Рішення № 33566864, 12.09.2013, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/705/13-ц

2/323/238/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

12.09.2013 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі - головуючої судді Л.С.Щербань, при секретарі Л.Г.Щербині , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Оріхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказує, що у 2008 році , на виділеній земельній ділянці площею 0,0067 га ( кадастровий № 2323981500070090081) по АДРЕСА_1 він самовільно збудував нежиле приміщення - магазин продовольчих та промислових товарів з ганком (літера «А», «Кр» в плані) розміром 5,82 Х 6,50 м загальною площею30,0 кв. м, не знаючи, що для цього необхідний був відповідний дозвіл місцевої влади. У 2010 році у нього виникла необхідність в державній реєстрації права власності на вказані будівлі. Будівельні норми при самочинному будівництві не порушені.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване нежиле приміщення магазин продовольчих та промислових товарів з ганком (літера «А», «Кр» в плані) розміром 5,82 Х 6,50 м загальною площею30,0 кв. м, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2010 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

31 січня 2013 року до Оріхівського районного суду Запорізької області з заявою про перегляд судового рішення від 26 квітня 2010 року за нововиявленими обставинами звернулася колишня дружина позивача ОСОБА_2.

12 лютого 2013 року ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2013 року було скасовано, ОСОБА_2 була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги до предмету спору ( не подала до сторін, або однієї із сторін позов) і цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області була призначена до розгляду по суті позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Третя особа просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши сторони, оцінивши у сукупності докази надані сторонами, як обґрунтування позовних вимог, так і заперечення проти них, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають з наступних підстав :

- позивач не надав суду доказів, що саме він здійснював будівництво . Крім того, позивачем не подано жодного документу, який би підтверджував відповідність самочинного будівництва архітектурним, санітарним, екологічним, будівельним та іншим нормам і правилам, тобто відсутні докази, які б підтверджували, що зазначений об'єкт побудований у відповідності до встановлених норм і правил.

- позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій зведене самочинне будівництво, що є обов'язковою умовою для визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та що підтверджує відсутність у позивача правових підстав на визнання за ним права власності на об'єкт самочинного будівництва.

- відповідно до вимог ч. 5 ст. 376 ЦК України , на яку посилається позивач як на правову підставу для задоволення позову, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Разом з тим, вказана норма реалізується за умови, що будівництво велося з додержанням вимог, як про це йдеться в ч. 3 ст. 376 ЦК України. Зокрема, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Законом України «Про планування та забудову територій», зокрема, ст.ст. 24, 28 визначений порядок вирішення питання забудови земельної ділянки, а порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлений ст. 30-1 зазначеного Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» визначаються умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва.

Враховуючи, що будівля являє собою нерухоме майно, пов'язане фундаментом із землею і створене з відповідних будівельних матеріалів, поєднаних між собою в певній технологічній послідовності, визначеній проектною документацією, державними будівельними стандартами, нормами і правилами, суду повинні бути надані докази, які підтверджують, що будівля відповідає державним будівельним стандартам, нормам і правилам; відповідність матеріалів, виробів і конструкцій, які використані при самочинному будівництві нерухомого майна, державним стандартам, технічним умовам та технологічним регламентам; забезпечення у створеній будівлі, споруді необхідної міцності, стійкості та експлуатаційної надійності.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу.

Судом встановлено, що рішенням № 5 третьої сесії п'ятого скликання Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 27 липня 2006 року ОСОБА_2 надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження на подальше вирішення питання встановлення магазину на території присадибної ділянки за адресою : АДРЕСА_1.

- поштова адреса - АДРЕСА_1 будівлі магазину ніякими правовстановлюючими рішеннями не присвоювалася.

- 31.08.2006 року на замовлення саме ОСОБА_2 компетентною комісією було оглянуто земельну ділянку для розміщення об'єкту нерухомого майна , про що складено акт вибору та обстеження земельної ділянки під нове будівництво.

- саме ОСОБА_2 отримала висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи № 20 від 04.09.2006 року про відповідність вимогам санітарного законодавства і може здійснювати розміщення продуктового магазину на присадибній ділянці.

- на підставі рішення № 100 виконавчого комітету Кіровської сільської ради Оріхівського району від 22.09.2006 року , за заявою ОСОБА_2, був затверджений акт вибору земельної ділянки під будівництво магазину в АДРЕСА_1, здійснено відведення земельної ділянки під забудову магазину ПП «ОСОБА_2», укладено договір оренди земельної ділянки з Кіровською сільською радою, здійснено приймання - передачу об'єкта оренди ( земельної ділянки), розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

- проведено інші узгоджувальні роботи по будівництву магазину продовольчих товарів .

Відповідно до ч. 2 ч. 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Із позовної заяви та доданих до неї документів випливає, то у позивача відсутні правовстановлюючі документи, які б давали йому право на будівництво зазначеної земельної ділянки або підтверджували факт прийняття в спадщину земельної ділянки, на якій і проведено будівництво.

У своїй позовній заяві позивач та його представник в судовому засіданні посилалися на ч. 5 ч. 5 ст. 376 ЦК України відповідно до норми якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Діючим законодавством передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, що не була їй відведена для цієї мети, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України) за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійсниш самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

При цьому позивач не зазначає чи він є власником або користувачем земельної ділянки, на якій зведене самочинне будівництва, що, разом з тим, є обов'язковою умовою для визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва. Також слід зазначити, що надання земельної ділянки позивачу під уже збудоване нерухоме майно є неможливим, оскільки зазначена земельна ділянка вже була надана ОСОБА_2 для будівництва, що підтверджується актами про відведення земельної ділянки.

Між тим, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних,санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, для прийняття рішення про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва мають бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність викопаних робіт будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, правилам пожежної безпеки та, залежно від обставин, підлягають поданню висновки й інших служб.

Позивачем не подано жодного документу, який би підтверджував відповідність самочинного будівництва архітектурним, санітарним, екологічним, будівельним та іншим нормам і правилам. А також не надано доказів, що він звертався з заявами у компетентні органи про введення магазину в експлуатацію та йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності.

Частина третя статті 18 Закону України «Про основи містобудування» забороняє експлуатацію об'єктів , не прийнятих в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Наведене свідчить про те, що позивач порушив встановлений законом порядок отримання дозволів на збудовані об'єкти нерухомого майна, не надав суду доказів додержання ним архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил і в такий спосіб має намір оформити право власності на самовільні будови.

Зазначене ще раз підтверджує відсутність у позивача правових підстав на визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва у зв'язку з відсутністю доказів, які б стверджували, що зазначений об'єкт побудований ним та у відповідності до встановлених норм і правил.

З огляду на наведене, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 182, 331, 375, 376 ЦК України ст.ст. 15, 57-60, 208-209, 212, 213-215, 218, 380, 381, 382

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровської сільської ради Оріхівського району про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі, відмовити.

Застосувати поворот виконання рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.04.2010 року по справі № 2-670-10. Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на магазин продовольчих товарів з ганком , загальною площею 30,0 кв. м, розташований за адресою :АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя: Л.С.Щербань

Повний текст рішення складено 16 вересня 2013 року.

Суддя Л.С.Щербань