Рішення № 33570911, 18.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2013 р. Справа № 903/853/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко"

до відповідача: Приватного підприємства "Флора"

про стягнення 126632 грн.43коп.

Суддя: Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Пасічник О.О. за дов. №44 від 02.09.2013.

від відповідача: Гончар О.М. - за дов. від 16.07.2013р.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" звернувся з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Флора" про стягнення 126 632,43 грн. грошових коштів, з них: 122 353,40 грн. - основного боргу; 936,04грн. - пені; 3 342,99 грн. - 50% річних на підставі договору поставки № 64 від 27.05.2013р.

Заявлені вимоги підтверджує договором поставки №64 від 27.05.2013; видатковими накладними №177 від 26.06.2013р., №185 від 02.07.2013р.; довіреностями №26/6 від 26.07.2016р.; №2/7 від 02.07.2013р. та претензією №36 від 24.07.2013р.

В судове засідання представник позивача додатково на обґрунтування наявної заборгованості подав картку бухгалтерського рахунку 361 за період з 01.01.2013р. по 02.09.2013р., виписку банку по особовому рахунку за 21.06.2013р, подорожній лист автомобіля від 02.07.2013р, договір найму автомобіля, податкову накладну від 02.07.2013р., рахунок на оплату №73 від 02.07.2013р., рахунок на оплату №57 від 20.06.2013., податкову накладну від 21.06.2013р, квитанцію №2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2013р., видану податковим органом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві .

Відповідач Приватне підприємство «Флора» у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування TOB "Агроплантеко" норм матеріального та процесуального права, при подачі позовної заяви вважає, що викладені в цьому позові доводи - є незаконними і необґрунтованими, виходячи з наступного.

TOB "Агроплантеко", заявляючи позовні вимоги в частині стягнення з ПП "Флора" заборгованості в розмірі 122 353,40 грн., посилається на те, що відповідач не оплатив отриманий товар у встановлений договором поставки № 64 від 27 травня 2013 року строк. Як на доказ отримання ПП "Флора" товарно-матеріальних цінностей на суму в розмірі 122 353, 40 грн., позивач посилається на видаткову накладну № 185 від 02 липня 2013 року. Проте відповідач вважає, що вказана видаткова накладна не може свідчити про прийняття товарно-матеріальних цінностей саме ПП "Флора", виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року , первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вимог п. 2.5. Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідач стверджує, що видаткова накладна № 185 від 02 липня 2013 року від імені "Покупця" підписана Мигелем М.О., який станом на 02 липня 2013 року був керівником ПП "Флора". Проте акцентує увагу господарського суду на тому, що посада особи відповідальної за здійснення даної господарської операції, а також відтиск круглої печатки ПП "Флора" на зазначеній видатковій накладній - відсутні.

Також, як на доказ отримання ПП "Флора" товарно-матеріальних цінностей на суму в розмірі 122 353, 40 грн., позивач зазначає про довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2/7 від 02 липня 2013 року. Проте відповідач вважає, що вказана довіреність не може бути доказом отримання товарно - матеріальних цінностей, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 (далі Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, законодавством встановлені обов'язкові вимоги щодо документів, якими можуть бути підтверджені повноваження особи на отримання матеріальних цінностей та які є підставою для відпуску товарних цінностей.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати за нею (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні. угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Згідно з п.15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Однак відповідач вважає, що реквізити спірної довіреності № 2/7 від 02 липня 2013 року на отримання товарно-матеріальних цінностей не заповнені, а саме не вказано за яким договором отримуються товароно-матеріальні цінності. Також вказана довіреність не містить інформації про конкретні товари, які передані покупцеві, їх вартість, одиницю вимірювання, тобто відсутні обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством.

Крім того у вказаній довіреності наявні виправлення (помарки) з цифри "6" на цифру "5", яка не підтверджена підписом особи, яка її підписала.

За доводами відповідача спірна довіреність не є доказом отримання продукції за договором поставки № 64 від 27 травня 2013 року

Крім того, відповідач посилається на те, що оскільки згідно видаткової накладної № 185 від 02 липня 2013 року ніби передавалася аміачна селітра массою 0.95 т., нітроамофоска 1.3 т., оракул об'ємом 1400 л., клір - 60 кг., фюзілад форте - 20 кг., топсін - 100 кг., баста - 60 л., вимпел - 70 кг., позивачу для поставки вказаної кількості товару у відповідності до вимог спірного договору поставки № 64 від 27 травня 2013 року необхідно було використовувати власний автомобільний транспорт .

Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні й дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", товарно-транспортна накладна є первинним бухгалтерським документом , який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Міністерства статистики України № 228/253 від 07 серпня 1996 року, товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН - це єдиний первинний документ, який с підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Товарно-транспортна накладна додається до дорожнього листа.

Отже, враховуючи умови договору поставки № 64 від 27 травня 2013 року TOB "Агроплантеко" (вантажовідправник) зобов'язаний був виписати товарно- транспортні накладні та подорожні листи за загальними підставами із заповненням усіх передбачених граф.

Однак , позивач товарно-транспортні накладні на перевезення товару та подорожні листи не надав.

Враховуючи наведене відповідач вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б містили відомості про невиконання відповідачем умов договору поставки № 64 від 27 травня 2013 року.

Враховуючи наведене просить в задоволенні позову відмовити.

Крім того представник відповідача заявив клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи поставивши на вирішення експертів наступні питання:

а) чи виконано підпис на Видатковій накладній № 185 від 02 липня 2013 року в розділі в графі «Отримав(ла)» Мигелем Михайлом Олександровичем?

та її проведення доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, посилаючись на те, що спірна видаткова накладна № 185 від 02 липня 2013 року була підписана не Мигелем Михайлом Олександровичм, а іншою невідомою особою, оскільки, по-перше, вказані у спірній видатковій накладній товарно- матеріальні цінності до ПП "Флора" не надходили і не використовувались у його господарській діяльності, по-друге, на видатковій спірній видатковій накладній відсутній відтиск круглої печатки ПП "Флора", по-третє, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 02 липня 2013 року оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року і не є документом, який би свідчив про надання приватним підприємством ''Флора" будь-якій особі повноважень на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, господарський суд,-

встановив:

27 травня 2013 р. ТзОВ "Агроплантеко" ( Продавець) та ПП "Флора" ( Покупець) уклали договір поставки №64.

За умовами даного договору Продавець зобов 'язався поставити Покупцю Товар, а отстанній оплатити його на умовах, визначених договором. Асортимент Товару, його ціна і кількість, місце передачі та термін поставки визначаються в додатках до даного довору, рахунках та видаткових накладних , що є невід'ємною частиною цього Договору. Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору, є його невід'ємною частиною.

За умовами п.5 договору Покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатку та/або вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватися Продавцем, товар оплачується на розрахунковий рахунок Подавця в національній валюті в строк до "20" липня 2013 року.

Як встановлено, даний договір підписаний уповноваженими сторонами, скіплений печатками, в судовому порядку недійсним не визнавався та сторони приступили до його виконання.

Матеріалами справи підтверджується про те, що на виконання умов зазначеного договору згідно рахунку № 57 від 20.06.013р. на підставі накладної № 177 від 26.06.2013р. та довіреності №26/6 від 26.06.2013р., виданої на ім'я Мигеля М.О. ( оригінали оглянуто всудовому засіданні) ПП "Флора" отримало мінеральні добрива на суму 80 805 грн., які були ним оплачені 21.06.2013р. в повній сумі .

Дана обставина підтверджується платіжним дорученням №3988760 від 21.06.203р. ( а.с. 16) та випискою по банківському рахунку від 21.06.2013р. ( оригінали оглянуто в судовому засіданні).

За аналогічними документами поставку товару - засобів захисту рослин та добрив Позивач здійсний для Відповідача 02.07.2013р., що підтверджується рахунком на оплату №73 від 02.07.2013р, видатковою накладною № 185 від 02.07.2013р., довіреністю № 2/7 від 02.07.2013р., виданою на ім'я Мигель М.О.( оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Факт доставки товару для відповідача підтверджено подорожнім листом вантажного автомобіля від 02.07.2013. та договором його оренди від 18.04.2013р.( оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Подані документи первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року , Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р.

Крім того, позивачем подані докази облікування даної господарської операції у податковому обліку, а саме податкової накладної від 02.07.2013р. та включення її до Єдиного реєстру податкових накладних, визначеному Наказом Мінфіну від 01.11.2011, № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної".

В статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Разом з тим, суд, оцінюючи подані докази на предмет їх відповідності вимогам , встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року , Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 надає правову оцінку факту здійснення сторонами господарської операції поставки товару та у зв'язку з цим виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків .

Судом встановлено, що у сторін виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки товару №64.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона ( продавець) , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплати за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 526 ЦК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач у встановлений п.5 договору поставки строк - до 20.07.2013р. оплату за отриманий товар не здійснив, позовна вимога про стягнення суми основного богу в розмірі 122 353,40 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання останній повинен передати (сплатити) кредиторові неустойку (штраф, пеню). При чому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні приписи щодо сплати пені містить ст. 230 Господарського кодексу України, в якій вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин позивачем правомірно відповідно до п.8.2. договору №64 від 27.05.13р. нараховано пеню за період з 21 липня 2013 року по 09 серпня 2013 року в сумі 936,04 грн.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2. Договору №64 від 27.05.13 року сторони погодили сплату річних у розмірі 50 відсотків .

Отже, у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 8.2 Договору позивачем правомірно нараховано за період з 21.07. по 09.08.2013р. 50 % річних в сумі 3342,99 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 12.01.2011 року у справі № 66/278-10 та від 30.05.2006 року у справі № 37/400-05.

Клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи до задоволення не підлягає. При цьому суд виходив із такого.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Заявляючи клопотання та в судовому засіданні представник відповідача не довів про те, що зазначена експертиза може підтвердити або спростувати факти, які можуть вплинути на результат вирішення справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти призначення експертизи заперечував, оскільки вважає, що її призначення призведе до затягування розгляду справи та наголосив на зловживанні відповідачем своїми процесуальними правами з огляду на оскарження ним ухвали про порушення провадження у дані справі.

Враховуючи , що судове рішення приймається на підставі дослідження усіх доказів поданих сторонами у їх сукупності, суд вважає, що призначення судової експертизи не вплине на об'єктивну оцінку судом доказів по справі.

Доводи відповідача про порушення вимог п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 при видачі довіреності № 2/7 від 02.07.2013р. та накладної №185 не взято до уваги суду , оскільки дані первинні документи містять необхідні обов'язкові реквізити, а наявність у довіреності помарки при запису числового показника цифри "6" на цифру "5" підтверджена при його написанні прописом.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає до задоволення в повній сумі - 126 632,43 грн., в т.ч. 122 353,40 грн. основного боргу, 936,04 грн. пені та 3342,99 грн. - річних.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача то судові витрати по справі на підставі ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, , 525, 526, 530, 549, 601, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України,

ст.ст.44.49,82-85 Гсподасрького процесуального кодексу України

господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства ,.Флора" (с. Ростань.Шацький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 32890325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю.."Агроплантеко" (43022 вул. Ранкова,26А м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38009502) суму основного боргу -122 353,40 грн., пеню в сумі - 936,04 грн., 50% річних - 3342,99 грн., всього 126632,43 грн. заборгованості та 2 532,65 грн. в овернення витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

18.09.13

Суддя В. М. Дем`як