Постанова № 33559558, 02.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2013 р. 12:50 Справа №801/5523/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій

за участю:

позивачів - не з'явились;

представник відповідача - Галкіна Н.І посвідчення № 91 від 10.09.12., довіреність № 23/08-10 від 10.09.12

Суть спору: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Керч АР Крим (далі - відповідач, УПФУ в м. Керч) з вимогами про:

- Визнання протиправними дій працівників УПФУ в м. Керч з нарахування штрафів та недоїмки в розмірі 2482,07 грн. з ОСОБА_2 та 2482,07 грн. з ОСОБА_1;

- Зобов'язання відповідача відкликати з виконавчої служби документи з утримання боргу на підставі вимоги від 06.02.2013 №№ 245,246 та рішень від 04.01.2013 №№4,5.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачі є фізичними особами-підприємцями, перебувають на спрощеній системі оподаткування, та на їх думку не є платниками єдиного соціального внеску як пенсіонери за віком, а , отже не повинні подавати звіти до органів Пенсійного фонду України. Крім того, позивачі вважають, що було порушено строки розгляду їх скарг в порядку узгодження недоїмки, нарахованої відповідачем за Рішеннями від 04.01.2013 №№ 4,5 та Вимогами від 06.02.2013 №№ 245,246, у зв'язку з чим відповідач неправомірно направив вказані виконавчі документи до виконавчої служби.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.05.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позові.

В судове засідання 02.09.2013 позивачі на з'явились, надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях (а.с.58,94.)

Суд, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та свідка, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фізичними особами -підприємцями та перебувають на спрощеній системі оподаткування.

04.01.2013 на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено рішення №4,5 (а.с.160,168) про нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 4 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за неподання по встановленій формі звітності(Додатку № 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») в розмірі 170,00 грн. відповідно кожному.

Вказані рішення було отримано позивачами 11.01.2013, про що свідчить відмітка на корінці поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (зв. бік а.с.160,168).

В подальшому рішення було направлено відповідачем на адресу ВДВС Керченського міського управління юстиції для примусового виконання 22.02.2013 за вих. № 2452/04-08, № 2451/04-08 (а.с.161,167), відповідно яких було відкрито виконавче провадження постановами від 22.03.2013 (а.с.158,зв бік а.с. 166).

Крім того, на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено вимоги від 06.02.200013 № 245,246 (а.с.156,165) про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску станом на 01.02.2013 в розмірі 2482,07 грн. кожному, отримані позивачами 08.02.2013, про що свідчить корінець поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

Вимоги було направлено до ВДВС Керченского міського управління юстиції для примусового виконання 22.02.2013 № 2485/04-08, № 248/04-08 (а.с.155,164), відповідно яких винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2013 (зв. бік а.с.154,а.с. 163).

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями та вчиненими діями щодо направлення до виконавчої служби виконавчих документів позивачі звернулись до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Судом встановлено, що підставою для винесення вимог від 06.02.200013 № 245,246 по сплату недоїмки було порушення позивачами ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині несплати єдиного соціального внеску за 2011 рік.

Судом встановлено, що підставою для винесення рішень від рішення від 04.01.2013 №4,5 було неподання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахування єдиного внеску в Управління пенсійного Фонду України в м. Керч за 2011 рік по формі Додатку 5 відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2, граничний термін подання якого 02.04.2012, що є порушенням ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон).

Відповідно до статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є, зокрема (п.1 ч.1) 1) роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); (п.4ч. 1) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Згідно ч. 3. вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої цієї статті.

Згідно п.п. 2.1.3. п. 2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою Пенсійного Фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за № 994/18289, зі змінами та доповненнями, (далі - Інструкція № 21-5) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу.

Відповідно до Закону України від 07.07.2011 р. N 3609-VI, якій набрав чинності з 06.08.2011 до ст. 4 було внесено зміни, відповідно до яких (частина 4 ст. 4) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2.5. Інструкції № 21-5, внесеного Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.09.2011 р. № 26-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 жовтня 2011 р. за № 1143/19881, особи, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 цього розділу, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 була зареєстрована в якості фізичної особи -підприємця 10.07.2002, № свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3(а.с.7) та здійснювала діяльність в 2011 на підставі фіксованого патенту, ОСОБА_2 з 20.01.2011 отримав торговий патент (а.с.8).

Таким чином, позивачі станом на 2011 рік були фізичними особами -підприємцями, перебували на спрощеній системі оподаткування, що не заперечується сторонами.

При цьому, відповідно до пенсійних посвідчень ОСОБА_1 № НОМЕР_1, виданого 09.12.2009, ОСОБА_2 № НОМЕР_2, виданого 05.10.2010, є пенсіонерами за віком.

Отже до 06.08.2011 року (набрання чинності Закону України) від 07.07.2011 р. N 3609-VI позивачі повинні були сплачувати єдиний соціальний внесок, нарахований за правилами Закону України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якій нараховувався згідно ст. 7 Закону (п.3ч. 1) на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено донарахування єдиного соціального внеску за 7 місяців 2011 року в розмірі 2312,07 грн. кожному відповідно до актів від 04.01.2013 (а.с.161, 169).

Згідно доданими до актів розрахункам єдиний соціальний внесок розрахований за період з січня 2011 по липень 2011, виходячи з мінімального розміру єдиного соціального внеску (326,53 грн.).

Вказані акти було отримано позивачами 11.01.2013 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що дії відповідача з винесення вимог від 06.02.200013 № 245,246 є протиправними, та як наслідок для задоволення позову у цій частині.

Щодо дій відповідача з винесення рішень про нарахування штрафних санкцій від 04.01.2013 №№4,5 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,11(п.4),14 ст. 25 Закону рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Судом встановлено, що відповідач застосував до позивачів штрафні санкцій за неподачу звіту по формі Додатку 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за 2011 рік.

Як вже зазначалось позивачі протягом січня -липня 2011 року були платниками єдиного внеску в силу Закону. Проте, судом встановлено, що відповідачем не було направлено на адресу позивачів повідомлення про взяття на облік позивачів як платників єдиного внеску.

Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 5 Закону облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2 - 14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п.п. 2,3 Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що для позивачів звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 3.2 р. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за № 1014/18309, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме: науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.

Обов'язок подачі звітності фізичними особами -підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком було скасовано тільки Постановою правління Пенсійного фонду України 10.12.2012 № 24-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2012 р. за № 2204/2251.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідачем на час прийняття рішень про застосування фінансових санкцій від 04.01.2013 №№4,5 не було повідомлено позивачів про постановку їх на облік як платників єдиного внеску, і як наслідок позивачі не були поінформовані про необхідність подачі звітності за 2011 рік..

З листа Управління Пенсійного Фонду України в м. Керч від 15.02.2013 за вих. № 2132/04-03 (а.с.143) судом встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець перебувала з 11.07.2002 на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Керч.

З листа Управління Пенсійного Фонду України в м. Керч від 15.02.2013 за вих. № 2131/04-03 (а.с.144) судом встановлено, що ОСОБА_2 на обліку в УФПУ в м. Керч перебував з 20.01.2011 як фізична особа -підприємець.

При цьому повідомлення про взяття на облік в УПФУ ОСОБА_1 було направлено тільки 25.02.2013 вих. № 2578/04-02 (а.с.141), а ОСОБА_2 - 25.02.2013 вих. № 2579/04-02 (а.с.140).

Таким чином, на думку суду застосовуючи до позивачів фінансові санкції за неподачу звітності відповідачем не було дотримано принципу добросовісності прийняття рішення, оскільки відповідачем не було дотримано порядку сповіщення позивачів про взяття на облік в УПФУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що дії відповідачів з нарахування Фізичні особі -підприємцю ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 04.01.2013 №4 та фізичні особі -підприємцю ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 04.01.2013 №5 є протиправними.

Щодо позовних вимог позивачів про зобов'язання вчинити дії з відкликання з органів виконавчої служби виконавчих документів судом з'ясовано таке.

Згідно ч.4 ст. 25 Закону вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до ч. 15 ст. 25 Закону рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Судом встановлено, що Рішення про застосування фінансових санкцій від 04.01.2013 №№4,5 позивачами не оскаржувались ані в адміністративному порядку, ані в судовому.

Проте, враховуючи висновки суду про протиправність дій відповідача з їх винесення, суд вважає вимоги позивача про зобов'язання відповідача відкликати вказані рішення з органів виконавчої служби обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо узгодження вимоги про сплату недоїмки, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.02.2013 тобто в межах десяти робочих днів було надіслано заяву про непогодження з отриманою вимогою № 245та № 246 (а.с.142)(отримана відповідачем - 12.02.2013), відповідь на яку відповідачем було надано 25.02.2013 за вих. №2578/04-02-ОСОБА_1.(а.с.141) та за вих. № 2579/04-02- ОСОБА_2 (а.с.140), в якій вони чітко висловились про незгоду з отриманими вимогами.

В подальшому позивачі подали скаргу 16.02.2013 до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, на яку було направлено відповідь 06.03.2013 за вих. № 1915\06-39(а.с.133).

Не погодившись з відповіддю позивачі звернулись до Пенсійного фонду України з заявою від 15.03.2013 (а.с.30.), отриманою Пенсійним Фондом України 19.03.2013 (а.с. 41).

Відповідь на вказану заяву було надіслано Пенсійним фондом України 17.04.2013 за вих. № 4831/6-11.

Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 № 22-7, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2010 р. за № 1096/18391 (далі - Порядок № 22-7), встановлює процедуру подання та розгляду органами Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд) заяв платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску (далі - вимога), оскарженні рішень про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою статті 25 Закону.

Згідно п.п.1.5,1.6 вказаного Порядку № 22-7 ускарзі (заяві) має бути зазначено:

прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання скаржника - фізичної особи, а для інших скаржників - найменування, місцезнаходження;

найменування органу Пенсійного фонду, яким видано вимогу або рішення про нарахування пені та накладення штрафу, що оскаржуються, дата і номер;

суть порушеного питання, прохання чи вимога;

інформація про оскарження вимоги або рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладення штрафу в суді.

Скарга (заява) підписується скаржником - фізичною особою або уповноваженою нею на те особою, а для інших скаржників - керівником або представником, уповноваженим відповідно до законодавства, та має бути скріплена печаткою скаржника (для скаржників - фізичних осіб - за наявності).

Скарга (заява) повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до органу Пенсійного фонду поштою чи передана особисто або через представника.

Якщо скарга (заява) в інтересах скаржника подається його представником, то до скарги (заяви) додається копія довіреності (договору), оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

Скарга (заява), оформлена без дотримання вимог, зазначених у пункті 1.5 цього розділу, що не дає можливості розглянути скаргу (заяву) по суті, залишається без розгляду, про що виноситься рішення про залишення скарги (заяви) без розгляду (додаток 3) з відповідними обґрунтуваннями та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Відповідач зазначає, що наведені заяви позивачів не можна вважати такими, що були подані на узгодження сум, зазначених в спірних вимогах через порушення порядку оформлення скарг, а тому були розглянуті за правилами Закону України «Про звернення громадян».

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки Порядок № 22-7 передбачає правові наслідки подачі заяв (скарг) з порушення встановленого порядку - залишення без розгляду, проте, в даному випадку заяви позивачів було розглянуто та надано відповідь по суті викладених в них обставин.

Крім того, суд зазначає, що отримавши заяви, зміст яких свідчив про незгоду позивачів з винесеними вимогами, відповідач не міг на свій власний розсуд трактувати їх як звернення громадян.

Відповідно до п.5.1. Порядку № 22-7 орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, на адресу скаржника поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розпису, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Орган Пенсійного фонду може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги (додаток 5) понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це скаржника до закінчення двадцятиденного строку.

Підставою для прийняття такого рішення може бути: відсутність документів, передбачених пунктом 3.4 розділу III цього Порядку, та інших документів, необхідних для розгляду скарги, а також необхідність витребовувати підтвердження повноважень особи, яка підписала скаргу, і поштові документи для встановлення дат відправлення скарг та одержання рішень (вимог).

У разі коли орган Пенсійного фонду приймає рішення про продовження строків розгляду скарги, нарахування пені зупиняється на такий додатковий строк незалежно від результатів розгляду скарги, про що зазначається в рішенні про продовження строків розгляду скарги.

Згідно п. 6.8. Порядку № 22-7 якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги (заяви), або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь скаржника, якщо рішення органу Пенсійного фонду про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.

Судом встановлено, що Пенсійний фонд України розглядав заяву позивача більше ніж 20 днів.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем вимоги про сплату недоїмки стосовно позивачів було направлено до ВДВС Керченского міського управління юстиції для примусового виконання 22.02.2013 № 2485/04-08, № 248/04-08, тобто до закінчення процедури узгодження, тобто відповідачем вказані дії було вчинено передчасно, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе задовольнити адміністративний позов й в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим відкликати з Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим виконавчі документи - вимогу від 06.02.2013 № 246 та рішення від 04.01.2013 № 5 стосовно стягнення боргу з ОСОБА_2 та вимогу від 06.02.2013 № 245 та рішення від 04.01.2013 № 4 стосовно стягнення боргу з ОСОБА_1.

Таким чином адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 22,94 грн..

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України або відповідного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єктів владних повноважень-відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 02.09.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 09.09.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим з нарахування Фізичні особі -підприємцю ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 04.01.2013 №4 та фізичні особі -підприємцю ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій за рішенням від 04.01.2013 №5.

3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим відкликати з Відділу державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим виконавчі документи - вимогу від 06.02.2013 № 246 та рішення від 04.01.2013 № 5 стосовно стягнення боргу з ОСОБА_2 та вимогу від 06.02.2013 № 245 та рішення від 04.01.2013 № 4 стосовно стягнення боргу з ОСОБА_1

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим (ш. Героїв Сталінграду, 0/1, м. Керч, і.к. 22300406) - 22,94 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.