Постанова № 33563932, 12.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 р. Справа №805/11794/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., при секретарі судового засідання Тимохіній Я.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Тиріної М.П.;

відповідача - Радченко А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним (скасування) податкового повідомлення - рішення №0000014210/1707/10/42-10 від 30.07.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Позивач просить суд визнати нечинним (скасувати) податкове повідомлення - рішення №0000014210/1707/10/42-10 від 30.07.2013 року Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про зобов'язання сплатити штраф у сумі 1,70 гривень, а також зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів внести зміни до картки особового рахунку ДП "Маріупольський морський торговельний порт" з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої пені з урахуванням перерахунку 19.06.2013 року в сумі 19,07 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порядку визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України) позивач надав відповідачу уточнюючі розрахунки з ПДВ за лютий та березень 2013 року, в яких вказало суми помилково не сплаченого податку з урахуванням штрафу. Вказана заборгованість за уточнюючими розрахунками була погашена відповідачем за рахунок наявної у позивача переплати з ПДВ. Вказує, що згідно з п. 54.1 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Отже, у зв'язку з тим, що пеню не було нарахована позивачем в деклараціях чи уточнюючих розрахунках, її сума не є узгодженою. Таким чином, нарахування пені не може бути раніше узгодження податкових зобов'язань. Вказує, що платник податків зобов'язаний сплатити пеню в разі, якщо в результаті неправомірних дій він не сплатив податок у встановлений строк, що спричинило виникнення втрат державного бюджету. Враховуючи наявну на рахунках переплату (станом на період за який подавались уточнюючі розрахунки) позивач

На думку позивача, безпідставне нарахування вказаної пені, спричинило зарахування податковим органом коштів сплачених позивачем з ПДВ за поточний період в рахунок погашення вказаної пені, що і призвело до наявності прострочення, за яке було нараховано штрафні санкції в сумі 1,70 грн.

Відповідач проти позову заперечував, надав письмові заперечення, відповідно до яких вказав, зокрема, про те, що згідно з проведеним 19.06.2013 року перерахунком пені з врахуванням уточнюючих розрахунків, сума недоїмки позивача, станом на 30.05.2013 року склала 16,95 грн.

В порушення п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України ДП „Маріупольський морський торговельний порт" сплачено узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2013 у сумі 16,95 грн. з порушенням граничних термінів сплати на 14 календарних днів. Позивачем порушено п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України в частині несплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2013 року від 16.05.2013 року реєстраційний №9028116350 в сумі 16,95 грн. із затримкою 14календарних днів. Відповідальність за несплату узгодженої суму грошового зобов'язання протягом граничних строків передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України, а саме при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. На підставі цього відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення: від 30.07.2013р. №0000014210/1707/10/42-10.

Дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.5 ст. 78, ст. 79 ПК України відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за квітень 2013 р. від 16.05.2013 р. вх.№ 9028116350, про що складено акт від 15.07.2013 р. за № 17/42-10-01125755 (а.с. 10-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України, в частині несплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2013 року № 9028116350 від 16.05.2013 року в сумі 16,95 грн.

Враховуючи вказані обставини відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000014210/1707/10/42-10 від 30.07.2013 року (а.с. 23), яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 1,70 грн.

Згідно з п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (утому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Судом встановлено, що позивачем було подано відповідачу уточнюючі розрахунки з ПДВ за лютий та березень 2013 року (подані 18.04.2013 року та 15.05.2013 року відповідно).

Так, відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань від 18.04.2013 року, позивачем самостійно визначено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню в розмірі 3586,00 грн. та сума штрафу 108,00 грн. Згідно з уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань від 18.04.2013 року, позивачем самостійно визначено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню в розмірі 3586,00 грн. та сума штрафу 108,00 грн.

Відповідачем було нараховано позивачу пеню в сумі 17,18 грн. по особовому рахунку на уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань від 18.04.2013 року.

Станом на 18.04.2013 р. на особовому рахунку позивача по сплаті ПДВ значилась переплата в розмірі 12 936 204,01 грн.

Після погашення податкових зобов'язань згідно декларації за березень 2013 року в сумі 9 224 431 грн., уточнюючого розрахунку за лютий 2013 року в сумі 3 694 грн., уточнюючого розрахунку за грудень 2012 року в сумі 21 грн., сума переплати склала 3 708 058,01 грн.

За наявності переплати у позивача по розрахункам з бюджетом з ПДВ станом на 15.05.2013 року в сумі 3 708 058,01 грн. відповідачем було нараховано позивачу пеню в розмірі 2,32 грн. на задекларовані податкові зобов'язання в сумі 631 грн., згідно уточнюючого розрахунку за березень 2013 року, наданого відповідачу 15.05.2013 р.

В той же час, відповідачем 19.06.2013 року проведено перерахунок пені, за підсумками якого пеню зменшено на 0,43 грн.

Отже, недоїмка виникла за рахунок нарахування відповідачем пені в сумі 16,80 грн. по уточнюючому розрахунку від 18.04.2013 року з ПДВ за лютий 2013 року та 2,27 грн. пені по уточнюючому розрахунку від 15.05.2013 року з ПДВ за березень 2013 року.

Таким чином, сумою пені, нарахованою за вищевказаними уточнюючими розрахунками відповідачем визначено 19,07 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечується та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З аналізу вказаної норми випливає, що порушення вказаних статей повинно полягати у несплаті/несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання, що зазначене у поданій платником податків податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПКУ пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

При цьому пп. 14.1.39. тієї самої статті під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У свою чергу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, з визначення пені вбачається, що вона може нараховуватися не тільки на податковий борг, а і на суми податку, строк сплати яких не пропущений.

Пунктом 129.1 статті 129 ПК України передбачено, що пеня нараховується у таких випадках:

- на суму податкового боргу - після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України);

- на суму заниження податкового зобов'язання - у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України); або у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента (пп. 129.1.3. п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Перелік цих випадків є вичерпним і вони відрізняються механізмом нарахування.

Так, відповідно до п. 129.4. ст. 129 ПК України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня ж, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Що стосується нарахування пені на суму заниження податкового зобов'язання, її нарахування закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення грошових зобов'язань (пп. 129.3.1. п. 129.3 ст. 129 ПК України).

Як вже зазначалося, за приписами п.п.129.1.2. п. 129.1 ст. 129 ПКУ на суму заниження податкового зобов'язання пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)

Суд зазначає, що ст. 50 ПК України також не передбачає зазначення пені у випадку подання уточнюючих розрахунків у разі виявлення факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

У запереченнях відповідача та відповідному акті перевірки зазначено, що вказана пеня нарахована в автоматичному режимі. Підставою для її нарахування є зазначені уточнюючі розрахунки позивача.

Як вже було вказано вище, відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, у разі подання платником податків уточнюючого розрахунку або декларації, у якій виправляються виявлені помилки, внаслідок чого усувається заниження податкових зобов'язань у минулих податкових періодах, на суму такого заниження нараховується пеня.

При цьому обов'язок такого нарахування покладений на платника податків. Таке випливає з приписів п. 54.1 ст. 54 ПК України, згідно з яким крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 4.2.1. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. N 276 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123) податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228, форма декларації з податку на додану вартість не передбачає відображення у неї нарахованої пені.

Проте, ця вада форми декларації не свідчить про наділення контролюючого органу правом нараховувати пеню у таких випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України не містить положень, які б передбачали повноваження податкового органу нараховувати пеню у разі самостійного виявлення заниження грошових зобов'язань платником податків.

Крім того, відсутні інші нормативно-правові акти, які б передбачали таке право відповідача.

Так, відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 року №953 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 р. за N 1350/18645) нею встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, та пені на податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом у разі виявлення його заниження та/або визначене податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

З викладеного у цьому пункті переліку випадків нарахування пені відсутній той, що відповідає нарахуванню пені на податкове зобов'язання, нараховане платником податків у разі виявлення його заниження. Отже, вказана інструкція не розповсюджується на випадки подання платниками податків уточнюючих розрахунків або декларацій з виправленням помилок, що призвели до заниження податкових зобов'язань.

Посилання відповідача на нарахування пені в картках особових рахунках з ПДВ автоматично на центральному рівні судом не приймається, оскільки такий порядок нарахування пені не ґрунтується на приписах податкового законодавства та по суті усуває недоліки форми декларації з ПДВ підміною підстав для нарахування пені.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що за наслідками подання позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ відповідач неправомірно самостійно нарахував та відобразив у картці особового рахунку суми пені на грошові зобов'язання, заниження яких усунено такими уточнюючими розрахунками. Сума такої пені з урахуванням перерахунку пені по уточнюючим розрахункам склала 19,07 грн. Саме цю суму позивач просить зобов'язати відповідача виключити з облікової картки з ПДВ.

Внаслідок неправомірного нарахування цієї суми, частина податкових зобов'язань позивача з ПДВ за квітень 2013 року не була погашена, що спричинило виникнення податкового боргу та, як наслідок, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що у відповідача не було законних підстав самостійно нараховувати таку пеню, відповідний борг також виник безпідставно, що обумовлює висновок про неправомірність дій відповідача щодо включення вказаної суми в карту особового рахунку позивача з ПДВ та прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000014210/1707/10/42-10 від 30.07.2013 року

Крім цього, суд зазначає, що у спірному податковому повідомленні-рішенні відповідачем визначено суму зобов'язання позивача як 1,70 грн. на яку нараховано штраф в сумі 1,70 грн. (тобто, в розмірі 100%, що не передбачено ст. 126 ПК України). Відповідач у судовому засіданні пояснила вказаний факт, допущеною відповідачем помилкою.

Враховуючи викладене, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судовий збір в сумі 114,70 грн., сплачений позивачем платіжним дорученням № 5559 від 05.08.2013 року підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 14, 20, 50, 54, 57, 78-79, 126, 129, 203 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним (скасування) податкового повідомлення - рішення №0000014210/1707/10/42-10 від 30.07.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000014210/1707/10/42-10 від 30.07.2013 року про зобов'язання сплатити штраф у сумі 1 (одна), 70 грн.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів внести зміни до картки особового рахунку ДП "Маріупольський морський торговельний порт" з податку на додану вартість, шляхом скасування нарахованої, з урахуванням перерахунку 19.06.2013 року, пені в сумі 19 (дев'ятнадцять), 07 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Маріупольський морський торговельний порт" (87510, Донецька область, м.Маріуполь пр.Адмірала Луніна,99 код ЄДРПОУ 01125755) судовий збір у сумі 114,70 грн.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 12 вересня 2013 року, в присутності представників сторін.

Постанову складено у повному обсязі 17 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.