Постанова № 33571239, 16.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа№ 927/817/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Шевченка Е.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Галатова Н.А. (паспорт серії ВА618755, виданий Артемівським МВУМВСУ в Донецькій області 10.06.1997 р.), Демиденко М.С. (довіреність №905 від 09.07.2013 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 30.07.2013 року

у справі №927/817/13 (суддя Скорик Н.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Галатової Наталії Анатоліївни

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Галатова Наталія Анатоліївна звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про стягнення 200399,38 грн. основного боргу, 19356,14 грн. пені, 3871,24 грн. 3% річних та 67,50 грн. інфляційних втрат.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 200000,00 грн. основного боргу, 890,22 грн. інфляційних втрат, 5128,77 грн. 3% річних та 15977,05 грн. пені.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.07.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 200000,00 грн. боргу, 15977,05 грн. пені, 5128,77 грн. 3% річних, 867,66 грн. інфляційних втрат та 4439,47 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 29.08.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30.08.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 30-08-12/НА про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець (позивач) взяв на себе зобов'язання надати послуги щодо уборки кормозбиральним комбайном Ягуар кукурудзи на силос.

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість 1 га збираємої площі складає 500 грн. Загальна сума договору складається із суми актів виконаних робіт.

Згідно п. 3.1. договору, здача - приймання наданих послуг оформляється актом виконаних робіт.

Відповідно до Акта № ОУ-0000021 здачі-прийняття робіт, підписаного сторонами 17.09.2012 р., позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 222500,00 грн. в розрахунку обробленої площі 445 га та ціни 500,00 грн. за 1 га.

Відповідно до п. 2.3 договору, оплата наданих послуг здійснюється згідно з актами виконаних робіт, наданих та погоджених виконавцем замовнику у термін 3-х днів з моменту закінчення уборки.

18.01.2013 р. відповідач частково розрахувався за надані позивачем послуги в сумі 22500,00 грн., що підтверджується випискою з банку.

На момент винесення рішення судом першої інстанції відповідач не надав доказів сплати 200000,00 грн. боргу та не спростував суми вказаної заборгованості.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 200000,00 грн. боргу є правомірною, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15977,05 грн. пені.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.3. договору, у випадку порушення термінів розрахунків за виконаний обсяг роботи згідно п.2.3. цього договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 15977,05 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 21.09.2012 р. по 20.03.2013 р., в тому числі за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті 22500,00 грн. в період з 21.09.2012 р. по 17.01.2013 р., за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті 200000,00 грн. в період з 21.09.2012 р. по 20.03.2013 р.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 15977,05 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5128,77 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 21.09.2012 р. по 29.07.2013 р., в тому числі за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті 22500,00 грн. в період з 21.09.2012 р. по 17.01.2013 р., за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті 200000,00 грн. в період з 21.09.2012 р. по 29.07.2013 р., а також 890,22 грн. інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 21.09.2012 р. по 30.06.2013 р., в тому числі за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті 22500,00 грн. за період з 21.09.2012 р. по 17.01.2013 р., за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті 200000,00 грн. за період з 21.09.2012 р. по 30.06.2013 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком апеляційного господарського суду, сума 3% річних за визначений період складає 5348,84 грн.

Враховуючи те, що господарський суд відповідно до вимог ГПК України не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5128,77 грн. є правомірною, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню у заявленному розмірі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при нарахуванні інфляційних втрат, позивачем було допущено помилку у визначенні періоду нарахування прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті 22500,00 грн. - неправомірно нараховано інфляційні за вересень 2012 року.

За таких обставин, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягають часиковому задоволенню в сумі 867,66 грн. за період з жовтня 2012 р. по червень 2013 р., включно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 30.07.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 30.07.2013 р. у справі №927/817/13 залишити без змін.

Справу №927/817/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Шевченко Е.О.