Постанова № 33563861, 18.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.09.2013 р. справа №905/4193/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. О.В. Стойка, Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А.від позивача:Крутько Д.М. - довіреність від 16.09.2013 року б/нвід відповідача:не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха, Донецька обалстьна рішення господарського суду Донецької області від06.08.2013 року у справі№ 905/4193/13 (Суддя:Кучерява О.О.)за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО», м. КиївдоПублічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. МаріупольпроСтягнення заборгованості в розмірі 970642 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» заборгованості в розмір 9706642 грн. 00 коп. за договором від 03.01.2012 року № 03012012/2/53.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.08.2013 року по справі №905/4193/13 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» заборгованість в розмірі 970642 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача щодо невиконання прийнятих договірних зобов'язань відповідачем є обґрунтованими, оскільки, в порушення норм чинного законодавства, п.4.2. договору від 03.01.2012 року № 03012012/2/53, укладеного між позивачем та відповідачем, зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар відповідачем не виконане.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Публічне акціонерне товариство «Волноваський комбінат хлібопродуктів» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що оскільки позивачем не надано належних доказів в підтвердження отримання товару за спірним договором, а саме, довіреності уповноваженої на те особи, та крім того, видаткові накладні не містять посади, прізвища та посилання на довіреність особи, відповідальної за здійснення господарської операції, договір за яким здійснюється господарська операція, а тому підстави для стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми боргу відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2013 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта в судове засідання 18.09.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням останнього у щорічній відпустці, а інші посадові особи товариства не мають достатній рівень знань та кваліфікації для участі в судовому засіданні .

Колегія суддів, не приймає до уваги доводи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 3.9.2. розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального Кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, (статті32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в суді першої інстанції представником відповідача неодноразово заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи, що свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, оскільки згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних Законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких підстав, клопотання апелянта судовою колегією відхиляється.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» (Постачальник) та Публічне акціонерне товариство «Волноваський комбінат хлібопродуктів» (Покупець) 03.01.2012 року уклали договір поставки №03012012/2/53 (далі - договір) ( т. 1 а.с.10-12).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити премікси для промислової, племінної курки та кормотокс.

За умовами п. 2.1. договору кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до договору, в якому зазначені кількісні характеристики товару (далі - Специфікація), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невідємною частиною від дати їх підписання сторонами.

Згідно п. 3.1. договору (редакції додаткової угоди від 26.12.2012 року до договору) поставка товару здійснюється на умовах «DAP» правил Інкомерс - 2010, а саме, Постачальник зобов'язаний замовляти і оплатити поставку товару до Покупця згідно умов договору.

Відповідно до п. 3.2. договору строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами у Специфікаціях.

Пунктом 3.4. договору сторони узгодили, що відпуск товару здійснюється за видатковими накладними.

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця після підписання видаткової накладної.

Згідно п. 3.8. договору здача-приймання товару здійснюється сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на товар (виходячи з ваги поставленого товару та відомостей Специфікації), по якості - відповідно до вимог, зазначених у договорі.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у специфікаціях до договору.

Пунктами 4.2., 4.3. договору сторонами визначили, що розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальник а не пізніше 1 (одного) банківського дня після розвантаження товару.

Оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Специфікації до договору, які підписані та скріплені печатками сторін, містять вичерпну інформацію про найменування, кількість, ціну, дату поставки (т. 1 а.с. 13-90).

На виконання умов п. 3.4. договору Постачальник здійснював поставку товару Покупцю з 05.01.2012 року по 10.04.2013 року на підставі видаткових накладних (т.1 а.с. 91-167), з посиланням на рахунки-фактури (т. 2 а.с. 24-101).

Як підтверджено матеріалами справи, та не заперечується відповідачем, останній частково розрахувався за товар поставлений за період з 03.01.2012 року по 06.06.2013 року в сумі 12089464 грн. 00 коп., докази оплати іншої частини товару в розмірі 970642 грн. 00 коп. матеріали справи не містять та додатково суду апеляційної інстанції не надані.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, позивач в повному обсязі виконав умови договору поставки від 03.01.2012 року № 03012012/2/53, а відповідач умови відповідного договору щодо оплати послуг в строки, визначені п. 4.2. договору та в повному обсязі, не здійснив.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована, та крім того, колегія суддів враховує те, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції визнав суму заявленого до стягнення боргу в розмірі 970642 грн. 00 коп., що підтверджується протоколом судового засідання від 06.08.2013 року (т. 2 а.с. 181) .

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 970642 грн. 00 коп. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження отримання товару за спірним договором, а саме, довіреності уповноваженої на отримання товару особи, та те, що видаткові накладні не містять посади, прізвища та посилання на довіреність особи, відповідальної за здійснення господарської операції, договір за яким здійснюється господарська операція, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доказів укладання інших договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» та Публічним акціонерним товариством «Волноваський комбінат хлібопродуктів» відповідачем не надано.

Виходячи з наведених норм права та матеріалів справи, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів» на рішення господарського суду Донецької області від 06.08.2013 року по справі №905/4193/13 - залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 06.08.2013 року по справі №905/4193/13 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді О.В. Стойка

Т.А. Шевкова