Постанова № 33571282, 17.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа№ 910/8731/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Смовж К.О. - дов. б/н від 09.04.2013 р.

від відповідача не з'явились

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 11.06.2013 р.

у справі №910/8731/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного підприємства «РОТОР»

(далі - ПП «РОТОР»)

до Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ»

(далі - ПАТ «КОРОВАЙ»)

про стягнення 95 274,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2013 р. у справі №910/8731/13 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «КОРОВАЙ» на користь ПП «РОТОР» 89 950,00 грн. основного боргу, 4 431,77 грн. пені, 887,36 грн. трьох процентів річних та 1 905,40 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати за наведених в скарзі підстав. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення неправильно та неповно досліджено докази й обставини встановлено з порушенням ст.ст. 43, 65 ГПК України. На думку апелянта, дії місцевого суду унеможливили присутність його представника в судовому засіданні та захист своїх законних прав та інтересів в ході розгляду справи судом першої інстанції тощо. Крім цього, за твердженнями скаржника місцевим судом при прийнятті позовної заяви ПП «РОТОР» порушено ч. 2 ст. 62 ГПК України та не відмовлено в її прийнятті, хоча в провадженні господарського суду м. Києва знаходилась справа між тими сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Представник апелянта в жодне судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином ( відповідне повідомлення наявне в матеріалах справи - а.с.128), про неявку та її причини суд не повідомив, клопотань про відкладення справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути в його відсутності.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ПП «РОТОР» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ «КОРОВАЙ» про стягнення з відповідача 95 274,27 грн. заборгованості, з яких: 89 950,00 грн. - основний борг; 4 436,91 грн. - пеня; 887,36 грн. - три проценти річних. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивачем на виконання договору поставки №4/24025 від 03.01.2012 р. (далі - Договір) в період з листопада по грудень 2012 року здійснено відповідачу поставку товару (солод житній) на загальну суму 117 750,00 грн. Відповідачем розрахунків за поставлений товар в повному обсязі не здійснено, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 89 950,00 грн. тощо.

Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи в сукупності з наданими до справи доказами та положеннями чинного законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, відтак їх задовольнив повністю, в частині стягнення штрафних санкцій прийняв рішення про їх часткове задоволення.

Так, задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, місцевий суд посилався на належним чином доведений та документально підтверджений факт поставки товару позивачем відповідачу на загальну суму 117 750,00 грн., оскільки зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за Договором відповідачем здійснено частково, заборгованість відповідача перед позивачем складає 89 950,00 грн. тощо.

Як встановлено матеріалами справи, 03.01.2012 р. між ПП «РОТОР», як постачальником, та ПАТ «КОРОВАЙ», як покупцем, укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар (сировину для виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів, а саме солод житній), а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати товар на умовах Договору (п. 1.1. Договору).

За договором поставки (ч. 1 ст. 712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Датою поставки товару на підставі п. 4.3. Договору вважається день фактичної його передачі покупцю, що підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної (акту прийому-передачі, накладної або іншого документу аналогічного змісту).

Відповідно до п. 5.2. Договору, покупець здійснює оплату товару протягом 10 календарних днів з дня отримання товару на склад.

В матеріалах справи наявні копії: видаткової накладної №РН-0001429 від 21.11.2012 р. на суму 39 250,00 грн.; видаткової накладної №РН-0001550 від 20.12.2012 р. на суму 23 550,00 грн.; видаткової накладної №РН-0001585 від 26.12.2012 р. на суму 54 950,00 грн. Крім цього, позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні: №1429 від 21.11.2012 р.; №1550 від 20.12.2012 р.; №1585 від 26.12.2012 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару відповідачу за Договором на загальну суму 117 750,00 грн.

Відповідачем оплату поставленого позивачем товару здійснено частково в розмірі 27 800,00 грн., що підтверджено виписками з банківського рахунку позивача: від 21.03.2013 р.; від 25.03.2013 р.; від 27.03.2013 р.; від 01.04.2013 р.; від 02.04.2013 р.; від 09.04.2013 р.; від 16.04.2013 р. та від 25.04.2013 р, в зв'язку з чим заборгованість становить 89 950,00 грн.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Оскільки факт наявного боргу відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено й відповідачем не спростовано, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 89 950,00 грн. підлягають задоволенню.

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Як встановлено матеріалами справи, сторонами Договору передбачено оплату товару протягом 10 календарних днів з дня отримання товару на склад (п. 5.2. Договору).

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Сторонами Договору встановлено (п. 6.5. Договору), що за порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення оплати, за кожен день прострочення оплати.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом ( ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 4 436,91 грн. пені та 887,36 грн. три проценти річних, нарахованих за періоди з 02.12.2012 р. по 29.04.2013 р., з 31.12.2012 р. по 29.04.2013 р. та з 06.01.2013 р. по 29.04.2013 року.

Здійснивши перерахунок пені та З-х відсотків річних, місцевий суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4 431,77 грн. замість 4 436,91 грн., які просив стягнути позивач, розрахунок трьох процентів річних позивачем здійснено правильно, відтак стягненню підлягає 887,36 грн. в межах позовних вимог.

Доводи апелянта щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні в суді першої інстанції є безпідставними, адже його належним чином повідомлено про час та місце судових засідань, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень №23531686 та №23533204.

Посилання відповідача на порушення місцевим судом ч. 2 ст. 62 ГПК України при прийнятті позовної заяви ПП «РОТОР» також є безпідставним, оскільки у справі №910/3974/13 між цими ж сторонами предметом спору було стягнення заборгованості за Договором,однак інших партій поставки товару на підставі інших видаткових накладних та різним філіям відповідача тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2013 р. у справі №910/8731/13 - без змін.

Матеріали справи №910/8731/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Чорногуз М.Г.