Рішення № 33563567, 16.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2013 року Справа № 913/1109/13

Провадження №26/913/1109/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДДА ЛТД", м. Луганськ, -

про стягнення 19575,80 грн.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Семендяєв О.С. - юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №113-д від 11.12.2012;

від відповідача - Свинарьов Ю.І. - представник, - довіреність №19 від 01.08.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 18721,27 грн. за послуги з теплопостачання, надані йому у період з січня 2012 року по лютий 2013 року, 3% річних за період з 21.02.2012 по 01.04.2013 у сумі 300,01 грн. та пеню за період з 20.04.2012 по 01.04.2013 у сумі 554,52 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору на поставку теплової енергії №908, укладеного між сторонами від 22.04.2005.

За результатами розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду розгляд справи було доручено судді господарського суду Луганської області Єжовій С.С.

13.05.2013 у зв'язку з відставкою судді Єжової С.С. був здійснений повторний розподіл справи автоматизованою системою документообігу суду, за наслідками якого розгляд справи було доручено судді господарського суду Луганської області Корнієнку В.В.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 14.05.2013 до 30.05.2013; з 30.05.2013 до 25.06.2013; з 25.06.2013 до 09.07.2013 та з 09.07.2013 до 23.07.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

За заявою позивача від 11.07.2013 за вих. №б/н господарським судом на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України термін розгляду справи був продовжений на 15 днів, - до 28.07.2013 (том 1, а.с.183).

19.07.2013 у зв'язку з відпусткою судді Корнієнка В.В. був здійснений повторний розподіл справи автоматизованою системою документообігу суду (ст.21 ГПК України), за наслідками якого розгляд справи було доручено судді господарського суду Луганської області Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 23.07.2013 до 08.08.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання сторонам можливості подати додаткові документальні докази.

08.08.2013 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (без номеру та без дати), якою поставив суд до відома про проведену ним 25.04.2013 самоперевірку щодо нарахування плати за послуги з теплопостачання по опалюваному об'єкту, який знаходиться за адресою: вул. Шевченко Т.Г., 30 (котельня по вул. Володарського), - в результаті якої він встановив, що плата за надані послуги з теплопостачання помилково не була нарахована, а нарахована лише абонплата (приєднане теплове навантаження), у зв'язку з чим здійснено донарахування плати за вищевказані послуги за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року на суму 3975,60 грн., - з урахуванням чого позивач просить суд збільшити основний борг за послуги з теплопостачання за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року до суми 22696,87 грн., а інші позовні вимоги залишити незмінними (том 1, а.с.209-210).

Дослідження судом змісту пояснення (без дати та без номера, - до справи надано 08.08.2013) та додатків до нього, а саме: розрахунків суми основного боргу, пені та 3% річних (том 1, а.с.215-220), - показало, що розрахунки пені та 3% річних викладені по-іншому, ніж у позовній заяві.

Так, позивач нарахував:

3% річних за період з: січня 2012 року по лютий 2013 року - у сумі 284,60 грн. та за період з квітня 2012 року по лютий 2013 року - у сумі 15,40 грн., а разом - 300,00 грн. (перевірка судом цього розрахунку показала, що при підрахунку загальної суми 3% річних позивач припустився помилки, оскільки загальна арифметична сума 3% річних фактично становить 300,03 грн. (15,41 грн. + 284,62 грн.));

пеню за період з: березня 2012 року по лютий 2013 року - у сумі 487,86 грн. та за період з квітня 2012 року по лютий 2013 року - у сумі 66,66 грн., - а разом 554,52 грн. (перевірка судом цього розрахунку показала, що при підрахунку загальної суми пені позивач припустився помилки, оскільки її загальна арифметична сума фактично становить 554,53 грн. (487,88 грн. + 66,65 грн.)).

Керуючись приписами ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв цю заяву та врахував її при вирішенні спору по суті тільки в частині збільшення суми основного боргу, оскільки так заявив сам позивач (том 1, а.с.209-210).

Згідно п.2 ст. 83 ГПК України господарський суд при винесенні рішення не має права вийти за межі позовних вимог з метою захисту законних інтересів позивача за відсутності відповідного його клопотання.

За таких обставин предметом спору (з урахуванням вищезгаданої заяви) є:

основний борг за період з жовтня 2012 року по лютий 2013 року у загальній сумі 22696,87 грн. (том 1, а.с.209-210);

3% річних за період з 21.02.2012 по 01.04.2013 у сумі 300,01 грн. (том 1, а.с.26);

пеня за період з 20.04.2012 по 01.04.2013 у сумі 554,52 грн. (том 1, а.с.27).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 08.08.2013 до 22.08.2013, з 22.08.2013 до 02.09.2013 та з 02.09.2013 до 16.09.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 16.09.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги (з урахуванням їх збільшення) підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на суперечності у змісті договору №908 на поставку теплової енергії від 22.04.2005, а також недоведеність заявлених вимог (відзив на позов від 13.05.2013 за вих. №17) (том 1, а.с.77-78); додаткові заперечення від 09.07.2013 за вих. №27 (том 1, а.с.131-133); додаткові заперечення від 22.08.2013 за вих. №28 (том 2, а.с.2-5).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

22.04.2005 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі був укладений договір №908 на поставку теплової енергії, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію належної якості та в необхідних розрахункових та договірних об'ємах (п.1) відповідно до додатку №1 (том 1, а.с.119) (п.2.1).

Згідно розділу 3. "Права та обов'язки споживача" до числа його обов'язків, зокрема, віднесено:

оплата рахунків за отриману теплову енергію у 10-деннй термін від дня їх отримання (п.3.2.9);

надання постачальнику довідку про зміну кількості споживачів гарячої води, змінах теплового навантаження та опалюваної житлової та загальної площі по своїх об'єктах теплоспоживання (п.3.2.12);

здійснення щомісячної - до 10-го числа - звірки взаємних розрахунків з відділом збуту постачальника за минулий період (п.3.2.13).

Облік теплової енергії здійснюється розрахунковим шляхом (п.5.1) (крім того, лист від 05.06.2013 за вих. №15/42-7/1461) (том 1, а.с.159).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі, згідно затвердженим тарифам, на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачу поштою або вручаються під розпис (п.6.1); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2).

Оплата здійснюється не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.3).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій сторонці спричинені збитки (п.7).

За несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми, яка підлягала сплаті, за кожен день прострочення, але не більше 2-х облікових ставок НБУ (п.7.2.3).

Розбіжності та спори між сторонами з приводу виконання, розірвання або зміни договору вирішуються шляхом обміну листами та укладення додаткових угод (п.8.1).

Договір набирає чинності з 01.02.2005 та діє до 01.02.2008 (п.10.1); він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.3) (том 1, а.с.22-24).

Дослідивши питання щодо чинності цього договору, суд встановив наступне.

19.04.2005 відповідач звернувся до позивача з письмовим клопотанням про укладення з ним договору на опалення приміщень, які знаходяться за адресами: м. Луганськ, вул. Свердлова, 2/39; вул. 15 лінія, 23/43; вул. Красноармейская, 2/27. Крім того, у цьому ж клопотанні він висловив прохання переукласти з ним договір на опалення приміщення магазину, який знаходиться у м. Луганську, вул. Шевченка, 30 (том 1, а.с.122).

На підставі цієї заяви 22.04.2005 був укладений вищезгаданий договір №908 про надання послуг з теплопостачання до усіх 4-х приміщень, про які йдеться вище у цьому рішенні, про що свідчить додаток №2 до договору (том 1, а.с. 120).

На підставі договору міни від 06.11.2006, за реєстром №10195, відповідач здійснив відчуження приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Свердлова, 2/39 (том 1, а.с.147;148).

На підтвердження того, що позивач не надає послуги з теплопостачання у приміщення, розташоване по вул. 15-а лінія, 23, відповідач надав до справи документальні докази здійснення автономного опалення цього приміщення (том 1, а.с.149-154).

Позивач підтвердив, що обидва зазначені приміщення виключені ним з числа опалюваних, на підтвердження чого надав до справи документальні докази - розрахунки витрат тепла на опалення приміщень, розташованих по вул. Красноармейская, 2/27 та Т.Г. Шевченка, 30 (том 1, а.с.167-182), - серед яких відсутні приміщення, розташовані по вул. 15-а лінія, 23 та вул. Свердлова, 2/39.

Факт їх виключення з числа опалюваних приміщень, відповідно, у 2005 та 2008 роках позивач підтвердив листом від 05.06.2013 за вих. №15/42-7/1461 (том 1, а.с.159).

В той же час судом звернуто увагу на те, що додаткова угода до основного договору з цього приводу сторонами не укладалася.

З наданого до справи службового листування вбачається, що відповідач звертався до позивача з приводу виключення з числа опалюваних об'єктів також приміщення, що розташоване за адресою: вул. Красноармейская, 2/27 (том 1, а.с.224-225,234; та ін.), оскільки він, як він стверджує, позбавлений можливості використовувати його за прямим призначенням внаслідок підтоплення каналізаційними водами, - але позивач відмовив у задоволенні цього клопотання (том 2, а.с.6; та ін.).

Докази судового вирішення спору у цій частині до справи не надано.

Отже, вищевикладеним підтверджується, що дія договору №908 від 22.04.2005 розповсюджується тільки на приміщення відповідача, розташовані за адресами: вул. Красноармейская,2/27 та вул. Т.Г.Шевченка,30, - з урахуванням чого предметом спору по цій справі є основний борг та нарахування на нього тільки щодо названих приміщень.

Відповідно до приписів пункту 10.3 договору термін його дії є пролонгованим до 01.02.2014.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що він не згоден з тарифами, які позивач застосовував при складанні рахунків на оплату вартості послуг з теплопостачання, - на підтвердження чого він надав до справи службове листування з цього приводу (том 1, а.с.224; 232; 233; 234; та ін.), - з якого вбачається, що воно не призвело до внесення змін до договору №908 від 22.04.2005 або визнання його частково чи повністю недійсним, з огляду на що суд при вирішенні цього спору доводи відповідача у цій частині не приймає до уваги.

Позивач стверджує, що у період з січня 2012 року по лютий 2013 року він за договором №908 від 22.04.2005 надав на користь відповідача послуги з теплопостачання у приміщення, розташоване по вул. Красноармейская,2/27, на суму 17664,72 грн. (том 1, а.с.216), а у період з квітня 2012 року по лютий 2013 року - у приміщення, розташоване по вул. Т.Г.Шевченка, 30, - на суму 5461,04 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) (том 1, а.с.209;216).

На підтвердження факту надання послуг на вказані суми позивач надав до справи наступні документальні докази:

акти на включення (відключення) опалення за період з 15.10.2011 по 12.04.2013, - кожен з яких з боку відповідача підписано уповноваженою особою (том 1, а.с.123-127) (оцінюючи ці акти, суд вважає їх належними та допустимими доказами у справі, незважаючи на те, що деякі з них містять посилання на адресу опалюваного приміщення: вул. Красноармейская,2/2, - замість 2/27, - оскільки у справі належним чином документально доведено, що: відповідач є власником тільки приміщення, розташованого за адресою: вул. Красноармейская,2/27 (том 1, а.с.134-136,142), - інше не доведено; він 19.04.2005 звернувся до позивача з письмовим клопотанням про укладення договору про надання послуг з теплопостачання саме до цього приміщення (том 1, а.с.122), - з урахуванням чого суд погоджується з доводами позивача про те, що у деяких із зазначених актів адреса: вул. Красноармейская,2/2 - вказана внаслідок технічної помилки (том 2, а.с.15-16 та ін.));

рахунки №732 за період січня 2012 року по лютий 2013 року на загальну суму 19150,16 грн. (том 1, а.с.35-42);

рахунок №732 за квітень 2013 року на суму 5735,65 грн. (том 1, а.с.212);

документальні докази факту їх отримання відповідачем - реєстри видачі рахунків та повідомлень за період з січня 2012 року по лютий 2013 року (том 1, а.с.49-75) та за квітень 2013 року (том 1, а.с.213-214).

Внаслідок того, що відповідач неналежним чином поставився до виконання своїх зобов'язань за цим договором, а саме: здійснив лише часткову оплату наданих послуг, а саме (по приміщеннях):

по вул. Красноармейская, 2/27 - 282,30 грн. (том 1, а.с.216), - утворився основний борг у сумі 17382,42 грн. (том 1, а.с.216);

по вул. Т.Г.Шевченка, 30, - 146,59 грн. (том 1, а.с.216), - утворився основний борг у сумі 5314,45 грн. (том 1, а.с.209; 216), - а разом - 22696,87 грн. (17382,42 грн. + 5314,45 грн.).

Керуючись чинним законодавством та умовами договору, позивач на суму основного боргу нарахував:

3% річних за період з 21.02.2012 по 01.04.2013 у сумі 300,01 грн. (том 1, а.с.26);

пеня за період з 20.04.2012 по 01.04.2013 у сумі 554,52 грн. (том 1, а.с.27).

Судом взято до уваги те, що позивач по рахунку №732 за квітень 2013 року (том 1, а.с.212), виходячи з дати його вручення відповідачеві - 14.05.2013 (том 1, а.с.213-214), не нарахував 3% річних та пеню, - що є його правом.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості послуг з надання теплової енергії сторони визначили у пунктах 3.2.9 та 6.3 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної і повної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №908 від 22.04.2005 на суму 22696,87 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач дотримався усіх перелічених вимог чинного законодавства та умов договору при визначенні суми пені.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги (з урахуванням заяви про їх збільшення) підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 257, 267, 509, 525, 526, 529, 530, 549, 611, 612, 614, 623, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,32-34,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДДА ЛТД", ідентифікаційний код 13377798, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, пл. Героїв Великої вітчизняної війни, 10-а, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за послуги з теплопостачання у сумі 22696 (двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 87 коп., 3% річних у сумі 300 (триста) грн. 01 коп., пеню у сумі 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 52 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.09.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 19 вересня 2013 року.

Суддя А.П.Середа