Ухвала суду № 33560510, 12.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Справа № 876/5601/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Святецького В.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Компанії Cengart Financial Inc. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 р. по справі за позовом Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області до Компанії Cengart Financial Inc., Товариства з обмеженою відповідальністю"Закарпатполіметали", Акціонерного товариства "SOFISU S.A." про визнання правочинів недійсними,-

встановив:

Позивач суб'єкт владних повноважень - Берегівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до юридичних осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали», Компанії Сengart Fіnаnсіаl Іnс., Акціонерного товариства «SOFISU S.A .» про визнання недійсним правочинів, а саме Договору лізингу № 5/99 від 12.07.1999 року та Договору від 18.07.2006 року про уступку права вимоги за Договором лізингу № 5/99 від 12.07.1999 року, мотивуючи тим, що такі укладені з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що Акціонерне товариство «SOFISU S.A .», як сторона фінансового лізингу, не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення такого договору, оскільки юридичні особи, які мають намір надавати фінансові послуги, що відповідно до законодавства потребує набуття ними статусу фінансової установи, можуть надавати ці послуги лише після набуття ними такого статусу в установленому законодавством порядку та за наявності відповідної Ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності, а автоматично на цій підставі є недійсним і Договір від 18.07.2006 року про уступку права вимоги за Договором лізингу № 5/99 від 12.07.1999 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір лізингу № 5/99 від 12.07.1999 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали» та Акціонерним товариством «SOFISU S.A .», як такий, що суперечить актам цивільного законодавства. В решті позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що в ході розгляду справи судом не здобуто доказів того, що у предметі діяльності Акціонерного товариства «SOFISU S.A.», визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу. Визнання ж недійсним договору про відступлення права вимоги між компаніями, які не є юридичними особами утвореними відповідно до законодавства України не входить до повноважень податкового органу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач - Компанія Сengart Fіnаnсіаl Іnс. оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що дійсно, між Акціонерним товариством «SOFISU S.A.» (Швейцарія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" був укладений Договір лізингу № 5/99 від 12.07.1999 року (та Додаткові угоди до нього: № 1 від 05.11.2001; № 2 від 26.12.2001; № 3 від 09.12.2002; № 4 від 01.10.2003.; № 5 від 30.03.2004; №6 від 01.07.2006).

Відповідно до умов договору Акціонерним товариством «SOFISU S.A.» (Швейцарія) (лізингодавець) по замовленню ТОВ "Закарпатполіметали" (лізингоодержувач) придбано по заказу з наступним наданням в користування з умовою переходу права власності з моменту закінчення лізингу технологічне обладнання для золотовидобуваючої фабрики з перероблення руди Мужієвського золотополіметалевого родовища в Закарпатській області України, загальною вартістю 2 502 496 доларів США.

Акціонерне товариство «SOFISU S.A.» (Швейцарія), використовуючи право, як передбачено пунктом 1.8 розділу 1 договору, уклало з Компанією Сengart Fіnаnсіаl Іnс. Договір про уступку права вимоги від 18.07.2006 року по Договору лізингу №5/99 від 12.07.1999, та додаткову угоду від 19.07.2009 року.

Про це був належним чином повідомлений боржник за договором - ТОВ "Закарпатполіметали" (повідомлення про уступку права вимоги від 19.07.2006).

Договір лізингу №5/99 не є таким, що укладений між ТОВ «Закарпатполіметали» та Сengart Fіnаnсіаl Іnс., оскільки на момент укладення договору уступки права вимоги, зобов'язання по договору лізингу вже були завершені, і на момент переходу прав новому кредитору переходили лише права по витребуванню заборгованості.

Також, при винесенні постанови судом не було встановлено та визначено, чи мала взагалі Берегівська ОДПІ право звертатися до суду з заявою про визнання недійсним договору між двома організаціями, які не є резидентами України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Так, у відповідності до Ухвали №16/89 від 09.06.2008 р. Господарським судом Закарпатської області за заявою ініціюючого кредитора Управління пенсійного фонду України в Берегівському районі порушено справу про банкрутство ТОВ «Закарпатполаметали», в якій Берегівська ОДПІ виступає кредитором.

Із Акту комплексної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 15.03.2007 р. №36-23/010/30350742 (а. с. 12-16) вбачається, що позивачем було здійснено перевірку ТОВ „Закарпатполіметали" за період з 01.04.2005 р. по 30.09.2006 р. та встановлено порушення таким законодавства при укладанні Договору лізингу № 5/99 та Договору про уступку права вимоги за Договором лізингу №5/99 від 12.07.1999 р, правочинність яких і є предметом розгляду даної справи.

Судом встановлено, що 12.07.1999 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали» Україна (Лізингоодержувачем) та Акціонерним товариством «SOFISU S.A.», Швейцарія (Лізингодавцем) укладено Договір лізингу № 5/99 (а. с. 17-24).

За умовами Договору, Лізингодавець погодився придбати на замовлення Лізингоотримувача з наступною передачею у користування з умовою переходу права власності, технічне обладнання для золотовидобувної фабрики по переробці руди, загальною вартістю 2 502 496, 00 доларів США (перелік обладнання викладено у додатку 1 до договору лізингу).

Згодом, сторонами до Договору лізингу укладено Додаткові угоди № 1 - 5, в яких сторонами досягнуто згоди щодо окремих положень Договору ( а. с. 25-37).

18.07.2006 р. між Лізингодавцем Акціонерним товариством «SOFISU S.A.» Швейцарія та Сengart Fіnаnсіаl Іnс. (Новий кредитор) укладено Договір про уступку права вимоги за Договором лізингу №5/99 від 12.07.1999 р., згідно якого попередній кредитор безвідклично переуступив новому кредитору всі права вимоги до боржника щодо отримання повної суми зобов'язання, що існувала на момент укладення даного Договору.

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням умов Договору про уступку права вимоги та ст. 514 Цивільного кодексу України, на думку позивача Договір лізингу від 12.07.1999 р. № 5/99 слід вважати таким, що укладений між Сengart Fіnаnсіаl Іnс. (Лізингодавцем) та ТОВ «Закарпатполіметали» (Лізингоодержувачем).

Позивач вважає, що Договір лізингу №5/99 від 12.07.1999 р. та Договір від 18.07.2006 р. про уступку права вимоги за Договором лізингу №5/99 від 12.07.1999 р. укладено сторонами з порушенням статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки Акціонерне товариством «SOFISU S.A.», не мало необхідний обсяг цивільної дієздатності, отже вони підлягають визнанню недійсними.

Здійснюючи правовий аналіз спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про лізинг» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року N 394-XIV Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про лізинг» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року N 394-XIV спори, що виникають з договорів лізингу, розглядаються відповідно до законодавства України судами.

У відповідності до ст. 26 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

З аналізу зазначених норм колегія суддів приходить до висновку, що фінансовий лізинг як фінансову послугу може надавати юридична особа, для якої надання фінансових послуг є виключним видом діяльності. Тобто, юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг.

В ході розгляду справи судом не здобуто доказів того, що у предметі діяльності Акціонерного товариства «SOFISU S.A.», визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу.

У відповідності до ст. 50 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.

Право податкового органу на звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною, передбачено ч. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Таким чином, позовні вимоги Берегівської ОДПІ в цій частині підтверджені в повному обсязі належними письмовими доказами та нормами законодавства, а отже підлягають задоволенню, а спірний Договір лізингу від 12.07.1999 р. № 5/99 укладений між Акціонерним товариством «SOFISU S.A.» та ТОВ «Закарпатполіметали» визнанню недійсним.

В частині, що стосується Договору від 18.07.2006 р. про уступку права вимоги за Договором лізингу №5/99 від 12.07.1999 р., колегія суддів зазначає наступне .

Відповідно до умов зазначеного договору Акціонерне товариство «SOFISU S.A.» (Швейцарія) безвідклично переуступає Компанії Cengart Financial Inc. всі права вимагати та отримувати від ТОВ «Закарпатполіметали» виплату повної суми боргових зобов'язань, яка існує на дату укладення цього договору та яка виникне в майбутньому за невиконання умов договору лізингу № 5/99 від 12.07.1999 р. Умовами договору та додаткової угоди до нього від 19.07.2006 року передбачено, що право вимоги передається кредитору на боргові зобов'язання, які становлять суму 2 337 685 доларів США, а саме: 995 051 доларів США становить сума боргу, що підлягає виплаті до 01.07.2007 року, 460 174 доларів США становить суму винагороди лізингодавцю, строк погашення якої минув.

Відповідно до цих угод Компанією Cengart Financial Inc. не здійснювалась будь - яка діяльність з фінансового лізингу, оскільки на момент укладання договору уступки права вимоги, лізингові взаємовідносини між ТОВ «Закарпатполіметали» та Акціонерним товариством «SOFISU S.A.» припинились, і Компанії Cengart Financial Inc. були відступлені лише права по витребуванню заборгованості, без можливості отримання права по володінню об'єктом лізингу та можливості отримання винагороди лізингодавця.

Даний факт підтверджено і рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 року, яке набрало законної сили.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, колегія суддів зазначає, що визнання недійсним договору про відступлення права вимоги між компаніями, які не є юридичними особами утвореними відповідно до законодавства України не входить до повноважень податкового органу.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Компанії Cengart Financial Inc. залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2009 р. по справі № 2а-4341/08/0770 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 16.09.2013 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді В.В. Святецький

В.Я. Макарик