Рішення № 33557064, 18.12.2012, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 1001/611/2012

Провадження № 2/1001/518/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

з участю представників: адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог Баришівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту нікчемним та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на спадщину за заповітом,

в с т а н о в и в :

позивачі звернулися до суду з названим позовом стверджуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер їхній батько ОСОБА_6, який проживав в будинку по АДРЕСА_1.

Після смерті батька, вони як єдині спадкоємці за законом, своїми діями фактично прийняли спадщину та звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Однак, державний нотаріус Баришівської державної норіальної контори їм повідомив про те, що за життя, їхній покійний батько склав заповіт згідно якого, все майно, яке йому буде належати на момент смерті, заповів своїй сестрі -відповідачці ОСОБА_5.

Довідавшись про існування заповіту, вони звернулися до Лехнівської сільської ради Баришівського району де для ознайомлення їм було надано примірник заповіту № 9 від 24.02.2005 року. Після детального вивчення змісту та тексту заповіту з'ясували, що від руки написаний текст в заповіті і підпис в ньому, повністю несхожий з почерком та підписом батька, а тому вважають, що у них є всі підстави припускати, що заповіт міг бути вчинений батьком лише в стані сильного алкогольного сп'яніння, за допомогою психічного впливу відповідачки у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, внаслідок чого волевиявлення заповідача не відповідало його дійсним намірам.

Просили суд визнати заповіт складений ОСОБА_6, вчинений 24.02.2005 року Лехнівською сільською радою Баришівського району Київської області за № 9 -недійсним.

В подальшому, позивачі уточнили свої позовні вимоги та просили суд визнати даний заповіт нікчемним.

Обгрунтовуючи уточнені позовні вимоги, представник позивачів -адвокат ОСОБА_1 суду пояснив, що заповіт, посвідчений секретарем Лехнівської сільської ради Баришівського району ОСОБА_7 від 24.02.2005 року є нікчемним.

При цьому зазначав, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат», статей 38, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України»у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Із довідки № 147 від 12 грудня 2012 року наданої Лехнівською сільською радою вбачається, що за період з 1987 по 2006 роки рішення «Про призначення відповідальної особи по вчиненню нотаріальних дій » виконавчим комітетом щодо секретаря виконавчого комітету ОСОБА_7, не приймалося, а тому, остання не мала права посвідчувати заповіт, який склав покійний ОСОБА_6

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічною позовною про визнання за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1.

Обгрунтовуючи поданий позов, представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 суду пояснила, що 24 лютого 2005 року брат її довірительки ОСОБА_6 склав заповіт на все своє майно, яке буде йому належати на день смерті на ім'я її довірительки і цей заповіт був посвідчений за реєстровим № 9 секретарем виконавчого комітету Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області 24 лютого 2005 року.

З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до Баришівської районної державної нотаріальної контори звернулися його доньки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її довірителька ОСОБА_5 та 25 квітня 2012 року у Спадковому реєстрі була зареєстрована спадкова справа за № 52725909.

Однак, зважаючи на те, що ОСОБА_5 є спадкоємицею за заповітом, то спадкоємці за законом до спадкування не закликаються. Окрім того, оскільки осіб, які б мали право на обов'язкову частку після смерті ОСОБА_6 не має, тому її довірителька має успадкувати весь спірний житловий будинок.

Просить суд визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 Київської області вартістю 214524 грн., що належав спадкодавцю ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечують проти задоволення даних позовних вимог вважаючи їх безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений первісний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 51 рік помер ОСОБА_6, який проживав в АДРЕСА_1 в житловому будинку, який належав йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 квітня 2000 року правлінням СТОВ «Лехнівське»і зареєстрованого у Баришівському БТІ за реєстровим № 36011 ( а.с.14 ).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ( ст.1217 ЦК).

За життя, покійний ОСОБА_6 24 лютого 2005 року склав заповіт згідно якого, все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося , і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своїй сестрі ОСОБА_5.

Згідно з положеннями ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем.

Стаття 1251 ЦК передбачає, що у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, низка обов'язків щодо вчинення нотаріальних дій покладається на посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад депутатів. Однією з таких дій є посвідчення заповітів, крім секретних. Порядок вчинення дій щодо посвідчення заповітів зазначеними посадовими особа ґрунтується на нормах ст. 37 Закону «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і деталізується Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. N 22/5 згідно якої, такий обов'язком покладається відповідним рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Відповідно до вказаної Інструкції, всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій, кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету.

Як встановлено в судовому засіданні, складений 24.02.2005 року ОСОБА_6 заповіт, було посвідчено секретарем виконавчого комітету Лехнівської сільської ради ОСОБА_7, підписаний спадкодавцем, внесений в реєстр для реєстрації нотаріальних дій та присвоєний окремий порядковий номер.

В своїх уточненнях до позовної заяви, представник позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 стверджує, що рішення «Про призначення відповідальної особи по вчиненню нотаріальних дій» виконавчим комітетом щодо секретаря виконавчого комітету ОСОБА_7, не приймалося, а тому, остання не мала права посвідчувати заповіт, який склав покійний ОСОБА_6

Судом встановлено, що відповідно до довідки Лехнівської сільської ради № 146 від 18 грудня 2012 року ОСОБА_7 працювала на посаді секретаря сільської ради Баришівського району Київської області з 1987 по 8 квітня 2006 року безперервно.

Як вбачається із наданих суду протоколу засідання виконавчого комітету Лехнівської сільської ради народних депутатів № 7 від 22 липня 1987 року, рішень виконавчого комітету цієї ж ради № 9 від 28.02.1989 року та від 27.04.1990 року, покладення обов'язків для вчинення нотаріальних дій на ОСОБА_7 було предметом розгляду на виконкомі сільської ради та приймалися відповідні рішення, про надання їй таких повноважень.

Таким чином суд вважає, що правове обгрунтування позовних вимог позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження, а тому, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею в порядку спадкування за заповітом права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 суд вважає, що вони підлягають до задоволення виходячи з наступного.

За загальним правилом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За своєю правовою природою заповіт є одностороннім правочином і тому регулюється не тільки нормами спадкового права, але також підпорядковується загальним правилам про вчинення правочинів та про недійсність правочинів.

Оскільки до ОСОБА_5 перейшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини і не припинилися вналідок його смерті, то суд вважає за необхідне визнати за нею право власності на будинок по АДРЕСА_1 який належав спадкодавцю ОСОБА_6 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 квітня 2000 року правлінням СТОВ «Лехнівське»і зареєстрованого у Баришівському БТІ за реєстровим № 36011 ( а.с.14 ).

Цивільне процесуальне законодавство встановлює правила розподілу судових витрат в залежності від того, на користь якої сторони (позивача чи відповідача) прийнято рішення по цивільній справі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що згідно квитанції від 31.07.2012 року при подачі зустрічного позову ОСОБА_5 було сплачено 1000 грн. судового збору виходячи з ваартості будинку 100 000 грн. Після проведеної Баришівським БТІ обстеженням та виготовленням технічного паспорту було встановлено, що вартість даного будинку становить 214 524 грн., а тому, згідно квитанції від 10.11.2012 року ОСОБА_5було доплачено ще 1145,24 грн. судового збору, а тому, загальна сума становить 2145 грн.24 коп., які підлягають до стягнення із відповідачів за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.328,1216,1217,1218, 1247, 1251 ЦК України, статей 38, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»ст. 37 Закону «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і деталізується Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. N 22/5 суд -

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог Баришівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту нікчемним, залишити без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на спадщину за заповітом, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 вартістю 214 524 грн., що належав спадкодавцю ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року на підставі свідоцтва про право власності на житло , виданого 11 квітня 2000 року правлінням СТОВ «Лехнівське»і зареєстрованого у Баришівському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 36011.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 2 145 грн. 24 коп .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Баришівський районний суд.

Суддя Баришівського районного суду О. Д. Лисюк