Постанова № 33560740, 30.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р. Справа № 820/2143/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представника позивача - Бережний О.Л.

представника відповідача - Клюєва Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/2143/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акціонери»

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Акціонери», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби від 28.02.13 р. № 0000102202 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 12650,0 грн. та № 0000112202 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 11001,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.13 р. по справі № 820/2143/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.13 р. по справі № 820/2143/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 395/220/32132685 від 15.02.13 р. (а.с.13-19) документальної невиїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питання правильності обчислення та нарахування ПДВ за червень 2011 р. та податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 р. по операціям з ТОВ «Лінда Стар» (код 37363810), в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 138.1, п. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138, п. 152.1 ст. 151 ПК України, які призвели до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму 55000,0 грн., що спричинило заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. на суму 12650,0 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту по ПДВ за червень 2011 р. на 11000 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним віднесенням до витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціям з вказаним контрагентом у відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Лінда Стар», у зв'язку з тим, що за інформацією, отриманою від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, вказане підприємство відсутнє за юридичною адресою, у нього відсутні складські приміщення та власний транспорт, виявлена невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару. З урахуванням наведених обставин був зроблений висновок про те, що всі правочини, укладені ТОВ «Лінда Стар», є недійсними, як такі що укладені всупереч приписам ст. 207 ГК України, ст. 203, ст. 215, ст. 216 та ст. 228 ЦК України.

Також перевіряючі вказали на те, що позивачем на перевірку були надані лише рахунок-фактура, видаткова та податкова накладні та платіжні доручення, але не були надані інші документи (договір № 2/06 від 01.06.11 р.; підстави для транспортування товару покупцем, а не продавцем; договір оренди автомобілю від 05.01.11 р., власником якого є ФОП ОСОБА_4, який одночасно є директором підприємства позивача; подорожній лист № 19 від 29.06.11 р. не містить даних про маршрут перевезення; підтвердження перевезення меблів легковим автотранспортом; в копії аркушу з Журналу реєстрації довіреностей є виправлення; досліджені при перевірці документи не містять відомостей про осіб, які їх оформлювали; в платіжному дорученні № 229 від 30.06.11 р. у призначенні платежу відсутні посилання та оплату за меблі), а тому досліджені документи не є допустимими доказами в розумінні п. 44.6 ст. 44 ПК України та ч. 4 ст. 70 КАС України.

Крім того, як стверджує відповідач, підприємство позивача включило до витрат вартість меблів, тобто основних засобів 6 групи в розумінні п. 145.1 ст. 145 ПК України, що є порушенням приписів п. 139.1.5 ст. 139 ПК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ «Лінда Стар» договір купівлі-продажу № 2/06 від 01.06.11 р. (а.с. 165-166), предметом якого є поставка товару, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначається у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання поставки позивачем до матеріалів справи були надані рахунок-фактура № СФ-29/7 від 29.06.11 р. на загальну суму з ПДВ 66000,0 грн.(а.с.33), видаткова накладна № РН-29/7 від 29.06.11 р. на загальну суму з ПДВ 66000,0 грн.(а.с.32), податкова накладна № 477 від 29.06.11 р. на загальну суму з ПДВ 66000,0 грн.(а.с.34), виписка із оборотно-сальдової відомості (а.с.38-40), специфікація № 1 до договору № 2/06 від 01.06.11 р. (а.с. 167-168). Оплата за придбаний товар здійснена платіжним дорученням № 229 від 30.06.11 р. на суму 36000,0 грн. (а.с.35) і актом звірки розрахунків від 30.05.12 р. була підтверджена заборгованість ТОВ «Акціонери» за договором № 2/06 від 01.06.11 р. в сумі 30000,0 грн. (а.с.169).

Також судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ «Лінда Стар» (первісний кредитор), ТОВ «Консалтинг групп» (новий кредитор) та ТОВ «Акціонери» (боржник) було укладено договір № 30/05 від 30.05.13 р. про відступлення права вимоги (цесії), за яким первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно договору № 2/06 від 01.06.11 р., від боржника належного виконання зобов'язань, визначених у договорі № 2/06 від 01.06.11 р., а саме: 30000,0 грн., зі строком погашення вказаної заборгованості до 31.12.13 р. (а.с.170-171). Виконання оплати підтверджується платіжним дорученням № 161 від 10.04.13 р. на суму 30000,0 грн. (а.с.174).

За висновками суду першої інстанції перевезення товару від ТОВ «Лінда Стар» здійснено автотранспортним засобом, орендованим позивачем за договором оренди від 05.01.11 р. і отриманим у користування за актом прийому-передачі транспортного засобу від 05.01.11 р., на підставі подорожного листа службового автомобіля. Крім того, позивачем придбаний товар був взятий на облік по рахунку 112 відповідно до виписки з оборотно-сальдової відомості станом на 30.06.11 р.

В обґрунтування висновків судового рішення в постанові суду першої інстанції наведений зміст п. 14.1.181, п. 14.1.156 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. п. 22.1 ст. 22, п. 138.1, п. 138.10.2, п. 138.10, п. 138.2 ст. 138, п. 152.1 ст. 151 ПК України і вказано, що ТОВ «Акціонери» та ТОВ «Лінда Стар» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, а зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку Харківської ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби в акті перевірки відсутні. Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Також в постанові суду першої інстанції зазначено, що сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, а виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто роботи фактично були виконані, договір між позивачем і ТОВ «Лінда Стар» мав реальний характер, а надані послуги використані в господарській діяльності позивача. Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що предметом договору купівлі-продажу № 2/06 від 01.06.11 р. є поставка товарів і в цьому договорі відсутні погодження на виконання якихось робіт. Також відсутні документи, які б підтвердили виконання робіт, їх вид та перелік. За таких підстав твердження суду першої інстанції про фактичне виконання робіт і підтвердження цього належними доказами є безпідставним. Тоді як висновків про належне виконання договору купівлі-продажу в постанові суду першої інстанції не наведено.

В обґрунтування неправомірності висновків, викладених в акті перевірки, суд першої інстанції послався на положення ст. 61 Конституції України, де встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладеного між ним та ТОВ «Лінда Стар» правочину і ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якій зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню, що може стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.11 р. у справі № 130040/11/2070 за позовом ТОВ «Лінда Стар» до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання протиправними дій, позов було задоволено та визнано протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Лінда Стар» з питань правильності відображення даних декларацій ПДВ за період з 01.05.11 р. по 30.06.11 р., за наслідками якої був складений акт № 3903/182/3736810 від 15.09.11 р. Дана постанова набрала законної сили 20.02.12 р., а отже висновки такого акту не можуть слугувати доказом на підтвердження позиції відповідача по даній справі.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що за твердженням позивача придбані ним меблі перевозилися вантажно-пасажирським автомобілем ГАЗ 2705-415 Газель. Проте габарити кузову цього малотоннажного автомобілю не вміщують об'єму всієї кількості придбаних меблів (14 найменувань загальною кількістю 106 предметів), а ні договір купівлі-продажу, на оформлені на його виконання документи не мають відомостей про те, що меблі були в розібраному стані і таким чином перевозилися. Також відсутні відомості про те, що вони були зібрані на підприємстві. Наведене спростовує твердження позивача про доставку товарів в такий спосіб.

Також в залученому до матеріалів справи подорожньому листі на легковий автомобіль від 29.06.11 р. вказано лише про те, що автомобіль НОМЕР_3 наданий в розпорядження позивача з 9-00 по 17-30. Даних про маршрут пересування, види робіт та інші відомості, які б дали можливість підтвердити той факт, що у цей день перевозилися меблі від ТОВ «Лінда Стар», цей документ не містить.

В позові та подальших документах позивач наполягав на тому, що отримання товару відбувалося на підставі довіреності, виписаній на ім'я гр. ОСОБА_4 Але, як вбачається з залученого до матеріалів справи витягу з Журналу реєстрації довіреностей (на стор. 29 справи є копія аркушу без визначення назви документа), 29.06.11 р. гр. ОСОБА_4 була видана довіреність для пред'явлення її до ТОВ «Лінда». Проте ТОВ «Лінда» і ТОВ «Лінда Стар» не можуть бути одним і тим же підприємством, оскільки мають різні назви, що також спростовує твердження позивача про отримання директором підприємства гр. ОСОБА_4 товару у ТОВ «Лінда Стар».

В постанові суду першої інстанції зазначено, що реальність господарської операції підтверджено оприбуткуванням придбаних меблів на рахунку 112 «Інші необоротні матеріальні активи», а тому позивач мав право формувати по цим операціям як податковий кредит по ПДВ, так і витрати відповідного звітного періоду.

Проте колегія суддів вважає доцільним зауважити, що відповідно приписам п. 139.1.5 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу. В ст. 145 ПК України наведена класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, методи нарахування амортизації, в п. 145.1 якої міститься класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації. Відповідно цієї класифікації до групи 6 віднесені інструменти, прилади, інвентар (меблі), які підлягають амортизації протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта.

Зважаючи на те, що придбані меблі були оприбутковані на балансовому рахунку 112 «Інші необоротні матеріальні активи», то їх вартість не підлягає включенню до витрат відповідного звітного періоду, оскільки підлягає амортизації, а тому у позивача не було законних підстав формувати витрати при відображенні вартості меблів на балансовому рахунку 112 «Інші необоротні матеріальні активи».

Зважаючи на те, що позивач не надав доказів на підтвердження фактичного отримання від контрагента меблів, доставки товару зі складу продавця до складу покупця за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 40, допустив неправомірне включення до витрат вартості товарів, що підлягають амортизації, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.13 р. по справі № 820/2143/13-а прийнята без врахування фактичних обставин та без дотримання приписів чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що наявні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/2143/13-а - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2013р. по справі № 820/2143/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Акціонери» про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби від 28.02.13 р. № 0000102202 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 12650,0 грн. та № 0000112202 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 11001,0 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.06.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська