Постанова № 33563827, 17.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Справа № 916/636/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Журавльова О.О.

(Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням заступника голови суду № 681 від 09.09.2013р.)

При секретарі: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Смітюх В.В., довіреність № 0113/7292 від 24.12.2012р;

від відповідача - Нестерова О.К., довіреність № 3 від 10.04.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Унікон"

на рішення господарського суду Одеської області від 09.08.2013р.

по справі № 916/636/13

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Приватного підприємства „Унікон"

про стягнення 10 369, 82 грн.

Відповідно до ст.ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „Унікон" неустойки у сумі 10 369,82грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди укладеного між сторонами та приписами статті 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.08.2013р. (суддя Власова С.Г.) позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства „Унікон" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 10 369,82 грн. неустойки та 1 720,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване приписами ст.ст. 610,626,631,759,763,785 ЦК України та постановою Верховного суду України № 40/117 від 20.03.2012р.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПП. „Унікон" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог скаржник наполягає на тому, що розрахунок неустойки не відповідає часу користування майном та не відповідає приписам ст.ст. 180,185 Податкового кодексу, ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", постанові Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995р. „Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу".

Апелянт вважає, що розрахунок неустойки повинен здійснюватися з базової орендної ставки, встановленої п. 2.2. договору без урахування індексу інфляції та ПДВ.

Крім того, відповідач вказує на безпідставність періоду нарахування неустойки та скороченості часу користування майном.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова ко легія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних під став.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2002р. між Приморською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради (орендодавець) та ПП "Унікон" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 48/52, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, віл Куйбишевська 23/25, загальною площею 41,2 кв.м., з метою використання наданого приміщення під магазин, строком на один рік.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006р. № 56-V „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси", функції орендодавця нежитлових приміщень покладені на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно із рішенням Одеської міської ради від 31.01.2011р. № 273-VI „Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради" було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Після закінчення строку дії договору орендар продовжував користуватися приміщенням та сплачувати орендну плату, що приймалася відповідачем. Таким чином договір оренди № 48/52 від 12.03.2002р. був автоматично продовжений згідно зі ст. ч.4 ст. 284 ГК та 764 ЦК України.

Повідомленням № 01-15/56 від 26.01.2009р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради відмовився від договору оренди та пропонував здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення, у зв'язку з тим, що орендар не своєчасно сплачував орендну плату.

Вищезазначене повідомлення орендар отримав 29.01.2009р., у зв'язку з чим на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України договір оренди припинив свою дію.

Втім, орендар не здійснив передачу нежилого приміщення, не підписав акт приймання-передачі та не сплатив заборгованість з орендної плати.

Ці обставини стали підставою для звернення до господарського суду Одеської області з позовом щодо виселення та стягнення з ПП „Унікон" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2012р. по справі № 9/17-4175-2011 Приватне підприємство „Унікон" виселено з орендованого приміщення.

Актом державного виконавця від 23.01.2013р. рішення суду виконано шляхом добровільного звільнення приміщення пл. 41,2 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Куйбишева, буд. 23/25. (а.с. 18)

Отже, рішенням суду від 01.08.2012р. по справі № 9/17-4175-2011 встановлено, що ПП „Унікон" безпідставно користувалось орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди за відсутністю доказів повернення спірного майна позивачу.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищенаведені обставини, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПП „Унікон" про стягнення неустойки за період з 01.08.2011р. по 23.01.2013р.

Тобто, предметом даного спору є стягнення з відповідача неустойки у сумі 10 369,82 грн. за період неповернення орендованого приміщення після припинення орендних правовідносин у зв'язку з закінченням строку договору.

Частина 1 ст.785 ЦК України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. № 01-06/735/2012 "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України" встановлено, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже можливість притягнення відповідача до відповідальності у вигляді сплати на користь позивача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим приміщенням після припинення договору і до виконання обов'язку повернути майно вбачається з приписів законодавства та встановлених судом обставин справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди.

Доводи апеляційної скарги відносно неправомірності строку користування майном спростовується відсутністю акта повернення орендованого приміщення у відповідності з умовами Договору. Тому належним доказом повернення орендованого майна є акт державного виконавця від 23.01.2013 року.

Доводи апелянта стосовно неправомірного нарахування індексу інфляції на неустойку спростовуються умовами Договору (п. 2.2). Сплата неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України розраховується у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а не базової орендної ставки.

Таким чином, належних обґрунтувань, які спростовували би висновки місцевого суду апелянтом не наведено, доказів правомірності користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди № 48/52 від 12.03.2002р. відповідачем не надано, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення при ухваленні якого здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а отже оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Унікон" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.08.2013р. по справі № 916/636/13- залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 19.09.2013 року

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя О.О. Журавльов