Постанова № 33563780, 11.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа№ 5011-37/4565-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Баранця О.М.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -не з'явились,

від відповідача -Гречін В.О,

від третьої особи-Кружільний С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РІЕЛТОРІ ПЛЮС"

на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012

у справі №5011-37/4565-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РІЕЛТОРІ ПЛЮС"

до публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимога на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

про визнання договору застави недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2012 (суддя Гавриловська І.О.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Ріелторі Плюс" про визнання недійсним договору застави №58150-20/8-6 від 30.12.2008 з підстав того, що договір підписано директором товариства без відповідних повноважень. Суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів спростування протоколу №24 Загальних зборів учасників товариства від 29.12.2008, яким надано повноваження директору на укладення спірного договору.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, а позовні вимоги задовольнити. Апелянт зазначив, що засновники товариства не повідомлялися про укладення спірного договору застави, тому, на думку позивача, його було укладено одноособово директором товариства з перевищенням повноважень. Скаржник стверджує, що про існування протоколу №24 Загальних зборів учасників товариства від 29.12.2008 учасникам товариства не було відомо, вони його не підписували, а підписи від їх імені виконано невідомою особою. Зазначає заявник і про безпідставну відмову суду першої інстанції в клопотанні позивача щодо проведення судової почеркознавчої експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначає, що укладенню кредитного договору та спірного договору застави передували загальні збори учасників товариства, що зафіксовано в протоколі №24 від 29.12.2008, в яких приймали участь учасники товариства: Дяченко Т.К., Мірошниченко А.А. та директор Силка Є.М. Протокол ними ж підписано та скріплено печаткою товариства, оригінал якого знаходиться на зберіганні у банку. А відтак відповідач наголошує на відсутності підстав для визнання договору застави недійсним.

10.09.2013 представником відповідача було подано клопотання про застосування позовної давності до спірних відносин сторін. Розглянувши подане клопотання апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції (2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

В поданому клопотанні представником відповідача не зазначено жодного обґрунтування неможливості подання відповідної заяви в суді першої інстанції.

13.08.2013 до апеляційного господарського суду надійшло клопотання в.о керівника, розпорядника майна ТОВ "Рієлторі Плюс" в якому останній повідомив про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рієлторі Плюс". 10.09.2013 від розпорядника майна ТОВ "Рієлторі Плюс" надійшло клопотання про розгляд справи без участі розпорядника майна та виконуючого обов'язки керівника товариства.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача та третьої особи, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Між АБ "Київська Русь" (банк), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Київська Русь", та ТОВ "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" (позичальник) укладено кредитний договір № 6579-20/8-1 від 17.03.2008 р., предметом якого є надання банком позичальнику грошових коштів у вигляді кредиту на таких умовах: сума кредиту: 4 000 000грн., плата за користування кредитом 18% відсотків річних, на строк до 16.05.2008 р., фіксована плата за надання кредиту: 4 000грн.

У подальшому між сторонами укладено низку договорів про внесення змін до кредитного договору, зокрема, договори від 15.05.2008 р., від 01.11.2008 р., від 14.11.2008р., від 01.12.2008 р., від 30.06.2009 р., від 13.11.2009 р., якими за узгодженням сторін, серед іншого, відтерміновувалася сплата кредиту, плата за користування кредитом на пізніші терміни, збільшено суму кредиту до 8 500 000грн., пролонговано кінцеву дату повернення кредиту до 14.11.2010 р., зменшено розмір процентної ставки за користування кредитом до 12% річних тощо.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між АБ "Київська Русь" (заставодержатель) та ТОВ "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" укладено договір застави від 30.12.2008 р. № 58150-20/8-6, відповідно до умов якого заставодавець зобов'язався передати в заставу належні йому на праві власності основні засоби згідно з переліком, викладеним у додатку № 1 до договору застави.

Судом встановлено, що з боку позивача договір застави підписано генеральним директором ТОВ "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" Силкою Е.М.

Вважаючи, що генеральний директор ТОВ "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" Силка Е.М. не мав відповідних повноважень укладати (підписувати) договір застави, оскільки не мав згоди засновників товариства на це, позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним вказаного договору застави на підставі статей 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав доказів спростування протоколу №24 Загальних зборів учасників товариства від 29.12.2008, яким надано повноваження директору на укладення спірного договору.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог заявник посилається на те, що зі сторони ТОВ "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" договір застави № 58150-20/8-6 від 30.12.2008 р. підписано генеральним директором Силкою Е.М., який не уповноважений був на це. Зокрема, зазначає, що товариство не надавало письмового дозволу на укладення оспорюваного договору застави.

Пунктом 11.2. Статуту ТОВ "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" передбачено, що генеральний директор наділяється відповідно до законодавства України всіма необхідними повноваженнями для виконання цього завдання. Генеральний директор має право без довіреності здійснювати будь-які дії від імені товариства. Генеральний директор має право укладати будь-які угоди, розмір яких не перевищуватиме 100 000 грн. У всіх інших випадках необхідна згода засновників.

Відповідач же стверджує, що засновниками товариства надано дозвіл на укладення договору застави про що свідчить протокол № 24 Загальних Зборів Учасників ТОВ "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" від 29.12.2008 р., відповідно до пункту 2 якого ухвалено передати в заставу шляхом укладення договору застави з банком обладнання, що належить ТОВ "РІЕЛТОРІ ПЛЮС", перелік та вартість якого вказана в додатку № 1 до даного протоколу. Пунктом 3 даного протоколу ухвалено в зв'язку з отриманням товариством кредиту, крім інших повноважень, передбачених цим протоколом, надати генеральному директору товариства повноваження щодо укладення та підписання від мені товариства з дотриманням положень, викладених в цьому протоколі, договору про отримання кредиту та додатків до нього, договору застави та додатків до нього.

Проте, відповідач стверджує, що про існування протоколу №24 Загальних зборів учасників товариства від 29.12.2008 учасникам товариства не було відомо, вони його не підписували, а підписи від їх імені виконано невідомою особою, про що просив суд першої інстанції призначити експертизу, але клопотання не було задоволено.

За викладених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору та для дослідження питання щодо виконання саме Дяченко Т.К. та Мірошниченко А.А. (учасниками товариства) підписів в протоколі №24 Загальних зборів учасників товариства від 29.12.2008.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Проте, до апеляційного господарського суду надійшло повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи за наявними матеріалами справи, в зв'язку з ненаданням інституту оригіналу протоколу № 24 Загальних зборів учасників ТОВ "Ріелторі плюс" від 29.12.2008. Матеріали справи повернуто до суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 апеляційне провадження було поновлено.

13.02.2013 представником позивача заявлено клопотання про повторне направлення матеріалів справи для проведення судово-почеркознавчої експертизи. Зокрема, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що у нього відсутній протокол № 24 Загальних зборів учасників ТОВ "Ріелторі плюс" від 29.12.2008, такий наявний у відповідача, копію якого останнім і було надано суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що, дійсно, оригінал спірного протоколу знаходиться у відповідача та може бути наданий на вимогу суду.

За викладених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність повторного направлення матеріалів справи до експертної установи для проведення судово-почеркознавчої експертизи, а також зобов'язання відповідача надати суду, для надіслання до експертної установи, оригінал протоколу №24 Загальних зборів учасників ТОВ "Ріелторі плюс" від 29.12.2008, необхідного для проведення експертизи.

Наявним у справі висновком експертів КНДІСЕ №2260/13-33/2261/13-32 від 30.05.2013 складеним за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені Мирошниченка Андрія Анатолійовича у протоколі № 24 Загальних зборів учасників ТОВ "Ріелторі плюс" від 29.12.2008 та у додатку №1 до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Ріелторі плюс" № 24 від 29.12.2008 виконано не Мирошниченком Андрієм Анатолійовичем, а іншою особою. Встановити чи виконано підписи від імені Дяченко Тетяни Костянтинівни у протоколі № 24 Загальних зборів учасників ТОВ "Ріелторі плюс" від 29.12.2008 та у додатку №1 до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Ріелторі плюс" № 24 від 29.12.2008 самою Дяченко Т.К. або іншою особою не виявилося можливим в зв'язку з простотою побудови досліджувальних підписів, обмеженим обсягом графічного матеріалу, який міститься у підписі. Однак, експертами зазначено, що наявність збіжних ознак підписів за наявності розбіжностей, вказаних у висновку, не є достатніми не тільки для категоричного, але навіть для ймовірного позитивного висновку про тотожність.

Отже, за встановлених експертизою обставин, договір застави від імені відповідача укладено генеральним директором товариства без передбаченого його статутом згоди засновників, тобто при підписанні договору застави генеральний директор товариства не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є порушенням п. 2 ст. 203 ЦК України.

Так, Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вирішуючи питання про недійсність оспорюваного договору з мотивів відсутності у відповідача, необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України), суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи наведене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір застави укладено ТОВ "Рієлторі Плюс" в особі генерального директора Силки Е.М. без належних повноважень, оскільки, враховуючи висновки судової експертизи, засновники товариства не надавали згоди на його укладення, а відповідно до п. 11.2. Статуту ТОВ "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" генеральний директор має право укладати будь-які угоди, розмір яких не перевищуватиме 100 000 грн., тоді як згідно п. 10 договору застави вартість предмету застави складає 3 803 052грн.98коп. Викладене є підставою для визнання спірного договору недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України та задоволення позовних вимог.

За викладених обставин рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у справі, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення суду міста Києва від 30.05.2012 у справі №5011-37/4565-2012 скасувати.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати недійсним договір застави № 58150-20/8-6 від 30.12.2008, укладений між Акціонерним банком "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а, код ЄДРПОУ 24214088) та товариством з обмеженою відповідальністю "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-а, код ЄДРПОУ 33092788).

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а, код ЄДРПОУ 24214088) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-а, код ЄДРПОУ 33092788) 1073 (одна тисяча сімдесят три)грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а, код ЄДРПОУ 24214088) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РІЕЛТОРІ ПЛЮС" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-а, код ЄДРПОУ 33092788) 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 4768 (чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн.80коп. витрат за проведення судової експертизи.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Справу №5011-37/4565-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Баранець О.М.