Ухвала суду № 33556684, 18.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/56432/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Моторного О.А., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Лічного С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012 року

у справі № 0670/8413/11

за позовом комунального підприємства «Житомирводоканал» (далі - позивач, КП «Житомирводоканал»)

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - відповідач, ДПІ у м. Житомирі)

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012 року, позов задоволено повністю: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі № 0006152301/0 від 12.12.2006 року (№ 0006152301/1 від 15.01.2007 року, № 0006152301/2 від 06.02.2007 року) та № 0001761501/0 від 23.03.2007 року

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.10.2006 року по 22.11.2006 року відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку комунального підприємства «Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 pоку, за результатами якої складений акт від 29.11.2006 року № 4204/23-1/03344065/0110.

На підставі акту перевірки прийнято податкове № 0006152301/0 від 12.12.2006 року, яке оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Житомирі прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006152301/1 від 15.01.2007 року та № 0006152301/2 від 06.02.2007 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 5 403 031,00 грн., у т.ч. 4 502 526,00 грн. - основний платіж та 900 505,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до вказаного акту, перевіркою, крім іншого, встановлено порушення позивачем п. 10.1 ст. 10, ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За висновком контролюючого органу позивачем занижено податок на прибуток за 2 квартал 2006 року на суму 4 502 526,00 грн., а саме: підприємством неправомірно задекларовано в декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2006 року по рядку 10 прибуток, звільнений від оподаткування в розмірі 18 010 103,00 грн. (підставою в додатку до декларації платником вказано: ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, п. 28 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 116 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», рішення Житомирської міської ради від 23.06.2006 року № 37). На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0006152301/0 від 12.12.2006 року.

16.03.2007 року ДПІ у м. Житомирі проведена невиїзна документальна перевірка комунального підприємства «Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з питання виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податковій декларації за 2006 рік, в результаті якої складено акт перевірки від 16.03.2007 року. Відповідно до вказаного акта, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за 2006 рік на 1 873 339,75 грн., що утворилось в результаті порушення п. 10.1 ст. 10, ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», з тих самих мотивів, що викладені в акті перевірки від 29.11.2006 року № 4204/22-1/03344065/0110.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001761501/0 від 23.01.2003 року, яким визначено суму податковою зобов'язання з податку на прибуток 1 967 007,00 грн., у т.ч. 1 873 340,00 грн. - основний платіж та 93 667,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, крім іншого, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судами встановлено, що позивач в обґрунтування позовних вимоги посилається на те, що відповідно до ст. 116 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Закону України від 23.06.2005 року № 2711 «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 22.05.2006 року до бюджету міста Житомира надійшла субвенція з Державного бюджету України на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на водовідведення та водопостачання, що постачалась населенню за регульованими тарифами.

Субвенція, згідно із визначенням, наведеним в п. 37 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Статтею 22 Прикінцевих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу має на меті сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Згідно наведеного в п. 1.2 ст. 1 цього Закону визначення погашення заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000 року по 1 січня 2005 року і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавачів послуг, у межах щомісячних лімітів, встановлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2006 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за своєю правовою природою виділена позивачу субвенція в сумі 20 821 693,00 грн. є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв'язку із державним регулюванням цін, або компенсацією вартості товарів (послуг) проданих чи наданих таким платником податків.

Такий висновок підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій та приєднаними до справи договорами про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року № 705, розрахунком обсягів заборгованості минулих років із різниці в тарифах на водостачання та водовідведення, протоколом № 4 від 02.06.2006 року засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Житомирської області.

Суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, правомірно зазначили, що порядок перерахування у 2006 році субвенції з держбюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення для населення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» на виконання ст. 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Зазначеною постановою передбачено перерахування у 2006 році субвенції з держбюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена принципами такого регулювання (в даному випадку - тариф).

Використання зазначених норм законодавства зумовлено тим, що на сьогодні житлово-комунальні послуги надаються за цінами (тарифами), що підлягають держрегулюванню.

Судами попередніх інстанцій, також, правильно враховується те, що відповідно до наданого Державною податковою адміністрацією України роз'яснення (лист ДПА України від 14.05.2007 року № 5903/5/16-1516) для правильної юридичної оцінки слід виходити з того, що житлово-комунальні послуги надаються за цінами (тарифами), які підлягають державному регулюванню. Відтак, базою оподаткування поставки житлово-комунальних послуг є саме встановлений тариф, а не бюджетні виплати, які отримує платник податку понад встановлений тариф, оскільки такі виплати за своєю природою є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв'язку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (послуг), проданих (наданих) таким платником податку.

Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про те, що отримані позивачем виплати не підлягають включенню до валових доходів і відповідно не оподатковуються.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012 року у справі № 0670/8413/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.А. Моторний

І.В. Приходько