Ухвала суду № 33560704, 19.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 821/1368/13-а

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Цюрупинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28 березня 2013 року №0000171700, №0000181700.

Свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтував протиправністю спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.03.2013 року № 0000171700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 2 823,23 грн. та за штрафними санкціями у сумі 705,81 грн. та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.03.2013 року № 0000181700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 9 263,93 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2 315,98 грн.

В апеляційній скарзі Цюрупинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вищенаведеного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 13.03.2013 року №86, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПНВКП "Атон", про що було складено акт від 14.03.2013 року №87/17-0/НОМЕР_3.

Висновками даного акту є встановлені порушення:

1) п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік у сумі 2823,23 грн.;

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту, що призвело до донарахування податку на додану вартість за березень 2012 року у сумі 9263,93 грн.

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення - рішення від 28.03.2013 року:

- №0000171700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього на загальну суму 3529,04 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 2823,23 грн. та за штрафними санкціями у сумі 705,81 грн.;

- №0000181700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 11579,91 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 9263,93 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2315,98 грн.

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення було використано реєстраційні документи ФОП ОСОБА_1, декларацію з ПДВ за березень 2012 року, програмні системи, акт від 15.06.2012 року №1160/22-4 про результати позапланової виїзної перевірки ПНВКП "Атон" з питання підтвердження господарсько - правових відносин з ПП "А-Ліра" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг),отриманих від ПП "А-Ліра" у березні 2012 року, а також отримані на запит ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області ДПС від 07.02.2013 року №65/б первинні документи щодо взаємовідносин з ПНВКП "Атон" за березень 2012 року.

В ході розгляду справи представниками сторін не заперечувалось, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача первинних документів щодо вчиненої господарської операції, а саме: договору, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності за договорами з вищевказаним контрагентом внаслідок встановлених порушень, викладених у зазначеному акті перевірки та наявної інформації з податкових баз даних.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України).

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2011 року між позивачем (за договором - покупець) та ПНВКП "Атон" (за договором - продавець) було укладено договір №060, за умовами якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар: будівельні матеріали, запчастини, у відповідності з попередньо здійсненими замовленнями покупця, відвантаження товару здійснюється продавцем зі складу у м. Херсоні, розрахунки за отриманий товар здійснюється в безготівковій формі.

На виконання умов даного договору ПНВКП "Атон" було поставлено ФОП ОСОБА_1 товар, а саме: муфти, кабель, пускач магнітний, вимикач автомат, датчик магнітний, реле захисту, рубильник, ізолятор, перемикач, комплект гумових прокладок, тен бітумний, контролер мікроелектронний тощо, що підтверджується видатковими накладними від 06.03.2012 року № РН-0000131 на суму 28175,88 грн., у тому числі ПДВ 4695,98 грн.; від 12.03.2012 року №РН-0000136 на суму 27407,70 грн., у тому числі ПДВ 4567,95 грн.; податковими накладними від 06.03.2012 року № 131 на суму ПДВ 4695,98 грн.; від 12.03.2012 року №136 на суму ПДВ 4567,95 грн., товарно - транспортними накладними від 06.03.2012 року, від 12.03.2012 року.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Отриманий від ПНВКП "Атон" товар було використано позивачем при виконанні робіт з поточного ремонту електрообладнання згідно договорів №13 та №14 від 15.03.2012 року, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт, податковими накладними, актами списання матеріалів у зв'язку із виконанням робіт на об'єктах.

Враховуючи вищевикладене, копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПНВКП "Атон" у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту та, відповідно, заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9263,93 грн. по взаємовідносинам позивача з контрагентом - постачальником ґрунтуються на невірному тлумаченні податкового законодавства, що підтверджується наступним.

Згідно пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач не надав.

Доказів того, що на момент складання податкових та видаткових накладних на адресу позивача постачальник ПНВКП "Атон" не був зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та не був зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковим органом також не надано.

За таких підстав, висновки відповідача щодо безтоварності господарської операції, укладеної між ФОП ОСОБА_1 та ПНВКП "Атон", спростовуються приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів. Належних доказів зворотного з боку відповідача не надано.

Актом перевірки ПНВКП "Атон" встановлено, що підприємство не має основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство має ознаки ризикового кредиту по ланцюгам постачання згідно з частинами 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України угоди з покупцями у березні 2012 року мають ознаки нікчемності, а тому задекларувавши податкове зобов'язання за березень 2012 року по контрагенту - покупцю ФОП ОСОБА_1, підприємство фактично створило умови для ухилення від оподаткування та проводило документування господарських операцій без їх фактичного здійснення, а також відображало в податковому обліку "безтоварні" операції та як наслідок надавало послуги по формуванню "незаконного" податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності, у т.ч. позивачу.

Отже, на підставі вищевказаних обставин щодо контрагентів позивача, податковий орган прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 вище переліченими первинними документами лише документував отримання від ПНВКП "Атон" товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про штучне формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, які є недійсними внаслідок відсутності правових наслідків, та в результаті чого позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість та за податком з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів вважає вказану позицію такою, що суперечить вищевикладеним нормам Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межа юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі. Доказів які б спростовували наведене не надано.

Відповідач також не подав жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.177.2, п. 177.4 ст. 177, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частинами 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28 березня 2013 року №0000171700, №0000181700 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/Ю.В. Яковлев/