Ухвала суду № 33556528, 05.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/63920/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Васильченко Н.В., Мироненка О.В., Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 р. у справі №2а-16153/11/0170/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №1519 від 21.11.2011р. у розмір 1295,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову з мотивів невірного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави до її задоволення

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований розпорядженням Управління економіки Євпаторійської міської ради АР Крим в якості суб'єкта підприємницької діяльні 02.04.1999, про що зроблено запис 02.04.1999 у журналі обліку реєстраційних справ за № 24861882ф0030754, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та витягом з ЄДРПО України НОМЕР_1.

Позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер 03-11-6047).

07.12.2012 позивач отримав від Управління Пенсійного фонду Україна в м. Євпаторія рішення № 1519 від 24.11.2011 про застосування фінансових санкцій за приховування страхувальником сум доходу, на які нараховуються страхові внески, яким до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 1295,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на страхувальників за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що з 01.01.2011 року п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачалось накладення штрафу за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, виключено відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відтак на момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафу за відповідні порушення.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на правила п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно з абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу абз.абз. 5 та 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вбачається, що після 01.01.2011р. повноваження щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені зберігаються у фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виключно в частині, необхідній для стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за відповідними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням №1519 від 21.11.2011р. до ОСОБА_1 було застосовано фінансові санкції за приховування (заниження) у 2004 році страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, що безпосередньо не пов'язано зі стягненням заборгованості із сплати страхових внесків за відповідним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що положення п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не поширюються на спірні правовідносини.

Таким чином, рішення судів про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 р. у справі №2а-16153/11/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: