Ухвала суду № 33555280, 28.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р.Справа № 818/1049/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2013р. по справі № 818/1049/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах

про стягнення помилково сплаченого збору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати подання Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про повернення йому помилково сплаченого збору в сумі 5525,85 грн. та стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області) на його користь помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5525,85 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.13 р. по справі № 818/1049/13-а позов був задоволений: визнані протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 5525,85 грн. та стягнуто з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України в м. Сумах Сумської області) на користь ОСОБА_1 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 5525,85 грн.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.13 р. по справі № 818/1049/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, заяви про приєднання до апеляційної скарги не надав.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що за договором купівлі-продажу № 76/07/11 від 11.07.11 р. позивачем у ТОВ «Артмотор» був придбаний легковий автомобіль Toyota Corolla 1/6 A/T (7R) за ціною 221034,0 грн. (а.с.15-20) та після державної реєстрації вказаного автомобіля в УДАІ ГУМВС України в Сумській області позивач 18.08.11 р. отримав державний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.14). Цього ж дня позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 5525,85 грн. Вказану суму коштів сплачено до Державного бюджету України (р/р 31217224700002, код отримувача за ЄДРПОУ 23636315, банк отримувача - ГУДКСУ у Сумської області м. Суми), що підтверджується дублікатом квитанції № 1953.827.3 від 18.08.11 р. (а.с.22,48).

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що з метою повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5525,85 грн. позивачем на адресу УПФУ в м. Сумах та УДКСУ у м. Сумах Сумської області були направлені заяви від 02.01.13 р. з проханням вирішити питання повернення на його користь коштів в сумі 5525,85 грн., що помилково сплачені як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля згідно квитанції № 1953.827.3 від 18.08.11 р. (а.с.8-9, 10-11). Листом № 03-59/09-64 від 09.01.13 р. УДКСУ у м. Сумах Сумської області повідомило позивача про неможливість повернення помилково сплачених коштів в розмірі 5525,85 грн. у зв'язку з ненаданням органу, що контролює справляння збору, подання на повернення відповідних коштів із Державного бюджету України (а.с.13), а листом № 768/04-07 від 14.01.13 р. УПФУ в м. Сумах відмовило у поверненні помилково сплачених коштів в розмірі 5525,85 грн., посилаючись на те, що платіж сплачено позивачем відповідно Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ № 1740 від 03.11.98 р., а тому підстав для повернення коштів немає (а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що особа, яка придбала автомобіль, не є платником збору, а тому не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.

Як свідчать письмові докази, що містяться в матеріалах справи, з метою повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5525,85 грн. ОСОБА_1 на адресу УПФУ в м. Сумах та УДКСУ у м. Сумах Сумської області 02.01.13 р. були направлені заяви з вимогою вирішити питання про повернення помилково сплаченого збору.

У листі № 768/04-07 від 14.01.13 р. УПФУ в м. Сумах зазначило, що згідно Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 12 постанови КМУ № 1740 від 03.11.98 р. «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» саме підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі, зобов'язані сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% вартості автомобіля, а тому підстави для повернення помилково сплаченого позивачем збору відсутні.

Колегія суддів зазначає, що порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в п. 7 ч. 1 ст. 1 якого встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

На виконання Указу Президента України № 957/98 від 31.08.98 р. «Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій» постановою КМУ № 1740 від 03.11.98 р. був затверджений Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. В п. 12 Порядку визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, діяли два нормативно-правові акти (Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій), які регулювали спірні правовідносини. При цьому, визначений в наведеному вище п. 12 Порядку перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не відповідав переліку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.96 р. встановлено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.06.08 р., прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права (п. 1 ч. 1 т. 237 КАС України).

За таких обставин, суд першої інстанції, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції Порядку є помилковими.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні правильно зазначив, що п. 12 постанови КМУ № 1740 від 03.11.98 р. визнаний нечинним та таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.11 р. у справі № 2а-12484/11/2670, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.12 р.

Також колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що в ст. 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 ст. 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України. В п. 9 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік» передбачено, що збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при відчуженні легкових автомобілів, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 р. у частині доходів. Аналогічного змісту посилання містить в п. 9 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

За приписами п. 2.2 Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.02 р., контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету, у тому числі у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій при відчуженні легкових автомобілів, покладений на органи Пенсійного фонду України, в даному випадку на УПФУ в м. Сумах.

Таким чином сума сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5585,85 грн., сплату якого підтверджено наявними в матеріалах справи документами, підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Згідно п. 7.2 розділу 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-2 від 27.09.10 р., суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви. Відповідно ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. В ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерській облік усіх надходжень Державного бюджету України, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.02 р., повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.13 р. по справі № 818/1049/13-а прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.13 р. по справі № 818/1049/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.13 р. по справі № 818/1049/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах про стягнення помилково сплаченого збору - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська