Постанова № 33564379, 11.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/1789/13-а

11.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Воробйової С.О. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 22.04.2013 у справі № 801/1789/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське республіканське бюро технічної інвентаризації" (вул. Турецька,12, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК (вул.Б.Хмельницького, 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримське республіканське бюро технічної інвентаризації" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в АР Крим про визнання неправомірними дій щодо вимоги надання відомостей на підстави запиту від 12.02.2013 №4\1076.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське республіканське бюро технічної інвентаризації" до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК про визнання неправомірними дій - задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління МВС України в АР Крим щодо направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримське республіканське бюро технічної інвентаризації" листа від 12.02.2013 №4/0176 про надання документів.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське республіканське бюро технічної інвентаризації" судовий збір у розмірі 34,41 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Головного управління МВС України в АР Крим.

Не погодившись з даною постановою, відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 11 вересня 2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2013 до Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в АР Крим надійшла заява ОСОБА_2 за фактом незаконної діяльності ТОВ "Кримське республіканського БТІ" (м. Сімферополь, вул. Турецька,12).

12.02.2013 у приміщенні ТОВ "Кримське республіканське БТІ" співробітник УБЕЗ ГУ МВС України в АР Крим надав лист від 12.02.2013 №4/1076 про представлення реєстраційних та статутних документів підприємства, у зв'язку з перевіркою заяви ОСОБА_2 від 12.02.2013 за фактом незаконної діяльності товариства.

Лист мотивовано положеннями ст.11 Закону України "Про міліцію", ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та ст.16 п.1,2 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" №2939 від 13.01.2011 передбачено забезпечення доступу до інформації шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Стаття 16 у пунктах 1 та 2 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" №3206 від 07.04.2011 визначають осіб, зазначених у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону (суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення), яким забороняється: 1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом; 2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону. Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про: 1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними в пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону; 2) розміри, види оплати праці осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, дарунки (пожертви).

Позивач просив визнати дії Головного управління щодо вимоги від позивача відомостей на підставі запиту (листа) від 12.02.2013 №4/1076 неправомірними, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до п.17 ст. 11 Закону України «Про міліцію» міліції надається право одержувати безперешкодно і безоплатно від підприємств, установ і організацій необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції.

Суд дійшов висновку, що обов'язковою передумовою для виникнення у міліції права надсилати запити (листи) щодо надання відомостей або документів, є знаходження в її провадженні кримінальної (оперативної, розшукової) справи. Та право на запит інформації є тільки за умови реєстрації в ЄРДР.

Однак, відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про міліцію», міліція для виконання покладених на неї обов'язків надається право: перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію; за дорученням слідчого органу досудового розслідування, прокурора проводити або брати участь у проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні та виконувати ухвали слідчого судді, суду про привід учасників кримінального провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції.

Отже, працівникам міліції надані повноваження щодо перевірки документів, для з'ясування питання щодо додержання правил, проводити або брати участь у проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні та одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості, що є окремою від кримінально-процесуальних дій підставою.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами відповідача, що законодавець у статті 11 Закону України «Про міліцію» не розрізнив поняття «кримінального правопорушення» та «адміністративного правопорушення», тому зазначення законодавцем у статті 11 Закону України «Про міліцію» у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції є більш широким поняттям, що включає і адміністративне правопорушення, проведення перевірок за заявами громадян про порушення законодавства, отримання інформації з метою перевірки фактів, викладених у заяві та кваліфікації вказаного правопорушення.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає помилковим висновок суду, що положеннями статті 11 Закону України «Про міліцію» передбачено наявність повноважень робітників міліції при перевірці фактів, зазначених у заяві ОСОБА_2 на вчинення будь-яких дій пов'язаних з отриманням документів від підприємства, лише після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочатого розслідування.

Згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 195, 196, 197, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 у справі № 801/1789/13-а- задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 у справі № 801/1789/13-а - скасувати.

3. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко