Рішення № 33553268, 02.09.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2602/2901/12

провадження № 2/753/1379/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Дубаса В.А.,

при секретарі: Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м.Києві про визнання недійсними договорів, державного акта на право власності на земельну ділянку і включення майна до складу спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування незаконно утримуваних документів, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсними договорів, державного акта на право власності на земельну ділянку і включення майна до складу спадщини. З урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог (т. 1, а.с. 203-205) остаточні вимоги були наступними:

визнати недійсним з моменту укладення договір дарування житлового будинку від 30.11.2007 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3952, записаний Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстрову книгу № 522-274 за реєстровим № 45262 від 07.12.2007 року;

визнати недійсним з моменту укладення договір дарування земельної ділянки від 30.11.2007 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3954, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №973997 від 03.04.2008 року, виданий Київською міською радою і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-7-07795, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004;

визнати недійсним з моменту видачі дублікат договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.11.2007 року за реєстровим №3952 - дублікат видано 13.09.2012 року за реєстровим № 2-64;

визнати недійсним з моменту видачі дублікат договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.11.2007 року за реєстровим №3954 - дублікат видано 13.09.2012 року за реєстровим № 2-65;

включити земельну ділянку площею 1000 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1, спадкова справа № 2/2012;

включити житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до складу спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1, спадкова справа № 2/2012;

зареєструвати право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1;

зареєструвати право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м. кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язати Київський державний нотаріальний архів (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 5-А) повернути правоустановчий документ, а саме: Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку 1000 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, бланк серії КВ № 129710, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 10-7-04298, спадкоємцю за заповітом ОСОБА_5 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3);

зобов'язати Київський державний нотаріальний архів (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 5-А) повернути правоустановчий документ, а саме: свідоцтво про право власності на житловий будинок № 8 площею 515.5 кв.м, який розташований в АДРЕСА_2, видане Головним управлінням житлового забезпечення органу Київради (Виконавчим органом Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) 27.07.2007, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02.08.2007 записане у реєстрову книгу №522-274 за реєстровим № 45262, спадкоємцю за заповітом ОСОБА_5 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3);

скасувати державну реєстрацію, проведену Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстрову книгу №522-274 за реєстровим №45262 від 07.12.2007 року договору дарування житлового будинку від 30.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 3952;

скасувати державну реєстрацію, проведену Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, шляхом видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №973997, договору дарування земельної ділянки від 30.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 3954, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004;

скасувати державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-07795 державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 973997 від 03.04.2008, виданого Київською міською радою, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004;

скасувати державну реєстрацію дублікату договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.11.2007 за реєстровим №3952 - дублікат видано 13.09.2012 за реєстровим № 2-64;

скасувати державну реєстрацію дублікату договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.11.2007 за реєстровим №3954 - дублікат видано 13.09.2012 за реєстровим № 2-65.

Обґрунтовуючи позовну заяву ОСОБА_2 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Києві у віці 65 років помер його батько ОСОБА_5. З метою оформлення спадщини у січні 2012 року позивач звернувся до приватного нотаріуса київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, якою була заведена спадкова справа №2/2012. У ході впорядкування справ померлого ОСОБА_2 стало відомо, що у листопаді 2007 року між спадкодацем ОСОБА_5 і ОСОБА_3 (матір»ю померлого) було укладено договори дарування земельної ділянки та житлового будинку, які насправді не мали на меті переходу прав на нерухоме майно, оскільки ОСОБА_5 продовжував утримувати оспорюване нерухоме майно, проводити ремонтні роботи у будинку, сплачувати необхідні комунальні та інші платежі. Померлий постійно висловлював свої побоювання з приводу того, що він може втратити майно внаслідок своєї підприємницької діяльності, при цьому відповідачка не з'являлася у подарованому будинку і навіть не знала, які роботи там проводяться, тому позивач вважає, що волевиявлення учасників правочинів не відповідає їх внутрішній волі, правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому просив первісний позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.10.2012 року було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на згаданий житловий будинок та земельну ділянку.

Ухвалою суду, яку занесено до журналу судового засідання, від 26.12.2012 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження первісний позов із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування незаконно утримуваних документів. Зустрічні позовні вимоги були наступними: зобов'язати відповідача ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 незаконно утримувані документи: договір від 30.11.2007 року дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований 07.12.2007 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстровій книзі №522-274 за реєстровим номером 45262; договір від 30.11.2007 року дарування земельної ділянки площею 0,1000 га., розташованої у АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №973997 від 03.04.2008 року, виданий Київською міською радою і зареєстрований в книзі запису реєстрації державний актів на право власності на землю за №10-7-07795; технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2; технічну документацію на земельну ділянку та житловий будинок.

Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_3 посилалась на те, що передала ОСОБА_2 для тимчасового зберігання і вчинення окремих дій перелічені правовстановлюючі та технічні документи на земельну ділянку і житловий будинок, однак ОСОБА_2 на її вимогу зазначені документи не повернув, тому вона змушена була звернутися до суду з позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позов підтримала повністю та просила суд його задовольнити, виходячи з підстав та обставин, наведених у позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову - заперечувала.

Представник відповідача ОСОБА_9 у судовому засіданні вимоги первісного позову не визнав, просив залишити його без задоволення, вимоги зустрічного позову підтримав та наполягав на його задоволенні.

Третя особа: ОСОБА_4, у судовому засіданні вимоги первісного позову не визнав, просив суд його відхилити, тоді як вимоги зустрічного позову підтримав та просив його задовольнити.

Представник Головного управління юстиції у м. Києві у судове засідання не з'явився, вирішення позову у письмових поясненнях залишав на розсуд суду, справу просив розглянути за його відсутності (т. 1 а.с. 60).

Заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Києві у віці 65 років помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.12.2011 року, що видано відділом реєстрації смерті у м. Києві, актовий запис 22276 (т. 1 а.с. 12).

Частиною 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У відповідності до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як вбачається з рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 20.09.2012 року ОСОБА_5 11.06.1996 року на випадок своєї смерті складено заповіт щодо розпорядження майном, згідно якого ОСОБА_4 він заповідав 30% належного йому майна, а ОСОБА_2 відповідно - 70% (т. 1 а.с.22).

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є синами померлого ОСОБА_5, що випливає зі свідоцтв про народження, у свою чергу ОСОБА_3 є матір»ю померлого ОСОБА_5.

Представники сторін у справі та третя особа ОСОБА_4 визнали у судовому засіданні, що свідоцтва про право власності на спадкове майно нікому не видавалось, у зв»язку з наявністю судового спору, тому згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України дана обставина не підлягає доведенню.

Встановлено, що 30 листопада 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2, договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 3952, записано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстрову книгу № 522-274 за реєстровим № 45262 від 07.12.2007 року. У цей же день між вказаними особами укладено договір дарування земельної ділянки площею 1000 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3954.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку від 03 квітня 2008 року серія ЯЕ № 973997, виданого Київською міською радою і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-07795, він був виданий на підставі договору дарування земельної ділянки від 30 листопада 2007 року №3954 (ВКВ №177290).

Право власності, відповідно ст. 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якшо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами, передбаченими ч. 1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 7 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Пунктом 2 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів справи, померлий ОСОБА_5 після дарування згаданого нерухомого майна матері ОСОБА_3 продовжував самостійно сплачувати рахунки за електроенергію в цьому житловому будинку у період з 2007 по 2011 рік включно, що підтверджується договором 140209-33-1 про користування електричною енергією від 17.07.2007 року та загальною карткою по рахунку померлого НОМЕР_4, наданою ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» на запит суду (т. 1 а.с. 136-140).

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_5 також після дарування будинку та земельної ділянки самостійно сплачував ВАТ «Київгаз» рахунок за врізку газопроводу (квитанція №000007 від 30.07.2008 року.) та виступав замовником технічних умов у ВАТ «КИЇВГАЗ» №19986 від 22.04.2008 року (т. 1 а.с. 20, 130-133).

Суд не бере до уваги та відхиляє посилання представника відповідачка про те, що дані платежі померлий здійснював за рахунок грошових коштів, отриманих на підставі довіреності, виданої ОСОБА_3 померлому. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка видала померлому 11 серпня 2008 року довіреність на розпорядження її поточними рахунками, що відкриті у ВАТ «РОДОВІД БАНК» в м.Києві, тобто довіреність видано вже після здійснення померлим зокрема оплати ВАТ «Київгаз» за врізку газу та після вчинення низки платежів за користування електричною енергією тощо. Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що померлий ОСОБА_5 взагалі користувався коштами зі згаданих рахунків.

Суд також зазначає, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів як наявності грошових коштів на її банківських рахунках так і підтвердження здійснення померлим операцій по банківським рахункам, що належать відповідачці.

У той же час відповідачка також не надала доказів того, що вона особисто постійно (або періодично) несла витрати по проектуванню, будівництву, утриманню зазначеного житлового будинку, земельної ділянки, оплачувала житлово-комунальні послуги та будь-які інші доказів того, що вона здійснювала свої права, як дійсного володільця майном.

Свідок ОСОБА_11 (цивільна дружина померлого ОСОБА_5, проживала разом з ним з 2002 року до осені 2007 року, після розірвання відносин підтримувала дружні з ним стосунки) показала суду, що померлий самостійно та виключно за власні кошти будувавав собі будинок у Бортничах у м. Києві, будував повільно, використовував лише дорогі будівельні матеріали. ОСОБА_5 хвилювався, що на його підприєстві часто були перевірки у тому числі податкові, він боявся, що унаслідок зміни влади у країні його бізнес можуть примусово забрати або задушити адміністративними заходами, притягнути до кримінальної відповідальності та застосувати конфіскацію майна у тому числі і будинку із земельною ділянкою. Померлий пропонував свідку переоформити будинок на неї з метою уникнення конфіскації або примусового продажу будинку унаслідок штрафних санкцій, однак вона відмовилась. Також свідок повідомила, що ОСОБА_3 до будівництва не мала жодного відношення, де знаходиться будинок взагалі не знала і ніколи у ньому не була. З весни по осінь ОСОБА_5 вивозив матір на дачу, що у АДРЕСА_4, померлий повністю забезпечував матір, пклувався про неї, купував продукти, ліки, давав їй гроші, оскільки вона є людиною похилого віку, часто хворіла і не могла самостійно себе утримувати, доглядати.

Свідок ОСОБА_12, (цивільна дружина померлого, проживала з померлим з листопаду 2008 року до дня його смерті) показала суду те, що померлий постійно висловлював свої хвилювання з приводу роботи, хвилювався за можливі зміни в законодавстві, введення податку на багатство або конфіскації майна унаслідок виявлення податковою порушень у діяльності фірми, саме тому з метою уникнення таких негативних тенденцій подарував будинок і земельну ділянку матері. Померлий розповідав свідку (вже після укладення оспорюваних договорів дарування) про те, що планує робити з будинком надалі, що продовжує здійснювати там ремонті роботи. Спочатку ОСОБА_5 планував проживати разом зв свідком в цьому будинку, потім висловлював намір про продаж будинку та земельної ділянки, хоча коли ОСОБА_5 все це говорив ні будинок ні земділянка йому вже не належали, бо були подаровані матері. Свідок повідомила, що ОСОБА_3 не знала де знаходиться будинок і ніколи у ньому не була. Також повідомила, що померлий дуже опікувався матірі»ю, бо остання уже у похилому віці і мала незадовільний стан здоров»я, проблеми із зором. ОСОБА_5 неодноразово вивозив матір на дачу, що у АДРЕСА_4, возив до лікарів, купував продукти, ліки.

Свідок ОСОБА_13 (прораб, що з 2004 року керував завершенням будівництва будинку в Бортничах, також здійснював будівництво дачі в с. Хоцьки, знайомий з позивачем, відповідачкою та третьою особою ОСОБА_4) повідомив суду те, що фінансування всіх ремонтно-упоряджувальних робіт, проектування житлового будинку в Бортничах здійснював померлий ОСОБА_5, на даний момент будинок все ще перебуває у непридатному для проживання стані, після його смерті всі роботи припинилися, оскільки саме ОСОБА_5 здійснював фінансування і визначав види та обсяги робіт. Свідок показав суду, що жодного разу не бачив відповідачку ОСОБА_3 на будівельному майданчику, жодних вказівок по будівництву/проекту будинку від неї не отримував, грошей за виконані роботи теж.

Допитаний cвідок ОСОБА_15 (працювала бухгалтером на підприємстві померлого з 1997 року та до моменту його смерті) показала суду що, починаючи з 2005 року, на малому підприємстві «Київзв»язокбуд» постійно різні контролюючі органи проводились планові та позапланові перевірки, у тому числі був обшук у червні 2005 року, у зв'язку з чим померлий постійно перебував у стресовому стані і висловлював побоювання щодо недоторканості належного йому нерухомого майна, боявся можливої конфіскації та запровадження в Україні податку на розкіш. Померлий розповідав свідку про те, які роботи планує проводити в будинку і про те, що фінансування будівництва та проектування здійснюється лише за його рахунок.

Свідок ОСОБА_16, (однокласниця померлого, з померлим спілкувалась дуже рідко, однак мати свідка є близькою подругою відповідачки ОСОБА_3) повідомила суду, що будівництво будинку померлий здійснював за рахунок у т.ч. і відповідачки, яка дала йому довіреність на розпорядження коштами на рахунку у банку, при цьому свідок повідомила, що відповідачка не працює дуже давно, джерело походження грошових коштів відповідачки їй не відомо, відомо лише те, що на початку 1990-х років відповідачкою була продана квартира, як були витрачені кошти за продану квартиру свідок не знає.

Свідок ОСОБА_17, (кум померлого, ОСОБА_5 хрестив доньку свідку, свідок має близькі стосунки з відповідачкою) повідомив суду про те, що відповідачка подарувала сину дачу в с.Хоцьки, з метою отримання померлим кредиту під заставу дачі для будівництва будинку в Бортничах у м. Києві. Також показав, що ОСОБА_3 продала квартиру у м. Києві та гроші віддала сину з метою будівництва згаданого будинку у Бортничах.

Свідок ОСОБА_18 (однокласниця померлого, з померлим спілкувалась рідко, є подругою відповідачки ОСОБА_3) повідомила суду, що відповідачка ніколи не жила у будинку у Бортничах, ОСОБА_5 казав свідкові, що купив матері дачу, будівництвом будинку відповідачка не займалась, відповідачка дала довіреність сину на розпорядження коштами на рахунку у банку. Також свідок вказала, що ОСОБА_3 продала квартиру у м. Києві, а гроші вклала у будівництво квартири по АДРЕСА_1 у якій мешкав померлий.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28.03.2013 у справі № 1019/3265/12 задоволено позов ПАТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки і вирішено звернути стягнення на майно померлого, а саме - земельну ділянку площею 0,25 га і житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 327,10 кв.м по АДРЕСА_4. Зазначене нерухоме майно перебувало в іпотеці у ПАТ "Ерсте Банк", оскільки померлий ОСОБА_5 був майновим поручителем за кредитом у сумі 149370 доларів США, що отримано ОСОБА_19

З огляду на викладене, суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 та відхиляє їх у частині того, що померлий ОСОБА_5 будував будинок у Бортничах у м. Києві за рахунок подарованої матір»ю дачі у с. Хоцьки та за рахунок взятого під заставу дачі кредиту у банку, оскільки ці покази суперечать іншим письмовим доказам у справі і не відповідають дійсним обставинам справи, матеріали справи не містять доказів того, що такий кредит померлим отримувався і використовувався для будівництва спірного будинку

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтвердили, що померлий постійно піклувався про матір ОСОБА_3 (1925 року народження), відвозив її на дачу у с. Хоцьки на літній період, привозив їй продукти та ліки, а також те, що внаслідок похилого віку та наявності хвороб остання потребувала стороннього догляду та піклування.

З показань свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_15, вбачається, що близькі до ОСОБА_5 люди сприймали його як власника спірного нерухомого майна аж до дня його смерті.

Виконання ним функцій власника підтверджується також наданими на запити суду відповідями ПАТ «Київенерго» та ПАТ «Київгаз», договором 140209-33-1 про користування електричною енергією від 17.07.2007р. та іншими доказами.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

За приписами ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пунктом 24 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року передбачено для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що первісну позовну заяву необхідно задовольнити частково, оскільки позивачем доведено суду належними та допустимими доказами обставини укладення фіктивних договорів дарування вказаного будинку та земельної ділянки, що є порушенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки наміру створення правових наслідків, що обумовлені договорами дарування померлий ОСОБА_5 не мав, що підтверджується показаннями свідків та його подальшими (вже після укладення оспорюваних договорів) діями по володінню, розпорядженню, поліпшенню та утриманню нерухомого майна, продовженню проектування та будівництва за власні кошти. Оспорювані договори дарування ОСОБА_5 укладав з метою ухилитись від можливого запровадження в країні податку на розкіш та/або від можливої конфіскації майна у разі його можливого засудження за вчинення злочину. Про наявність умислу у відповідачки ОСОБА_3 на укладенння фіктивних договорів дарування згаданого будинку та земельної ділянки свідчать ті обставини, що ОСОБА_3 не знає де розташований згаданий будинок і ділянка, ніколи не була у будинку, не несла жодних витрат по їх утриманню, проектуванню, будівництву, не сплачувала житлово-комунальні послуги тощо, окрім того, будучи у похилому віці та маючи незадовільний стан здоров»я фізично була не спроможною вчиняти перелічені дії самостійно і тому не бажала реального настання правових наслідків, що обумовлені оспорюваними договорами дарування.

З відповіді Київського державного нотаріального архіву №60/01-21 від 18.01.2013 року вбачається, що 13 вересня 2012 року відповідачкою були отримані дублікати договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.11.2007 за реєстровим №3952 - дублікат за реєстровим № 2-64 та договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.11.2007 за реєстровим №3954 - дублікат за реєстровим № 2-65.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 роз'яснив, що рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК).

Крім того, суд також враховує, що чинним законодавством не передбачено можливості реєстрації права власності за померлими особами, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача у частині реєстрації права власності за померлим ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.

Стосовно заяви представника відповідача про застосування строку позовної суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно з приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пленум Верховного Суду України у п. 28 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 визначає, що до окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК). Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що позивач дізнався про укладені договори дарування після смерті ОСОБА_5 у ході оформлення спадщини, тому суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із заявою у межах позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Оскільки недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, то оспорюване нерухоме майно вважається таким, що належало ОСОБА_5 і відповідно до ст. 1218 ЦК України входить до складу спадщини, що відкрилася внаслідок його смерті.

Як вбачається з матеріалів справи, у зустрічній позовній заяві відповідачка повідомила про те, що самостійно надала документи позивачу, доказів виставлення вимог позивачу про повернення документів до моменту звернення з зустрічною позовною заявою суду не надано, разом з тим, виходячи з того, що первісний позов судом задоволено частково, задоволення зустрічних вимог у даному випадку виключається як це передбачено ч. 2 ст. 123 ЦПК України.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 131, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладення договір дарування житлового будинку від 30.11.2007 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3952, записаний Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстрову книгу № 522-274 за реєстровим № 45262 від 07.12.2007 року.

Визнати недійсним з моменту укладення договір дарування земельної ділянки від 30.11.2007 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3954, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №973997 від 03.04.2008 року, виданий Київською міською радою і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №10-7-07795, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004.

Визнати недійсним з моменту видачі дублікат договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.11.2007 року за реєстровим №3952 - дублікат видано 13.09.2012 року за реєстровим № 2-64.

Визнати недійсним з моменту видачі дублікат договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 30.11.2007 року за реєстровим №3954 - дублікат видано 13.09.2012 року за реєстровим № 2-65.

Включити земельну ділянку площею 1000 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, спадкова справа № 2/2012.

Включити житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до складу спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, спадкова справа № 2/2012.

Зобов'язати Київський державний нотаріальний архів (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 5-А) повернути правоустановчий документ, а саме: Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку 1000 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, бланк серії КВ № 129710, виданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 10-7-04298, спадкоємцю за заповітом ОСОБА_5 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Зобов'язати Київський державний нотаріальний архів (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 5-А) повернути правоустановчий документ, а саме: свідоцтво про право власності на житловий будинок № 8 площею 515.5 кв.м, який розташований в АДРЕСА_2, видане Головним управлінням житлового забезпечення органу Київради (Виконавчим органом Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) 27.07.2007, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 02.08.2007 записане у реєстрову книгу №522-274 за реєстровим № 45262, спадкоємцю за заповітом ОСОБА_5 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Скасувати державну реєстрацію, проведену Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстрову книгу №522-274 за реєстровим №45262 від 07.12.2007 року договору дарування житлового будинку від 30.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 3952.

Скасувати державну реєстрацію, проведену Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, шляхом видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №973997, договору дарування земельної ділянки від 30.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 3954, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004.

Скасувати державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-7-07795 державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 973997 від 03.04.2008, виданого Київською міською радою, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:152:0004.

У задоволенні інших вимог первісного позову - відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування незаконно утримуваних документів - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений судовий збір у сумі 3465 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: