Постанова № 33563876, 18.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. Справа№ 910/8769/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Кац О.В.,

від позивача - Кокорев Е.О. (дов. №б/н від 10.04.2013 року);

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс кепітал інвест»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року

у справі №910/8769/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гуров і К», м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс кепітал інвест», м. Київ,

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 68520,87 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ТОВ «Гуров і К» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Ренесанс кепітал інвест» (далі - відповідач) про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 68520,87 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості в сумі 65826,50 грн. згідно договору від 10.08.2012 року №512 та на підставі ст.. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача за прострочення оплати по договору 449,06 грн. 3% річних та 2245,31 грн. пені передбаченої п. 9.7. договору.

12.06.2013 року позивач подав суду заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20000,00 грн. у зв'язку зі сплатою вказаної суми останнім під час розгляду справи судом. Вказана заява судом прийнята.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/8769/13 припинено провадження у справі №910/8769/13 в частині вимог про стягнення 20000,00 грн. боргу, в іншій частині позов задоволено. Присуджено до стягнення з ТОВ «Ренесанс кепітал інвест» на користь ТОВ «Гуров і К» 45826,50 грн. боргу, 449,06 грн. 3% річних з простроченої суми, 2245,31 грн. пені, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20000,00 грн. у зв'язку зі сплатою вказаної суми останнім під час розгляду справи судом, про наявність у відповідача простроченої заборгованості в сумі 45826,50 грн. згідно договору від 10.08.2012 року №512, а також про правомірність нарахування позивачем на прострочену сплатою суму боргу відповідача 3% річних та пені.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Ренесанс кепітал інвест» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/8769/13 прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності представників відповідача, чим позбавлено останнього права на участь у судовому засіданні господарського суду. Також, як стверджує скаржник, акт звірки розрахунків станом на 03.04.2013 року не підтверджує заборгованості відповідача перед позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у справі №910/8769/13 апеляційну скаргу ТОВ «Ренесанс кепітал інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/8769/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 31.07.2013 року.

До початку судового засідання 29.07.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, 29.07.2013 р. від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року склад колегії суддів у справі №910/8769/13 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Рудченко С.Г.

В судовому засіданні 31.07.2013 р. судом встановлено неявку представників сторін. Дослідивши заздалегідь надані клопотання про відкладення розгляду справи суд вирішив їх задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 31.07.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив відкласти розгляд справи на 18.09.2013 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року склад колегії суддів у справі №910/8769/13 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

До початку судового засідання 18.09.2013 р. через канцелярію Київського апеляційного господарського суду міста Києва від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням у відрядженні уповноваженого представника.

У судовому засіданні 18.09.2013 року представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з наступним:

Згідно із абз. 2 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 р. господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено доказів неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або неможливості розгляду справи без участі представника. Крім того, суд враховує те, що 31.07.2013 р. колегією суддів було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.08.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір №512 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався продати та передати у власність відповідачеві, а відповідач зобов'язувався прийняти від позивача та оплатити партіями: поліграфічну продукцію - художні коробки для кондитерських виробів, в асортименті, кількості, згідно заявок відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію.

Ціна на продукцію згідно умов п. 4.2. договору встановлюється за домовленістю сторін у специфікаціях до договору.

Специфікацією від 13.12.2012 року №1 до договору сторони погодили зовнішній вигляд продукції, її найменування, кількість, технічні умови та загальну вартість в сумі 63700,00 грн.

Відповідно до умов п. п. 3.2., 3.3. договору продукція передається покупцеві на умовах «DDP місто Житомир, вул. Щорса, 67». Продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичного вручення йому разом з необхідними супроводжуючими документами та підписання покупцем відповідної накладної про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію.

За видатковою накладною №1 від 03.01.2013 року (а.с. 22) позивач передав відповідачеві продукцію на загальну суму 65 826,50 грн. Зазначена накладна містить факт отримання вказаної продукції, що також підтверджується довіреністю від 03.01.2013 року №3 (а.с. 23), виданою ТОВ «Ренесанс кепітал інвест».

Рахунок-фактури №1 від 03.01.2013 року і довіреність містять посилання на договір №512 від 10.08.2012 року, який зазначений в даній довіреності.

Таким чином, вищезазначене спростовує доводи відповідача, що позивачем не доведено поставка продукції біла здійсненна у період дії Договору поставки №512 від 01.08.2012 року.

Згідно умов п. 4.3. договору розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях, протягом 30 календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

Таким чином, враховуючи вимог п. 3.3. договору, яким встановлено, що право власності відповідач набуває з моменту підписання ним накладної про прийняття продукції, строк оплати отриманої по накладній №1 від 03.01.2013 року сплив 02.02.2013 року.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриману від нього продукцію.

Отже, станом на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі заборгованість відповідача за договором від 10.08.2012 року №512 становила 65826,50 грн. та враховуючи часткову оплату відповідачем за отриману продукцію суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги на суму 45 826,50 грн. боргу, 449,06 грн. 3% річних з простроченої суми та 2 245,31 грн. пені, на загальну суму 48 520, 87 грн.

Разом з цим, згідно з банківською випискою з рахунку позивача від 14.05.2013 року, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції сплатив позивачеві 20000,00 грн. Отже, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі №910/8769/13 в частині стягнення з відповідача 20000,00 грн. основного боргу по договору від 10.08.2012 року №512 на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 9.7. договору сторони спору погодили, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 449,06 грн. 3% річних з простроченої суми, 2245,31 грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних та пені, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Посилання відповідача на те, що акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 року по 03.04.2013 року не підтверджує заборгованості відповідача перед позивачем колегією суддів приймаються до уваги, однак, матеріали справи містять належні докази наявності у відповідача боргу (первинні бухгалтерські документи - видаткова накладна №1 від 03.01.2013 року).

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності представників відповідача, чим позбавлено останнього права на участь у судовому засіданні господарського суду, колегія суддів відхиляє.

Так, згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.

Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення та необґрунтованість належним чином причин нез'явлення представника відповідача у судове засідання

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Крім того, слід враховувати, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, з 13.05.2013 року (дата порушення провадження у справі №910/8769) по 12.06.2013 року (дата прийняття оскаржуваного судового рішення) відповідач мав достатньо часу для надання іншій особі права представництва юридичної особи відповідача у господарському суді, або подати докази що, підтверджують його заперечення проти позовних вимог.

Відтак, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні своїх представників, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність розгляду судом першої інстанції справи за наявними в ній матеріалами у відсутності представників відповідача.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем не надано суду жодних доказів спростування обставин вкладених у позовній заяві.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/8769/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс кепітал інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/8769/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №910/8769/13 залишити без змін.

3. Справу №910/8769/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Чорногуз М.Г.

Суховий В.Г.