Ухвала суду № 33553782, 13.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року справа №2а/0570/10119/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєві М.В.,

за участі представника позивача Панченко Ю.О.,

представника відповідача Дзиби Д.А.,

представника третьої особи Кузнецової І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року по справі № 2а/0570/10119/2012 за позовом Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» до Державної фінансової інспекції у Донецькій області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» про визнання незаконними та скасування пунктів 8,9,10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07.06.2012 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з вказаним позовом до Державної фінансової інспекції у Донецькій області про визнання незаконними та скасування пунктів 8,9,10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано пункти 8, 9, 10 Вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м.Маріуполі Донецької області від 16 листопада 2011 року № 25-01-34/3137 «щодо усунення виявлених ревізією порушень», якими Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва» зобов'язано вчинити такі дії:

Пункт 8:

підпункт 8.1. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за електроспоживання ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» на суму 39,87 тис.грн.;

підпункт 8.2. Стягнути кошти з ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» в сумі 39,87 тис.грн.;

підпункт 8.3. В іншому випадку, стягнути з ОСОБА_5, винного у проведенні зайвої виплати за електроспоживання шкоду у відповідності до ст.ст. 130-136 КЗпП України.

Пункт 9:

Підпункт 9.1. Провести роботу щодо визначення винних осіб в недостачі обладнання «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30»;

Підпункт 9.2. Провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб;

Підпункт 9.3. Стягнути нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 4683,17 тис.грн. в порядку та розмірах, встановленихПостановою КМУ від 22.01.1996 № 116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 2341,59 тис.грн.

Пункт 10:

Підпункт 10.1. Провести роботу щодо визначення винних осіб в знищенні та розбиранні об'єкту незавершеного будівництва «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вул. Олімпійська м.Маріуполь».

Підпункт 10.2. Провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб.

Підпункт 10.3. Стягнути суму збитків 1473,29 тис.грн. з винних осіб та перерахувати в дохід Державного бюджету (том 1 а. с. 25-30).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача та представник третьої особи проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Комунальне підприємство «Міське управління капітального будівництва», є юридичною особою, 25.09.1992 року зареєстроване Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код 04011733, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію юридичної особи (а.с. 24 т. 1).

Відповідач - Державна фінансова інспекція в Донецькій області діє на підставі Положення, затвердженого 07.12.2011 року та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради Донецької області 29.12.2011 року за №12661450000040455, є правонаступником Контрольно-ревізійного управління (КРУ) в Донецькій області.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

На підставі пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року № 765 «Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління за переліком згідно з додатком.

Відповідно до Додатку до вищеназваної постанови, Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області перетворено у Державну фінансову інспекцію в Донецькій області.

Контрольно-ревізійним відділом в м.Маріуполі, який є підрозділом Державної фінансової інспекції в Донецькій області, проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» за період з 01.05.2010 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт від 07.11.2011 року № 05-230/054.

16.11.2011 року Контрольно-ревізійним відділом в м.Маріуполі складено та направлено позивачу вимогу (отримано позивачем 17.11.2011 року згідно штампу вхідної кореспонденції) щодо усунення виявлених ревізією порушень № 25-01-34/3137, якою позивача було зобов'язано вжити заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень діючого законодавства.

За змістом пунктів 8 - 10 вказаної вимоги, які є предметом спору в даній справі, ревізією на думку відповідача встановлено ряд порушень законодавства, у зв'язку з чим позивача зобов'язано вчинити дії щодо їх усунення, а саме:

8. Встановлена зайва оплата за електроспоживання ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» на суму 39,87 тис. гривень внаслідок невірного розрахунку об'єму спожитої електроенергії при самовільному підключенні до мереж постачальника в результаті необґрунтованого застосування ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» вихідних даних для розрахунку, пред'явленого до оплати КП «Міське УКБ», завищені об'єми спожитої електроенергії 285 400 кВт/год замість 116754 кВт/год, що призвело до зайвої оплати ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» в серпні - вересні 2010 року в порушення пунктів 2.6, 2.7 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричної енергією», затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, підпункту 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 № 88. Порушення не відшкодовано, у зв'язку з чим вимагається:

8.1. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за електроспоживання ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» на суму 39,87 тис. гривень.

8.2. Стягнути кошти з ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» в сумі 39,87 тис. гривень; в іншому випадку.

8.3. Стягнути з ОСОБА_5, винного у проведенні зайвої оплати за електроспоживання шкоду у відповідності до статей 130 - 136 КЗпП України.

9. В ході інвентаризації встановлено нестачу обладнання «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30» у однієї матеріально-відповідальної особи в порушення пункту 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» на суму 2341,58 тис. гривень, розмір збитків від якої розрахований у відповідності з «Порядком встановлення розмірів збитків від розкрадання, недостачі, знищення матеріальних цінностей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 та склав 4683,17 тис. гривень. Порушення не відшкодовано, у зв'язку з чим вимагається:

9.1. Провести роботу щодо визначення винних осіб в недостачі обладнання «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30»;

9.2. Провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб;

9.3. Стягнути нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 4683, 17 тис. гривень, в порядку та розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 2341,59 тис. гривень.

10. Встановлено знищення та розбирання об'єкту незавершеного будівництва «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вулиці Олімпійській м.Маріуполь», будівництво якого здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету на суму 1473,29 тис. гривень, що підтверджено в ході інвентаризації об'єктів незавершеного будівництва. Розбирання об'єкту не обумовлено законодавчими та нормативними документами, у зв'язку з чим вимагається:

10.1. Провести роботу щодо визначення винних осіб в знищенні та розбиранні об'єкту незавершеного будівництва «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вулиці Олімпійській м. Маріуполь».

10.2. Провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб.

10.3. Стягнути суму збитків 1473,29 тис. гривень з винних осіб та перерахувати в дохід Державного бюджету.

Позивач не погоджується із вказаними вище пунктами 8-10 вимоги Контрольно-ревізійного відділу, з огляду на що в межах даної адміністративної справи судом перевіряється обґрунтованість вимоги саме у цій частині.

Щодо пункту 8 вимоги.

Відповідно до акту ревізії, відповідачем встановлена зайва оплата за електроспоживання ПЕМ ВАТ «Донецькобленерго» на суму 39,87 тис. гривень внаслідок невірного розрахунку об'єму спожитої електроенергії при самовільному підключенні до мереж постачальника в результаті необґрунтованого застосування ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» вихідних даних для розрахунку, пред'явленого до оплати КП «Міське УКБ», завищені об'єми спожитої електроенергії 285400 кВт/год замість 116754 кВт/год, що призвело до зайвої оплати ПЕМ ВАТ «Донецькобленерго» в серпні - вересні 2010 року в порушення пунктів 2.6, 2.7 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричної енергією», затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 року № 562, підпункту 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року № 88.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2010 року спеціалістами ВАТ «Донецькобленерго» було проведено перевірку дотримання позивачем вимог «Правил користування електричною енергією» щодо дотримання вимог цих Правил у частині незабезпечення цілісності ланцюгів обліку, приладів обліку, засобів пломбування, засобів захисту до облікових ланцюгів, ланцюгів обліку та ін. За результатами перевірки був складений акт № 040087 про порушення «Правил користування електричною енергією», яким зафіксовано факт самовільного підключення струмоприймачів до електричної мережі, яка не є власністю споживача ( а.с. 35 т.1).

Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення «Правил користування електричною енергією» від 01.07.2010 року № 19/1 встановлено струмове навантаження - 0,38 кВ, об'єм спожитої електричної енергії - 285400 кВт/год на суму - 67468,52 гривні (а.с. 36 т. 1). До вказано акту складено розрахунок згідно пункту 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричної енергією, згідно якого потужність складала 65,34 кВт, енергоспоживання - 285 400 кВт/год, плата - 56223,77 гривень, податок на додану вартість - 11244,75 гривень та разом 67468,52 гривні (том 1 а.с. 37).

Судом першої інстанції встановлено, що при проведенні робіт по переобладнанню будівлі гуртожитку у житловий будинок, була використана електрична енергія при підключенні до електричних мереж ПАТ «Донецькобленерго» без укладення договору на користування електричною енергією. Позивач, отримавши акт, погодився з ним та сплатив за спожиту електроенергію.

В судовому засіданні апеляційної інстанції вказані обставини представник позивача та представник третьої особи підтвердили.

Спірним в даному пункті вимоги є необґрунтованість застосування вихідних даних, а саме підключення до однієї фази чи трьох фаз, так як слідство, неправильне застосування пунктів 2.6 та 2.7 Методики для розрахунку спожитої електроенергії.

В матеріалах справи наявні технічні паспорти на обладнання ( а.с. 1 - 2, 10 - 19 т.2). З вказаної технічної документації вбачається, що технічні прилади - «Шкаф ШВУ», які використовувались позивачем, розраховані на використання у силових ланцюгах з напругою в 220/380 В.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28, постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562 затверджено методику визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

Методика поширюється на споживачів електричної енергії та застосовується постачальниками електричної енергії при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією(пункт 1.2 Методики).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Методики встановлено, що даний нормативний документ застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил, зокрема, у разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю споживача.

Отже, наведеними положеннями нормативних актів передбачено виключне право енергопостачальника здійснювати контроль за використанням електроенергії, а також у разі виявлення порушень правил користування електроенергією - визначати обсяги та вартість необлікованої електроенергії, використовуючи дані акта порушень, що і було зроблено ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» при виявленні порушень з боку позивача.

Згідно з пунктом 2.6 цієї Методики у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності Договору або в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.1 цієї Методики, у разі виявлення випадків фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, розраховується за формулою, яка враховує потужність самовільного підключення (кВт) (визначається за формулами з урахуванням підключення до однієї чи трьох фаз), номінальну фазну напругу, час використання самовільного підключення протягом доби (приймається - 12 год./добу).

Для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.

Як вбачається з акту про порушення ПКЕЕ самовільне підключення КП «Міське управління капітального будівництва» було здійснено до трьох фаз, а саме: підключення було виконано алюмінієвим кабелем поперечна площа перерізу якого складає 4 *50мм2, тобто три фази та нуль, а також зазначена лінійна (фазна) напруга - 380 В, що наявна тільки при трьохфазній напрузі. ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» при розрахунку потужності самовільного підключення було використано формулу для трьохфазного підключення. Сила струму визначена відповідно до таблиці 1.3.7 Правил улаштування електроустановок на рівні 110 А, для трьохжильних алюмінієвих кабелів площею перерізу 50 мм2 прокладених у повітрі. Враховуючи наведені дані, які відображені у акті про порушенняПКЕЕ ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» була визначена потужність самовільного підключення та добовий обсяг споживання електричної енергії. Розрахунок обсягу самовільно спожитої електроенергії здійснено за 364 дні відповідно до пункту 2.6 Методики з урахуванням тарифу, який діяв на час складання акту, у розмірі 56 223,77 гривень.

Таким чином, обсяг спожитої електроенергії склав 285 400 кВт/год, вартість не облікованої електроенергії склала 56223, 77 гривні (без ПДВ), ПДВ (20%) - 11244,75 гривень, а всього 67468,52 гривень.

Відповідач невірний розрахунок об'єму спожитої електроенергії пов'язує з необґрунтованим застосуванням вихідних даних.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок ревізії щодо необхідності застосування формули пункту 2.8 Методики є помилковим, оскільки ця формула застосовується у разі здійснення споживачем самовільного підключення до однієї фази, а не до трьох фаз, як це мало місце у даному випадку. До того ж, відповідачем ці обставини не підтверджені жодними доказами. Проте, правильність взяття вихідних даних для здійснення розрахунку ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» підтверджена актом перевірки ПКЕЕ, що відповідає пункту 2.1 Методики, з чим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів не вбачає підстав для зобов'язання вчинення дій, пов'язаних з відшкодуванням позивачем зайвої оплати за електроспоживання ВАТ «Донецькобленерго» на суму 39867,88 гривень внаслідок невірного розрахунку об'єму спожитої електроенергії при самовільному підключенні до мереж постачальника.

Щодо пункту 9 вимоги.

Судом першої інстанції встановлено, що між КП «Міське управління капітального будівництва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мактеплобуд» було укладено договір від 17.10.2008 року, згідно якого Підрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту котельної кв.279 з 100% заміною поверхонь нагріву котла № 1 ПТВМ-30, а Замовник прийняти роботи та здійснити оплату згідно ДНБ Д. 1.1-1-2000, джерело фінансування - співфінансування за рахунок коштів міського бюджету, субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам (пункт 1.1, 1.2). Термін виконання підрядних робіт складає 92 робочих дня (пункт 3.1).До початку виконання підрядних робіт Замовник перераховує Підряднику аванс у розмірі 85% від вартості робіт, зазначений аванс повинен використовуватись за цільовим призначенням (пункти 4.1, 4.2) (том 1 а.с. 119 - 124).

24.12.2008 року було здійснено приймання обладнання, а саме: актом від № 44/2008, видатковою накладною від № 14 на суму 2341582,60 та рахунком-фактурою на таку ж суму (а.с. 129 - 130, 131 т.1).

На підставі зазначених документів ТОВ «Мактеплобуд» було виплачено 2341582,80 гривень. Зазначене майно було прийнято підрядником на відповідальне зберігання (а.с. 132 т.1). Додатковими угодами було змінено загальну вартість робіт, та змінювався строк виконання робіт ( а.с. 125 - 129 т.1).

16.06.2011 року КП «Міське управління капітального будівництва» було надіслано лист № 06-41-57 на адресу заступника начальника Управління - начальника ГВ БКОЗ СБ України в Донецькій області Лисенко О.В. з документами стосовно капітального ремонту котельної кв. 279 з 100% заміною поверхонь нагріву котлу № 1 ПТВМ-30 ( а.с. 233 т.1).

У червні 2011 року співробітниками Служби безпеки України було розпочато перевірку об'єкту «Капітальний ремонт котельної кв. 279 зі 100% заміною поверхні нагріву котлу № 1 ПТВМ-30». В ході проведення перевірки проведено експертизу обладнання, якою зокрема встановлено, що придбане обладнання не відповідає технічній документації, яка була представлена разом з обладнанням, та свідоцтву про якість, та у зв'язку з механічними пошкодженнями до експлуатації не придатне.

Вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 01.02.2013 року гр. ОСОБА_5 - начальника КП «Міське управління капітального будівництва» та гр. ОСОБА_7 - начальника відділу комплектування будівництва матеріалами та обладнанням, визнано винними та засуджено на покарання відповідно до Кримінального кодексу України ( а.с. 256 - 261 т. 2).

За змістом вироку, вказані особи вчинили зловживання службовим становищем та службове підроблення у вигляді внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ - акт прийомки обладнання «Поверхонь нагріву котла ПТВМ-30» і передання його на баланс КП «Міське управління капітального будівництва» при фактичній відсутності вказаного обладнання, внаслідок чого заподіяно шкоду у розмірі 2341582,60 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, колегія суддів враховує вказаний вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя, яким встановлено винні дії осіб, наслідком яких є нестача обладнання, виявлена в ході ревізії, що стало підставою для прийняття даного пункту вимоги.

Зазначеними вище матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснені всі можливі заходи щодо встановлення винних осіб в нестачі обладнання, з огляду на що на даний час відсутні підстави для зобов'язання позивача вчинювати дії, зазначені у п. 9.1 вимоги.

Що стосується пунктів 9.2, 9.3 спірної вимоги, то ними позивача зобов'язується провести претензійно-позовну роботу відносно винних осіб, стягнути нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 4683,17 тис. гривень, в порядку та розмірах встановленихпостановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 2341,59 тис. гривень.

З метою стягнення нестачі матеріальних цінностей 29.05.2013 року прокурор м.Маріуполя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мактеплобуд» про стягнення завданих збитків в розмірі 2341582, 06 гривень з подальшим перерахуванням на користь Державного бюджету України коштів в сумі 2013182,08 гривень та місцевого бюджету 328400,00 гривень (а.с. 198 - 204 т. 2).

Таким чином, на даний час відсутні підстави для зобов'язання позивача вчиняти дії, передбачені п.п. 9.2, 9.3 оскаржуваної вимоги.

Щодо пункту 10 вимоги.

Позивач зазначає, що «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вулиці Олімпійській м.Маріуполь» будувався з ініціативи Українського товариства сліпих протягом 1987 - 1992 років з виділенням відповідних коштів. Замовником будівництва виступав УКБ Маріупольського міськвиконкому. З 1991 року зазначена будівля знаходилась без охорони. Після припинення фінансування з 1996 року будівництво будинку-інтернату було припинено.

Судом першої інстанції встановлено, що і позивачем, і Українським товариством сліпих, спрямовувались листи у різні інстанції протягом 1992 - 2010 років, в цих листах зазначалось, вказаний об'єкт знаходиться у аварійному стані, а кошти на його добудову з бюджету не виділялись. Більш того, позивачем неодноразово вносились пропозиції про включення будівлі до переліку об'єктів на приватизацію для подальшого продажу (а.с. 180 - 203 т.1).

Листом від 31.08.2010 року № 06-119-08 на адресу Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, позивач звернувся з проханням провести перевірку та притягти до відповідальності осіб, що здійснюють демонтаж конструкцій незавершеного будівництвом будинку-інтернату для одиноких інвалідів по зору похилого віку. До зазначеного листа було додано довідку-розрахунок вартості нанесених збитків, згідно якої загальна вартість об'єкту незавершеного будівництва складала 720000,00 гривень. Аналогічний лист було спрямовано позивачем до Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області ( а.с. 192 - 194 т.1).

16.03.2012 року позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом про передання безхазяйного майна - незавершеного будівництва будинку-інтернату для одиноких інвалідів по зору похилого віку у власність територіальної громади.

Відповідачем в ході перевірки, встановлено знищення та розбирання об'єкту незавершеного будівництва «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вулиці Олімпійській м.Маріуполь», будівництво якого здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету на суму 1473,29 тис. гривень, що підтверджено в ході інвентаризації об'єктів незавершеного будівництва. Розбирання об'єкту не обумовлено законодавчими та нормативними документами.

Крім того встановлено, що відповідно до Звіту про реалізацію дозволу на виконання будівельних робіт за 4 квартал 2010 року форми № 2-буд (квартальна), затвердженої Держкомстатом від 06.07.2009 року № 232, будівництво об'єкту «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вул. Олімпійська м. Маріуполь» розпочато у серпні 1987 року, кошторисна вартість будівництва складала 7440,00 тис. гривень. Згідно розділу № 4 «Стан будівництва незавершеної будівлі» станом на 01.01.2011 року виведені несучі стіни, в червні 1996 року будівництво припинено у зв'язку з відсутністю фінансування, наміри щодо припиненого будівництва - продати, фактично освоєно інвестицій з початку будівництва - 2578,00 тис. гривень, у тому числі за рахунок державного бюджету - 2578,00 гривень, відсоток будівельної готовності - 35%.

В акті ревізії відповідачем наголошується на тому, що підприємством не було проведено інвентаризацію незавершеного будівництва та не відображено в обліку заподіяну шкоду внаслідок зруйнування об'єкту (аркуш 65 акту ревізії). Однак, ці висновки спростовуються матеріалами справи, а саме: позивачем надано протокол інвентаризаційної комісії від 04.10.2011 року та акт обстеження «Будинку-інтернату для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вул.Олімпійська м.Маріуполь» на предмет остаточної вартості об'єкту. Крім того, Центральне управління УТОС протягом усіх років після призупинення робіт зверталося, наряду з міською радою в адресу усіх структур Уряду, в тому числі до Президента України, з питанням виділення коштів на закінчення будівництва об'єкту. Однак питання фінансування вирішено не було. Управлінням міського майна направлено ряд звернень в адресу Міністерства праці та соціальної політики України, Прем'єр-міністра України про прискорення процесу передачі вказаного об'єкту із державної власності у власність міста. Протягом багатьох років міською радою, позивачем направлялись листи до всіх можливих інстанцій з проханням надання фінансової підтримки для закінчення будівництва, пропозиції по виділенню коштів на охорону об'єкту, консервацію або його продаж. Відповідач в акті ревізії зазначає, що за період з 01.05.1010 року по 31.07.2011року випадків виділення коштів та витрат на охорону об'єктів незавершеного будівництва не встановлено.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на момент проведення ревізії позивача, нерухоме майно - незавершене будівництво «Будинок-інтернат для людей похилого віку, самотніх, інвалідів по зору по вул.Олімпійська м.Маріуполь» не мало власника та складалось з зовнішніх та внутрішніх стін двох крайніх корпусів висотою в 3 поверхи, плит, перекритих на 2 поверхи, фундаменту.

Крім того, як вбачається зі Статуту позивача, затвердженого у новій редакції 12.06.2009 року, майно підприємства складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства (п. 3.1). Майно підприємства закріплено за ним на праві повного господарського ведення. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається своїм майном за рішенням Власника (п. 3.2).

Відповідно до п. 3.5 Статуту, до майна підприємства, яке є комунальної власністю, не відносяться: грошові та матеріальні цінності, передані у встановленому порядку Підприємству інвесторами будівництва, утому числі і Власником, для будівництва об'єктів, по яким підприємство виконує функції замовника (п. 3.5.1); матеріальні цінності, придбані Підприємством для будівництва об'єктів за рахунок інвесторів незалежно від їх форми власності (п. 3.5.2). Бухгалтерський облік залучених інвестицій, а також придбаних за їх рахунок матеріальних цінностей здійснюється у встановленому порядку окремо від бухгалтерського обліку майна підприємства на балансі капітального будівництва. Відносно залучених інвестицій та придбаних за їх рахунок матеріальних цінностей підприємство має право здійснювати розпорядження у відповідності з їх цільовим призначенням (п. 3.6) (а.с.165-169 т.1). Аналогічні приписи містила й попередня редакція Статуту позивача, затверджена 04.11.2008 року.

Отже, зазначений об'єкт незавершеного будівництва не відносився до складу майна позивача, та його облік проводився позивачем окремо, як того вимагає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

09.04.2012 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя вказане майно передано у власність територіальної громади міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради (а.с. 92 - 93 т. 1). Таким чином, у квітні 2012 року дане майно було прийнято у комунальну власність.

Аналізуючи всі обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність зі сторони позивача дій, направлених на порушення бюджетного законодавства та спричинення шкоди державі, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 10.1 вимоги КРВ в м.Маріуполі від позивача вимагається провести роботу щодо визначення винних осіб, що, як вказувалось вище, віднесено до компетенції правоохоронних органів. В той же час, позивачем направлялись відповідні звернення до відділів ГУМВС України в Донецькій області, що, на переконання колегії, свідчить про вжиття відповідних заходів, спрямованих на встановлення винних осіб у розбиранні будинку.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року у справі № 2а/0570/4740/2012 як на підставу визнання позивачем вимоги, з таких підстав.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року у справі № 2а/0570/4740/2012 задоволено частково позов Державної фінансової інспекції в Донецькій області до Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» про зобов'язання виконати пункти 2.2., 7.1., 8.2., 9.3., 10.3. листа-вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м.Маріуполь від 16.11.2011 року № 25-01-34/3137, зобов'язано КП «Міське управління капітального будівництва» вчинити дії, направлені в тому числі на виконання: пункту 8.2. вимоги від 16.11.2011 № 25-01-34/3137 шляхом стягнення коштів з ПЕМ ПАТ «Донецькобленерго» в сумі 39,87 тис. грн.; пункту 9.3. вимоги від 16.11.2011 року № 25-01-34/3137 шляхом стягнення нестачі матеріальних цінностей на загальну суму 4683,17 тис. грн. в порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22 січня 1996 року, з яких 2341,58 тис. грн.. в порядку, передбаченому зазначеною постановою перерахувати до бюджету; пункту 10.3. вимоги від 16 листопада 2011 року № 25-01-34/3137 шляхом стягнення суми збитків в розмірі 1473,29 тис. грн. з винних осіб та перерахувати їх в доход Державного бюджету. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 149 - 154 т. 1). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012 року, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року залишено без змін ( а.с. 155 - 157 т.1).

Апелянт наполягає на застосуванні судом при розгляді даної справи частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може прийматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Для спростування обставин, встановлених судовим рішенням, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в інформаційному листі від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, судом не можуть бути взяті до уваги, як обов'язкові висновки, щодо фактичних обставин справи, наведені в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року, з таких підстав.

Як вбачається з мотивувальної частини вказаної постанови, висновки суду щодо зобов'язання КП «Міське управління капітального будівництва» виконати спірні пункти вимоги КРВ в м. Маріуполі від 16.11.2011 року № 25-01-34/3137, мотивовані фактом не оскарження позивачем в судовому порядку пунктів 8 та 10 вимоги, що мало місце на час розгляду і вирішення справи № 2а/0570/4740/2012. Щодо п. 9 вимоги суд зазначив про відсутність у справі належних та допустимих доказів. Отже, докази, які б спростовували висновки КРВ в м.Маріуполі, викладені в акті ревізії та спірній вимозі, судом під час розгляду справи № 2а/0570/4740/2012 не досліджувались та не перевірялись.

В межах розгляду даної адміністративної справи судом, з врахуванням вимог частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи, були витребувані докази, яких не вистачало для належного встановлення обставин у справі, внаслідок дослідження яких суд дійшов висновку про необґрунтованість спірних пунктів вимоги КРВ в м.Маріуполі.

Таким чином, обставини у даній справі є інакшими, ніж встановленні під час розгляду справи № 2а/0570/4740/2012, у зв'язку з чим судом вирішено справу відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо у даній справі, за яких суд дійшов висновку про протиправність пунктів 8, 9, 10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність пунктів 8, 9, 10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною фінансовою інспекцією у Донецькій області по даній справі не доведено правомірності прийняття пунктів 8, 9, 10 вимоги «щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 25-01-34/3137 від 16.11.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року по справі № 2а/0570/10119/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року по справі № 2а/0570/10119/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 16 вересня 2013 року.

Головуючий суддя І.В.Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін