Рішення № 33570953, 16.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14950/13 16.09.13За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок»

про стягнення 347 360,26 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за довіреністю

від відповідача: Іваненко М.В. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 347 360,26 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 311981 від 01.10.2003 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» утворилась заборгованість в сумі 330 998,28 грн. за період з 01.01.2013 р. по 01.06.2013 р.

У позові Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 330 998,28 грн., 3% річних в сумі 2 727,00 грн. за період з 01.01.2013 р. по 01.06.2013 р. та пеню в сумі 13 360,26 за період з 01.01.2013 р. по 01.06.2013 р., а всього - 347 360,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 року порушено провадження по справі № 910/14950/13, розгляд справи призначено на 16.09.2013 року.

У судовому засіданні 16.09.2013 представник ПАТ "Київенерго" надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, підтвердив погашення відповідачем в повному обсязі основного боргу.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що повністю погасив заборгованість за спожиту теплову енергію на підтвердження чого надав оригінали платіжних доручень та акт звірки взаємних розрахунків за спожиту теплову енергію, в іншій частині проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.09.2013 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2003 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго", як енергопостачальною організацією, та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку "Дніпрозв'язок", правонаступником якого є Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок», як абонентом, було укладено договір № 311981 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно із п.п.1.1, 2.2.1, 2.3.1 вказаної угоди предметом цього договору є постачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. Постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору. Споживач, в свою чергу, зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Також сторонами договору № 311981 від 01.10.2003 р. було погоджено:

- обсяги постачання теплової енергії (додаток № 1);

- тарифи на теплову енергію (додаток № 3);

- порядок розрахунків за теплову енергію (додаток № 4), відповідно до якого сторонами визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

- умови припинення подачі теплової енергії (додаток №7).

Виходячи зі змісту звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, підписаного позивачем та відповідачем відповідно до договору №311981 від 01.10.2003р., сторони погодили постачання теплової енергії до об'єкту ВАТ «Дніпрозв'язок» за адресою: вул. Солом'янська, 3.

Відповідно до п. 8.1 договору №311981 від 01.10.2003р. договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003р. При цьому, п.8.4 угоди передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, а також враховуючи пояснення сторін, які були надані у судовому засіданні 16.09.2013р., суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою є чинними на теперішній час.

За умовами договору №311981 від 01.10.2003р. позивачем за період з 01.01.2013р. по 01.06.2013р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 330 998,28 грн. Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується обліковими картками, звітами про добові параметри теплопостачання, відомостями обліку споживання теплової енергії, копії яких надані до матеріалів справи.

Доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії та її вартості відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає зазначений вище розрахунок позивача як достовірний.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Київенерго» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 330 998,28 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.3.2 договору №311981 від 01.10.2003р. споживач зобов'язався, зокрема, виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку 4.

Одночасно, за змістом додатку 4 до вказаної угоди відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати в районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул.Жилянська, буд.63, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №311981 від 01.10.2003р. зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отриману теплову енергію на загальну суму 330 998,28 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач частину заборгованості за березень 2013 р. в розмірі 69 650,16 грн. сплатив до подачі позову до суду, що підтверджується платіжними дорученнями № 2402 від 15.07.2013 р., № 2428 від 17.07.2013 р., № 2434 від 18.07.2013 р., № 2473 від 25.07.2013 р.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що після подачі позову, відповідач сплатив іншу частину заборгованості в розмірі 261 348,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2515 від 06.08.2013 р., № 2520 від 07.08.2013 р., № 2528 від 09.08.2013 р., № 2532 від 12.08.2013 р., № 2547 від 15.08.2013 р., № 2581 від 23.08.2013 р., № 2592 від 30.08.2013 р., № 2596 від 02.09.2013 р., № 2596 від 03.09.2013 р., № 2601 від 04.09.2013 р. та актом звірки розрахунків за теплову енергію між ПАТ «Київенерго» та ПрАТ «Дніпрозвязок» за період з 01.01.2013 - 01.06.2013 (станом на 19.08.2013) та поясненнями представників сторін.

Таким чином, сплативши заборгованість у розмірі 330 998,28 грн., відповідач припинив у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання, у зв'язку з чим з урахуванням пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи; якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі, господарський суд вважає за необхідне відмовити в частині стягнення 69 650,16 грн., а в решті позовних вимог щодо стягнення основного боргу припинити провадження згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» на час розгляду даної справи відсутня заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді.

Крім суми основного боргу, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 727,00 грн. за період з 01.01.2013 р. по 01.06.2013 р. та пеню в сумі 13 360,26 за період з 01.01.2013 р. по 01.06.2013 р.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Разом з тим, у судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про зменшення розміру стягуваної пені в порядку ч.3 ст.83 ГПК України.

Подане клопотання мотивоване тим, що відповідач є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню засобів та спору зв'язку «Дніпрозв'язок» та повним добровільним погашенням основного боргу.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Враховуючи, що ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» є новим найменуванням ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Дніпрозв'язок», яке засноване наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 18.08.2000 № 122 шляхом перетворення державного підприємства «Державний інститут по проектуванню засобів та спору зв'язку «Дніпрозв'язок» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210 і є правонаступником усіх прав та обов'язків названого державного підприємства, значний розмір пені, добровільне погашення боргу, а також відсутність заперечень з боку позивача, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені до 6 817,49 грн.

За висновками суду, розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично вірним та таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі. За висновками суду, розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних є арифметично вірним та таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: в частині відмови в позові - на позивача, в решті - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» заборгованості в сумі 261 348,12 грн. припинити.

2. В частині стягнення основного боргу в сумі 69 650,16 грн. відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, ідентифікаційний код 01168185) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) пеню в сумі 6 817 (шість тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 49 коп., 3% річних в сумі 2 727 (дві тисячі сімсот двадцять сім) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 5 554 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 20 коп.

3. Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2013.

Суддя О. А. Грєхова