Рішення № 33557015, 29.05.2013, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/643/13-ц

Провадження № 2/355/347/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Баришівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

за участю представників: позивача - адвоката ОСОБА_1

відповідача - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа служба в справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав ,

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із названим позовом в якому просить суд позбавити батьківських прав відповідача по відношенню до дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 посилаючись на те, що відповідач тривалий час умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та наданню матеріальної допомоги, не сплачує аліменти призначені рішенням Баришівського районного суду від 17 січня 2013 року на утримання її дочки, не турбується та не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток доньки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримуючи свої позовні вимоги суду пояснила, що під час сумісного проживання з відповідачем, відносини між ними не склалися і з квітня місяця 2010 року вони припинили сімейні стосунки і відповідач залишивши сім'ю, переїхав проживати до своїх батьків. Не маючи засобів для існування, вона вимушена була вийти з декретної відпустки на роботу. Рішенням Баришівського районного суду від 29 лютого 2012 року шлюб між ними було розірвано і вона, забравши дитину, з квітня місяця 2012 року проживає на квартирі, яку знімає в м. Києві, де дочка відвідує дитячий садок. Відповідач ОСОБА_4 обіцяв матеріально допомагати їм надаючи грошові кошти в розмірі 1500 грн. однак, таку оплату здійснив лише один раз, що і змусило її звернутися до Баришівського районного суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням суду від 17 січня 2013 року її позовні вимоги були задоволені та 23 січня 2013 року було відкрите виконавче провадження. Після рішення суду, відповідач жодного разу будь-якої матеріальної допомоги їм з дочкою не надавав і лише після її звернення до суду з даним позовом, перерахував 1500 грн. в рахунок погашення боргу по аліментах.

Після розірвання шлюбу, відповідач з донькою не спілкувався і коли 9 березня 2013 року вони перебували в с. Селище, то ОСОБА_4 прийшов до них і пробув з донькою близько двох годин. Спочатку дочка батька не впізнала, проте через незначний час, спілкувалася вільно та невимушено.

З 1 по 5 травня 2013 року донька перебувала в селі Селище у її батьків, однак ОСОБА_4, жодного разу дитину не відвідав, хоча про те, що вони майже кожні вихідні дні знаходяться в селі, вона його повідомляла.

Просить суд позовні вимоги задовольнити та позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_5.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги своєї довірительки підтримав повністю.

Представник третьої особи з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей та сім'ї Баришівської райдержадміністрації Київської області в особі завідувача сектором з питань здійснення процедури усиновлення, функції щодо опіки і піклування над дітьми -сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування ОСОБА_6 позов підтримала і пояснила суду, що після ознайомлення з зібраними матеріалами по даній справі, служба у справах дітей повністю згодна та підтримує висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо його дочки - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини. Оскільки батько дитини за власним бажанням самоусунувся від виховання і утримання власної доньки, матеріально не допомагає, просить позов задовольнити.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач ОСОБА_4 суду пояснив, що після одруження, вони із дружиною за наполяганням останньої, проживали в будинку її батьків. Через деякий час, у них народилася донька ОСОБА_5. Оскільки батьки дружини постійно вмішувалися у їхні відносини, то спільне сімейне життя розладилося, вони перестали розуміти один одного і рішенням суду, їхній шлюб був розірваний. На той час, дружина працювала в м. Києві, а донька продовжувала проживати із її батьками, тому, він мав обмежену можливість бачитися та спілкуватися з нею, купував одежу, продукти харчування, розвиткову літературу.

Всупереч його волі, колишня дружина забрала дитину та разом з нею, переїхали проживати в м. Київ, при цьому, адреси свого місця проживання, остання категорично називати відмовлялася хоча він наполягав на зустрічі із донькою спілкуючись із почивачкою за допомогою СМС повідомлень.

17 січня 2013 року рішенням суду з нього були стягнуті аліменти на утримання доньки і тоді ж, він віддав відповідачці 1500 грн. Останній раз бачився із донькою 9-го березня 2013 року та спілкувався з нею протягом двох годин. Дочка його впізнала, була дуже рада зустрічі.

Також пояснив, що затримка по сплаті аліментів пов'язана з тим, що із січня місяця 2013 року він перебуває на обліку в центрі зайнятості, проте, отримавши судову повістку, одразу виплатив всю заборгованість.

Оскільки його колишня дружина чинить перешкоди в спілкуванні із дочкою, то він звернувся до суду з позовною заявою про усунення таких перешкод, так як свою доньку дуже любить і ніяким чином не хоче, щоб він був позбавлений батьківських прав відносно неї.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 вважає позовні вимоги безпідставними оскільки, стаття 164 СК передбачає вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав і кожна з цих підстав повинна бути доведена в суді належними доказами. Ні із змісту позовних вимог, ні в судовому засіданні позивачка не надала суду належних та допустимих доказів, які б стверджували про невиконання його довірителем своїх обов'язків по вихованню дочки ОСОБА_5.

Просить суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частинами 2,3,4 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

В абзаці 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усiх дiях щодо дiтей, незалежно вiд того, здiйснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соцiального забезпечення, судами, адмiнiстративними чи законодавчими органами, першочергова увага придiляється якнайкращому забезпеченню iнтересiв дитини.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 1 травня 2009 року відділом запису актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції Київської області ( актовий запис № 36 а.с.11)

Від спільного подружнього проживання мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, про що в Книзі реєстрації народжень виконкому Селищанської сільської ради Баришівського району 08.09.2009 року зроблено відповідний запис за № 6 ( а.с.12).

Відносини між позивачкою та відповідачем не склалися, а тому, рішенням Баришівського районного суду від 29 лютого 2012 року шлюб між сторонами було розірвано ( а.с.13 ) та рішенням цього ж суду від 17 січня 2013 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ( а.с.14 )

За роз'ясненням п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, що не виконують батьківських обов'язків і ухилення від їх виконання можна розцінювати лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. У ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом справ щодо позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування надає суду письмовий висновок щодо розвязання спору.

16 квітня 2013 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_4 батьківський прав відносно дочки ОСОБА_5, проте, доказів тому, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а також доказів його винної поведінки у цьому та свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками суду не надала.

В позовній заяві не зазначено, а в ході судового розгляду справи не було встановлено конкретних обставин, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дочки ОСОБА_5 і про причини такого його ухилення від батьківських обов'язків.

Між тим судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 разом із донькою проживає в м. Києві, однак місця свого проживання, відповідачу не повідомляє стверджуючи про неадекватну поведінку ОСОБА_4 та побоювання за своє життя. При цьому, жодних доказів на підтвердження своїх тверджень, позивачкою суду не надано.

Навпроти, відповідачем ОСОБА_4 суду надана характеристика із місця проживання останнього, згідно якої вбачається, що ОСОБА_4 зарекомендував себе із позитивної сторони, спиртними напоями не зловживає, в громадських місцях поведінка добра.

Окрім того, досліджуючи в судовому засіданні надані позивачкою в обгрунтування своїх позовних вимог докази, суд не може не відмітити формальний характер проведення відповідною службою Баришівської районної державної адміністрації обставин та умов, що перешкоджають спілкуванню відповідача із своєю донькою, не проведено роз'яснювальної роботи з метою з'ясування фактичного ставлення ОСОБА_4 до своєї доньки, причини такої поведінки та її зміни з наданням йому у цьому необхідної допомоги на підставі ст.17 СК України.

За таких обставин суд вважає, що висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, зроблений на неперевірених даних, без повної та об'єктивної оцінки обставин, а враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, то даний висновок не відповідає реалізації Плану заходів з виконання Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року.

Критично ставиться суд до довідки № 149 від 4.04.2013 року виданої Селищанською сільською радою Баришівського району та акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Так з даної довідки, позивачка ОСОБА_3 разом із донькою проживають в АДРЕСА_1

Згідно акту обстеження, вони проживають в окремій кімнаті площею 25.кв.м., в кімнаті створені умови для комфортного проживання, в кімнаті встановлено дитяче ліжко, письмовий стіл, телевізор, є в наявності велика кількість іграшок, дитячих книг.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають в м. Києві де позивачка працює в приватному підприємстві « Анастасія», а донька ОСОБА_5 - відвідує дитячий садок, а тому, надані позивачкою вищенаведені докази, суд визнає такими,що не відповідають дійсності .

Відповідно до ст.164 СК України, позбавлення батьківських прав є засобом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. Такий засіб може застосовуватись тільки за рішенням суду.

Закон встановлює ряд підстав, за яких батьки можуть бути позбавлені батьківських прав:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками;

3) жорстоко поводяться з дитиною. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Вказана стаття передбачає вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав і кожна з цих підстав повинна бути доведена в суді належними доказами.

Враховуючи заперечення відповідача ОСОБА_4 проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, а інші дієві заходи впливу відносно нього не здійснювались, жодна із підстав зазначених в ст.164 СК не знайшла свого підтвердження, а питання позбавлення батьківських прав повинно вирішуватися виключно в інтересах дітей, а по даній справі суду не надано належних доказів на підтвердження доводів позовної заяви, суд вважає, що підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав на підставі ст.164 СК України, немає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.17, 19, 141, 150, 155, 157, 164, п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року, суд

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа служба в справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав , - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд.

Суддя Баришівського районного суду О. Д. Лисюк