Постанова № 33571242, 17.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа№ 910/7321/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Черевик Ю.В. - дов. №153/13 від 09.09.2013 р.

від відповідача Грабчак В.М. - дов. №77 від 17.04.2013 р.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«КРАЙ-2»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 17.06.2013 р. (суддя Балац С.В.)

у справі №910/7321/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«КРАЙ-2»

(далі - ТОВ «КРАЙ-2»)

до Державного підприємства

«Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА»

(далі - ДП «Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА»)

про стягнення 1 089 670,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2013 р. у справі №910/7321/13 позов задоволено частково, стягнуто з ДП «Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА» на користь ТОВ «КРАЙ-2» 353 222,72 грн. основного боргу, 6 985,15 грн. трьох процентів річних та 7 204,16 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив оскаржене рішення змінити та задовольнити позов повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішення місцевого суду в частині відмови в позові є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає зміні через невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підтверджень поставок товару позивачем лише накладними, які містять посилання на договір №27 від 28.02.2011 р. (далі - Договір).За твердженнями позивача в 83 накладних із 130, якими оформлялися поставки м'яса, помилково зроблено посилання на інші договори, внаслідок чого підставу здійснення господарської операції в них зазначено невірно, хоча всі 130 накладних дають фактичну можливість ідентифікувати поставлений позивачем товар (м'ясо свинини та яловичини) на загальну суму 1 053 656,73 грн. Порушення місцевим судом вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України призвело до прийняття неправильного рішення, а саме, неправильного визначення розміру заборгованості відповідача перед позивачем, а також розміру трьох процентів річних тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення змінити, позов задовольнити повністю за наведених в скарзі підстав.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «КРАЙ-2» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДП «Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА» про стягнення з відповідача 1 089 670,86 грн., з яких: 1 053 656,73 грн. - заборгованість за Договором; 36 014,13 грн. - три проценти річних. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що ТОВ «КРАЙ-2» на виконання Договору поставлено, а ДП «Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА» отримано товар на загальну суму 1 053 656,73 грн., проте, відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором не виконано, що призвело до виникнення заборгованості на згадану суму.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач не заперечував здійснення позивачем поставки товару на загальну суму 353 222,72 грн. саме по накладних, в яких є посилання на Договір (№27 від 28.02.2011 р.). В частині інших позовних вимог про стягнення основної заборгованості відповідач заперечував їх з тих підстав, що решта накладних, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, містять посилання на інші договори, в матеріалах справи міститься накладна, яка не має посилань на жоден договір, на виконання якого поставляється товар, є посилання на договір, якого немає в природі тощо. Спростовуючи частину позовних вимог відповідач посилався на те, що здійснені позивачем поставки поза межами Договору, не можуть регулюватися положеннями цієї угоди ні в частині проведення розрахунків, ні в частині нарахувань відсотків річних за порушення грошового зобов'язання тощо.

Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи в сукупності з наданими сторонами доказами та положеннями чинного законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, а відтак прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд встановив, що загальна вартість поставленого позивачем та отриманого відповідачем на виконання Договору товару згідно накладних становить 353 222,72 грн., решта накладних (копії яких наявні в матеріалах справи) містять посилання на інші договори або без посилань на жоден договір не взято судом до уваги, адже підставою, на якій ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «КРАЙ-2» є Договір (№27 від 28.02.2011 року). З огляду на часткове задоволення судом позову й стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі, яку підтверджено накладними з посиланням на Договір, вимогу про стягнення трьох процентів річних також задовольнив частково - в сумі 6 985,15 грн., здійснивши розрахунок в межах нарахувань позивача,

Як встановлено матеріалами справи, 28.02.2011 р. між ДП «Санаторний комплекс «ПУЩА-ОЗЕРНА», як замовником, та ТОВ «КРАЙ-2», як постачальником, укладено Договір, за умовами якого постачальник здійснює поставку товару (м'ясо свіже та заморожене) у власність замовника, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначено специфікацією, оформленою у вигляді додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар на передбачених Договором умовах (п.п. 1.1., 1.3. ).

За договором поставки (ч. 1 ст. 712 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.4 Договору, усі розрахунки проводяться в безготівковому вигляді за формою платіжного доручення на підставі накладних протягом 90 календарних днів з дати отримання товару.

В матеріалах справи наявні подані позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог накладні, згідно яких ним в період з 03.03.2011 р. по 05.07.2012 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 053 656,73 грн., а також складений та підписаний обома сторонами спору акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.02.2013 року.

Як встановлено місцевим судом, позивачем здійснено на виконання Договору поставку товару на загальну суму 353.222,72 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи накладними, а саме:

№945 від 19.01.2012 р. на суму 4 772,27 грн.; №1266 від 24.01.2012 р. на суму 4 687,39 грн.; №1367 від 26.01.2012 р. на суму 2 951,71 грн.; №1489 від 27.01.2012 р. на суму 4 260,92 грн.; №1659 від 31.01.2012 р. на суму 5 165,54 грн.; №1777 від 02.02.2012 р. на суму 7 864,12 грн.; №1834 від 03.02.2012 р. на суму 4 328,10 грн.; №2043 від 08.02.2012 р. на суму 4 735,21 грн.; №2178 від 10.02.2012 р. на суму 4 534,86 грн.; №2389 від 14.02.2012 р. на суму 3 411,01 грн.; №2536 від 17.02.2012 р. на суму 5 412,28 грн.; №2800 від 21.02.2012 р. на суму 1 591,49 грн.; №3012 від 24.02.2012 р. на суму 4 023,79 грн.; №3222 від 28.02.2012 р. на суму 7 196,01 грн.; №3326 від 01.03.2012 р. на суму 4 309,99 грн.; №3684 від 07.03.2012 р. на суму 1 559,56 грн.; №3930 від 13.03.2012 р. на суму 5 349,03 грн.; №3981 від 14.03.2012 р. на суму 14 010,90 грн.; №4186 від 16.03.2012 р. на суму 3 097,87 грн.; №4550 від 22.03.2012 р. на суму 5 060,42 грн.; №4784 від 26.03.2012 р. на суму 6 629,48 грн.; №4812 від 27.03.2012 р. на суму 11 577,67 грн.; №5091 від 30.03.2012 р. на суму 1 220,54 грн.; №5093 від 30.03.2012 р. на суму 3 523,58 грн.; №5448 від 05.04.2012 р. на суму 12 869,26 грн.; №5550 від 06.04.2012 р. на суму 2 554,78 грн.; №6319 від 19.04.2012 р. на суму 4 093,52 грн.; №6618 від 24.04.2012 р. на суму 3 287,70 грн.; №6741 від 26.04.2012 р. на суму 15 342,93 грн.; №6742 від 26.04.2012 р. на суму 505,44 грн.; №7014 від 03.05.2012 р. на суму 4 888,04 грн.; №7051 від 04.05.2012 р. на суму 9 304,91 грн.; №7357 від 08.05.2012 р. на суму 213,84 грн.; №7566 від 11.05.2012 р. на суму 13 978,40 грн.; №7870 від 16.05.2012 р. на суму 2 407,49 грн.; №8050 від 18.05.2012 р. на суму 7 143,53 грн.; №8205 від 21.05.2012 р. на суму 5 020,77 грн.; №8878 від 30.05.2012 р. на суму 13 326,95 грн.; №9012 від 01.06.2012 р. на суму 13 510,47 грн.; №9319 від 07.06.2012 р. на суму 16 116,83 грн.; №9601 від 12.06.2012 р. на суму 12 290,22 грн.; №9695 від 14.06.2012 р. на суму 14 819,32 грн.; №9964 від 19.06.2012 р. на суму 15 176,67 грн.; №10192 від 22.06.2012 р. на суму 13 278,63 грн.; №10407 від 26.06.2012 р. на суму 15 795,49 грн.; №10481 від 27.06.2012 р. на суму 20 583,65 грн.; №10805 від 05.07.2012 р. на суму 15 440,14 грн.

В матеріалах справи наявні також інші накладні, якими позивач підтверджує поставку відповідачу товару (м'яса свіжого та замороженого), однак в цих накладних підставою поставки є інші договори, а саме: №76 від 14.02.2011 р.; №123 від 01.11.2011 р.; №27 від 05.11.2011 р. та №23 від 06.02.2012 року. Крім цього, в матеріалах справи наявна також накладна №18355 від 29.12.2011 р. на суму 12 264,80 грн., яка взагалі не має посилань на договір.

За твердженням позивача, цими накладними оформлено поставки м'яса з помилковим зазначенням договорів, хоча всі накладні в кількості 130 штук дають фактичну можливість ідентифікувати поставлений позивачем товар, а саме, м'ясо свинини та яловичини, на загальну суму 1 053 656,73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог й заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст. 34 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженими певними засобами доказування, на можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що належними та допустимими доказами поставки позивачем товару відповідачу за Договором, можуть бути лише ті накладні, які містять посилання на Договір як підставу поставки. Всі інші поставки за іншими накладними, є такими, які позивачем здійснено поза межами Договору, тому вони не можуть регулюватися приписами цього Договору в межах даної справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню частково - в розмірі 353 222,72 грн. Розмір цієї заборгованості визнано й відповідачем в процесу розгляду справи судом.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості й законне обгрунтування вимог щодо стягнення трьох процентів річних, їх також слід задовольнити частково. Здійснений місцевим судом розрахунок трьох процентів річних є арифметично вірним, а сумою до стягнення є 6 985,15 грн.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2013 р. у справі №910/7321/13 - без змін.

Матеріали справи №910/7321/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Чорногуз М.Г.