Рішення № 33553532, 11.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/60/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2013 Справа № 908/2719/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (69104, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 44)

до відповідача Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 61)

про визнання правочину недійсним

Суддя Н.А. Колодій

представники:

від позивача: Штабовенко Д.В., довіреність № 37/1220 від 14.05.2013 р.

від відповідача: Лавринець І.П., довіреність № 55 від 04.06.2013 р.

Суть спору:

12.08.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" з позовною заявою до Комунального підприємства "Водоканал" про визнання правочину недійсним.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.08.2013 р. прийнято до розгляду спір про визнання правочину недійсним, порушено провадження у справі № 908/2719/13 з призначенням судового засідання на 28.08.2013 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Позивач в судовому засіданні 28.08.2013 р. надав письмові пояснення, в яких додатково обґрунтовує вимоги про визнання одностороннього правочину недійсним.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи зокрема і тим, що акт-рахунок не може бути визнано недійсним в односторонньому порядку.

Не погоджуючись з запереченнями відповідача, позивач судовому засіданні 03.09.2013 р. надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що виходячи з норм цивільного законодавства, на підставі яких заявлені позовні вимоги та наданого ним обґрунтування, наполягає на тому, що на розгляд суду передані вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину, який вчинений КП "Водоканал" шляхом виставлення акту - рахунку № 49/3 від 31.05.2013 р. При цьому позивач зазначає, що вимоги про визнання недійсним акту-рахунку, в розумінні ст. 12 ГПК України, на розгляд суду не передавалися.

Враховуючи правову позицію позивача, обставини, якими обґрунтовані вимоги, що передані на розгляд суду, а також пояснення позивача по-суті позовних вимог, суд вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину, який вчинений КП "Водоканал" шляхом виставлення акту-рахунку № 49/3 від 31.05.2013 р.

В судових засіданнях 28.08.2013 р. та 03.09.2013 р. судом оголошувалися перерви до 03.02.2013 р. та до 11.09.2013 р.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий розгляд спору було завершено 11.09.2013 р. На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Правовідносини сторін по справі врегульовані договором № 49/3 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (надалі - договір).

За умовами договору, позивач зобов'язався забезпечувати відповідачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: вул. Димитрова, буд. 44 (виробництво).

Згідно з п. 3.2.6. договору позивач зобов'язався забезпечити представнику водоканалу можливість проводити обстеження водопровідних і каналізаційних систем, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання і т.д. та складати акти по результатам цих обстежень у будь який час доби.

24.05.2013 р. представниками КП "Водоканал" було проведено технічне обстеження водопроводу за адресою вул. Димитрова, буд. 44, в результаті обстеження встановлені порушення умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення. За результатами перевірки складено Акт технічного обстеження водопроводу № 247-ТИ, який підписано представниками позивача та відповідача та надано припис на їх усунення.

30.05.2013 р. представниками КП "Водоканал" складено акт технічного обстеження водопроводу № 264-ТИ, яким встановлено порушення раніше наданих приписів. З актом ознайомлений представник абонента - заступник головного теплотехніка Шаповалов С.В., який не погодився з вимогами представників водоканалу та письмово виклав окрему думку щодо виконання вищезазначених приписів.

31.05.2013 р. представниками КП "Водоканал" складено акт технічного обстеження водопроводу № 269-ТИ, яким встановлено, що станом на 31.05.2013 р. порушення раніше наданих приписів КП "Водоканал" № 247-ТИ від 24.05.2013 р. та № 264-ТИ від 30.05.2013 р. абонентом не виконані. Абонентом порушені умови договору № 49/3 від 01.01.2010 р. п. п. 3.2.3, 3.2.6, 5.7, 5.8, 5.18 "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України". Витрати води та об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом по пропускній можливості трубопроводу вводу Ду 150 мм діянням з її повним січенням протягом 24 годин на добу при швидкості руху води - 2 м на секунду (п. 3.3., 3.4. Правил). Відповідно до п. 3.14. Правил .... об'єм стоків дорівняє об'єму води - 21364,56 м3.

На підставі акту технічного обстеження водопроводу № 269-ТИ від 31.05.2013 р. представниками КП "Водоканал" розраховано витрати води за період з 25.05.2013 р. по 31.05.2013 р. та виставлено акт-рахунок № 49/3 від 31.05.2013 р. на суму 221251,38 грн.

Даний акт-рахунок підписаний з боку представників відповідача, позивач відмовився від підпису, про що зроблено відповідний запис в акті-рахунку.

На розгляд суду передані вимоги позивача про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого КП "Водоканал" шляхом виставленого позивачу акту - рахунку № 49/3 від 31.05.2013 р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що шляхом виставлення акту - рахунку № 49/3 від 31.05.2013 р. відповідачем вчинено односторонній правочин, який має для позивача правові наслідки. Оскільки позивач вважає незаконним такий правочин, то в силу ст. ст. 202, 203, 215 ЦК України просить суд визнати його недійсним.

Оцінивши заявлені позовні вимоги, докази наданні в їх обґрунтування, доводи та заперечення сторін, суд виходить з наступного.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

З огляду на приписи ст. ст. 1, 4-1, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, носять господарський характер.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально - правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Таким чином, позивач зобов'язаний визначитися як з предметом так із обставинами, на підставі яких він вважає, що його порушене право буде відновлено у такий спосіб.

Згідно з ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту, передбачені статтею 16 ЦК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.

Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Умовами розділу 5 договору сторони визначили, що основним документом для оплати є акт-рахунок. Акти за воду та послуги з приймання стічних вод виписуються основному абоненту із зазначенням споживачів представником "Водоканал", яким надано особисте посвідчення 30, 31 числа кожного місяця. Протягом 2-х робочих днів на підставі даних, зазначених у акті абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х робочих днів з дня виписки акту - рахунку відповідач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму, вказану в акті - рахунку. Якщо відповідач відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником позивача, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються відповідачу поштою. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за питне водопостачання та водовідведення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що виставляючи споживачу акт-рахунок № 49/3 КП «Водоканал вчинив дію, яка може бути оцінена як односторонній правочином, який породжує для відповідача в силу умов договору певні обов'язки.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в судовому порядку оспорює вчинений позивачем правочин, мотивуючи тим, що зміст правочину суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, згідно складених КП «Водоканал» Актів технічного обстеження № № 247-ти, 264-ти, 269-ти було виявлено наступні порушення, які підлягали усуненню:

- водомірний вузол змонтований з порушеннями, оскільки відсутні прямі ділянки «до» та «після» прибору обліку;

- відсутній держповірений манометр;

- дробина для спуску в водомірну камеру не відповідає вимогам СНІП;

- розрахунок водогосподарського балансу на 2013 рік виконаний не в повному обсязі.

Позивач вважає викладені в Акті вимоги КП «Водоканал» незаконними та безпідставними, виходячи з наступного.

У відповідності до розділу 5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення, встановлені вимоги щодо утримання вузлу обліку, які передбачені пунктами:

5.1. Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

5.5. Проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника.

5.7. Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого

виробником.

5.10. засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Відповідно до п. 5.14 Правил, усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

Отже, на момент складання акту технічного обстеження від 24.05.2013 р., манометр знаходився на державній повірці, що цілком відповідає вимогам Правил.

Водомірний вузол був змонтований згідно проекту Є 3985.00.00.00.СБ, прийнятий відповідачем 03.09.2009 р. в якості комерційного; водомір прийнятий в експлуатацію відповідачем 11.01.2013 р. без жодних зауважень.

Драбина до водомірної камери змонтована згідно проекту СТ 2051.01.01.00 відповідно до вимог СНіП.

Розрахунок водогосподарського балансу на 2013 рік прийнятий відповідачем 26.09.2012 р.

Таким чином позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав для виставлення оспорює мого акту рахунку.

Обставини, на які позивач посилається в якості доводів, відповідач в ході судового розгляду справи не спростував.

Крім того, позивач вважає, що КП «Водоканал» невірно було визначено витрати води, вартість яких була виставлена для оплати.

А саме, відповідно до пунктів 3.2.-3.4. Правил, на які посилається відповідач, у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

В своєму акті технічного обстеження № 269-ти, відповідач визначає пропускну спроможність труби 150 мм., в той час як її спроможність складає всього 100 мм., про що свідчить відповідна технічна документація.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, суд погодився з доводами позивача, що законних підстав у КП "Водоканал" для виставлення ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" акту - рахунку № 49/3 від 31.05.2013 р. не було, оскільки відповідачем не був доведений факт наявності у споживача відповідних порушень.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обгрунтованності вимог позивача про визнання одностороннього правочину вчиненого Комунальним підприємством "Водоканал" шляхом виставлення Публічному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" акту - рахунку№ 49/3 від 31.05.2013 р. недійсним.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" до Комунального підприємства "Водоканал" про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого КП "Водоканал" шляхом виставленого акту - рахунку № 49/3 від 31.05.2013 р. задовольнити.

2. Визнати односторонній правочин вчинений Комунальним підприємством "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) шляхом виставлення Публічному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" (69104, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 44, код ЄДРПОУ 00222226) акту - рахунку № 49/3 від 31.05.2013 р. недійсним.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (69104, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 44, код ЄДРПОУ 00222226) 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" вересня 2013 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.