення статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження відповідачем ціни продажу вказаних послуг у співставних умовах.

Стосовно покликання податкового органу про заниження суб'єктом господарювання показників у рядку 03 декларації «інші доходи» в сумі 9960,00 грн. шляхом не включення кредиторської заборгованості до складу інших доходів в ІІІ кварталі 2012 року по наступних контрагентах: ТОВ ВКФ «Декор» в сумі 2000 грн., Березнівський Хлібокомбінат в сумі 3920,40 грн., ВАТ «Мольва КЕН» в сумі 385,30 грн., ВАТ «Крона» в сумі 1000 грн., ПП ОСОБА_9 в сумі 1320 грн., ТОВ «Резон» в сумі 365,72 грн., ТОВ «ТД Ретан Дніпро» в сумі 764,96 грн., Державне управління охорони навколишнього природного середовища в сумі 204 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, платник включає до складу інших доходів суми безповоротної фінансової допомоги, лише отриманої таким платником у звітному податковому періоді.

Разом з тим, податковий орган безпідставно ототожнює поняття безнадійної заборгованості та безповоротної фінансової допомоги.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (далі Порядок № 984), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п.3 І Розділу). Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Розділу І вказаного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Оскільки, в акті перевірки податковим органом не описано, яким чином встановлена вказана заборгованість, коли вона виникла та якими первинними документами підтверджується, то податковим органом було порушено порядок проведення документальної перевірки.

У судовому засіданні також спростувалися доводи відповідача, викладені в запереченнях на адміністративний позов про порушення п.5.12 ст.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форм податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

Зокрема, з пояснень представника відповідача судом встановлено, що ПППК «Десна» згідно поданої уточнюючої декларації за липень 2010 року від 03.12.2012 №9075761669, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (рядок 22-рядок 23.1-рядок 21.2) становить 40 717 грн. В податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року від 16.09.2010 №9003923007 платник переносить 45 914 грн.

Проте, вказане спростовується дослідженою у судовому засіданні уточнюючою податковою декларацією з ПДВ за липень 2010 року від 03.12.2012 №9075761669.

Так, відповідно до рядка 26 податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року від 19.08.2010 №9003508463 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-рядок 25) становить 48414 грн.

03.12.2012 ПППК «Десна» було подано уточнюючу податкову декларацію з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року №9075761669, в якій залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (рядок 22-рядок 23.1-рядок 21.2) становить 40 717 грн.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що у акті перевірки не міститься інформації про порушення позивачем п.5.12 ст.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форм податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», а покликання у судовому засіданні представника відповідача на ці порушення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених ч. 2 ст. 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівному від 20.02.2013 №0000702342, №0000712342, №0000722342 та №0000732342.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" від 20.02.2013 №0000702342, №0000712342, №0000722342, №0000732342.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства продовольчої компанії "Десна" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.