Рішення № 33547142, 11.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13931/13 11.09.13р. за позовом: Приватного підприємства «Дагпром-Союз», м.Київ, ЄДРПОУ 35132771

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2», м.Київ, ЄДРПОУ 04012721

про стягнення 107 250, 79 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Рейзін М.В. - по дов.

Целіков В.В. - дир.

від відповідача: Черниш О.Д. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство «Дагпром-Союз», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2», м.Київ про стягнення 107 250, 79 грн., з яких основний борг 101 070,12 грн., пеня 4 740,16 грн., 3% річних 1 036,23 грн., інфляційні збитки 404, 28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки товару №ДС120554 від 25.05.2012р. в частині проведення оплати товару у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення 107 250, 79 грн.

Відповідач у поясненнях №552-7 від 09.09.2013р. проти позовних вимог заперечень не надав.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2012р. між Приватним підприємством «Дагпром-Союз» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Трест Київпідземшляхбуд-2» (замовник) було укладено договір поставки №ДС120554, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товари субститути та інші товари народного вжитку та господарювання, а також послуги, що необхідні замовнику для ведення господарської діяльності, згідно з замовленням покупця, яке надається усно та/або письмово, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплати товар або послугу.

За умовами п.11.2 вказаного правочину, договір набирає чинності з дати його підписання і дійсний до 31.12.2012р.

Пунктом 1.2 договору №ДС120554 від 25.05.2012р. встановлено, що поставка продукції здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, яка зазначається у видаткових документах постачальника. Усі видаткові документи, виписані в період дії цього договору, вважаються такими, що укладені на умовах цього договору, навіть не зважаючи на те, що в самих видаткових документах може не бути посилання на цей договір.

Відповідно до п.1.2 спірного правочину асортимент, ціна, якість та умови поставки товару зазначаються на кожну партію товару окремо в рахунку-фактурі та/або видаткових документах постачальника, або зазначаються на декілька партій одночасно та відображаються у додатках до цього договору, з послідуючим відображенням у видаткових документах постачальника.

За змістом п.п.3.1, 3.2, 3.4 вказаного правочину покупець висловлює свій намір купити товар шляхом направлення (усно та/або письмово) замовлення на партію товару продавцю. В замовленні покупець зазначає назву товару, одиницю виміру товару, кількість та інші необхідні показники, які істотно впливають на виконання постачальником замовлення. Підтвердженням прийняття постачальником замовлення є видача покупцю рахунка-фактури у строк не пізніше трьох діб з моменту отримання постачальником замовлення від покупця. Після отримання від постачальника рахунка-фактури, покупець у підтвердження свого наміру сплачує суму грошових коштів, яка зазначена у відповідних рахунках-фактурах на рахунок постачальника.

Згідно з п.п.3.6, 3.7 договору №ДС120554 від 25.05.2012р. після отримання постачальником грошових коштів на свій рахунок, постачальник відвантажує товар у строк, не пізніше ніж 3 робочі дні. Строк відвантаження рахується починаючи з дня наступного за днем отримання коштів на поточний рахунок постачальника. Постачальник, на власний розсуд, має право відвантажити товар до моменту отримання від покупця грошових коштів. У цьому випадку, дата виписки видаткової накладної постачальником є датою відліку вимоги про сплату в тлумаченні цього поняття згідно законодавства України.

Зі змісту п.3.13 спірного правочину вбачається, що при поставці товару постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №ДС120554 від 25.05.2012р. у період з 25.09.2012р. по 15.11.2012р. (включно) Публічним акціонерним товариством «Трест Київпідземшляхбуд-2» було надіслано Приватному підприємству «Дагпром-Союз» замовлення №120001003 від 25.09.2012р. на суму 38 920 грн., №120001089 від 09.10.2012р. на суму 15 773,14 грн., №120001110 від 12.10.2012р. на суму 32 670 грн., №120001248 від 09.11.2012р. на суму 20 849, 40 грн., №120001257 від 13.11.2012р. на суму 11 716,52 грн., №120001254 від 13.11.2012р. на суму 8 339,76 грн., №120001256 від 13.11.2012р. на суму 33 655,10 грн., №120001266 від 15.11.2012р. на суму 1 249, 92 грн.

В свою чергу, на підставі п.3.2 договору №ДС120554 від 25.05.2012р., на підтвердження прийняття замовлення, позивачем було видано відповідачу рахунки на оплату №120001003 від 25.09.2012р. на суму 41 219,27 грн., №120001089 від 09.10.2012р. на суму 15 773,14 грн., №120001110 від 12.10.2012р. на суму 34 273,80 грн., №120001248 від 09.11.2012р. на суму 22 650, 79 грн., №120001254 від 13.11.2012р. на суму 8 339,79 грн., №120001256 від 13.11.2012р. на суму 33 655,10 грн., №120001257 від 13.11.2012р. на суму 10 004,21 грн., №120001266 від 15.11.2012р. на суму 1 249, 92 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, відповідачем було здійснено поставку товару, а саме щебня, цементу, гранітного відсіву, за видатковими накладними №12000970 від 28.09.2012р. на суму 41 219, 27 грн., №120001045 від 09.10.2012р. на суму 15 773, 14 грн., №120001107 від 15.10.2012р. на суму 34 273,80 грн., №12001205 від 12.11.2012р. на суму 22 650,79 грн., №120001214 від 13.11.2012р. на суму 10 004,21 грн., №120001215 від 14.11.2012р. на суму 8 338, 37 грн., №120001216 від 14.11.2012р. на суму 33 655,10 грн., №120001218 від 15.11.2012р. на суму 1 249, 92 грн.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, судом встановлено, що предметом спору між

позивачем та відповідачем є поставка товару саме за переліченими вище видатковими накладними, внаслідок чого правовідносини сторін щодо поставки інших партій товару судами не досліджуються, оскільки не є предметом спору. При цьому, судом враховано надані в судовому засіданні представниками сторін пояснення про відсутність переплат грошових коштів за поставлений позивачем у попередній період товар.

Суд зазначає, що перелічені накладні підписані представниками Приватного підприємства «Дагпром-Союз» та Публічного акціонерного товариства «Трест Кіївпідземшляхбуд-2» без зауважень та заперечень, скріплені печатками господарських товариств.

Одночасно, судом прийнято до уваги пояснення відповідача №551-7 від 09.09.2013р., в яких вказано на помилкове зазначення у видатковій накладній №12000970 від 28.09.2012р. дати видачі довіреності №1921 від 03.09.2012р. на ім'я Кирильченко Ганни Василівни, оскільки правильною датою є 31.08.2012р. З цього приводу ніяких заперечень з боку позивача не надано.

Таким чином, господарським судом встановлено, що за спірними видатковими накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 167 164,60 грн.

Наразі, за поясненнями відповідача б/н від 11.09.2013р. позивачем в період з 01.11.2012р. по 04.12.2012р. в межах дії договору №ДС120554 від 25.05.2012р. було здійснено поставку товару на суму 184 095,98 грн.

Проте, оскільки вказані твердження відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, вони не приймаються судом до уваги. Крім того, судом досліджуються правовідносини відносно постачання товару після 28.09.2012р.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказано вище, відповідно до п.п.3.6, 3.7 договору №ДС120554 від 25.05.2012р. після отримання постачальником грошових коштів на свій рахунок, постачальник відвантажує товар у строк не пізніше ніж 3 робочі дні. Строк відвантаження рахується починаючи з дня наступного за днем отримання коштів на поточний рахунок постачальника. Постачальник, на власний розсуд, має право відвантажити товар до моменту отримання від покупця грошових коштів. У цьому випадку, дата виписки видаткової накладної постачальником є датою відліку вимоги про сплату в тлумаченні цього поняття згідно законодавства України.

Отже, враховуючи, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі договору поставки, за яким останні визначали, що строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, у разі відвантаження до моменту отримання грошових коштів, визначається від дати виписки видаткової накладної, яка є датою відліку вимоги про сплату у розумінні законодавства України, суд встановив, що факт належного отримання товару відповідачем за видатковими накладними, а саме підписання цих накладних, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Така сама позиція викладена у Листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Таким чином, обов'язок оплатити товар за спірними накладними виник у Публічного акціонерного товариства «Трест Кіївпідземшляхбуд-2» після отримання товару за підписаними видатковими накладними.

Ухвалами господарського суду від 23.07.2013р., 07.08.2013р., 04.09.2013р. відповідача було зобов'язано надати докази виконання своїх грошових зобов'язань за спірним договором з зазначенням періоду, за який здійснювався платіж. Проте, зазначені вимоги відповідачем виконано не було, витребуваних документів не представлено.

Одночасно, за наданою позивачем до матеріалів справи випискою №26001000251204 з рахунку Приватного підприємства «Дагпром-Союз» відповідач здійснив оплату товару лише за рахунком №120001110 від 12.10.2012р. в сумі 32 670 грн.

При цьому, відповідно акту звірки взаєморозрахунків між Приватним підприємством «Дагпром-Союз» та Публічним акціонерним товариством «Трест Київпідземшляхбуд-2» за договором №ДС120224 від 25.05.2012р. станом на 04.12.2012р. заборгованість відповідача станом на дату підписання акту становить 101 070, 12 грн.

Також, такий розмір заборгованості станом на день розгляду справи, підтверджено, представниками Приватного підприємства «Дагпром-Союз» та Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» у поясненнях б/н від 11.09.2011р.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, з огляду на зміст заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 101 070, 12 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про можливість задоволення вимог позивача про стягнення пені у розмірі 4 740,16 грн., 3 відсотків річних в сумі 1 036,23 грн. та інфляційних збитків 404, 28 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.7.2. договору №ДС120554 від 25.05.2012р. у випадку недотримання умов оплати постачальник має право нарахувати покупцеві пеню, розраховану від суми простроченої сплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка є дійсна на час нарахування пені, за кожний день прострочення оплати.

В результаті проведення господарським судом власного розрахунку розміру заявленої до стягнення пені за порушення зобов'язань щодо розрахунку за товар, судом встановлено, що позивач має право на отримання пені в більшому розмірі, ніж ним було заявлено.

Разом з цим, як зазначалось, позивачем було заявлено до стягнення пеню у меншому розмірі, а саме в сумі 4 740,16 грн.

Проте, суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 4 740,16 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної статті Приватним підприємством «Дагпром-Союз» нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 1 036,23 грн. та інфляційних збитків 404, 28грн.

При перевірці проведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних, судом встановлено, що Приватним підприємством «Дагпром-Союз» було допущено арифметичну помилку під час встановлення кількості днів у періодах прострочення оплати.

В результаті проведення господарським судом власного розрахунку розміру заявленої на підставі ст.625 Цивільного кодексу України вимоги, встановлено, що сума трьох відсотків річних від суми простроченого відповідачем зобов'язання складає 1050,24 грн., а сума інфляційних збитків становить 404, 58 грн.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, з огляду на зміст заявлених позовних вимог суд дійшов висновку, позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних збитків у більшому розмірі ніж заявлено, проте суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме відповідно 1 036,23 грн., 404, 28 грн.

Одночасно, господарський суд враховує, що виходячи з положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 12.12.11р. по справі №07/238-10.

З приводу заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 10 000 грн. господарський суд зазначає наступне:

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Положення ст.44 Господарського процесуального кодексу України є спеціальною правовою нормою, яка визначає склад судових витрат, які розподіляються судом за результатами судового провадження і які є витратами, пов'язаними з веденням судового провадження, зокрема, витратами, пов'язаними з оплатою послуг адвоката, тобто визначає суб'єкта цих послуг.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову.

Згідно із ч.2 ст.80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

За приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів», вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 6.3. постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За висновками суду, виходячи з того, що кожна особа здатна бути позивачем та відповідачем у суді, отримання Приватним підприємством «Дагпром-Союз» послуг адвоката, пов'язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

Крім того, позивачем не було доведено факту надання Рейзіним Михайлом Володимировичем послуг за договором №Ю-ДС261120121 від 26.11.2012р. про надання адвокатських послуг саме на суму 10 000 грн., яку було заявлено до стягнення. Судом враховано здійснення Рейзіним Михайлом Володимировичем представництва інтересів позивача у судових засіданнях, а також об'єм роботи, що було виконано під час підготовки позовної заяви та доданих до неї документів. Наразі, судом прийнято до уваги, що в судових засіданнях від імені позивача брав участь директор, який мав всі повноваження представляти права та законні інтереси Приватного підприємства «Дагпром-Союз» в суді.

При цьому, позивачем не представлено суду інших документів, з яких би вбачались обсяги, види та вартість юридичних послуг, які було надано Рейзіним Михайлом Володимировичем Приватному підприємству «Дагпром-Союз» на виконання умов договору №Ю-ДС261120121 від 26.11.2012р. про надання адвокатських послуг у процесі розгляду справи №910/13931/13 на суму 10000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність обсягу наданих послуг розміру заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката.

Виходячи з принципу співрозмірності, суд дійшов висновку, що вимоги Приватного підприємства «Дагпром-Союз» в частині стягнення витрат на адвокатські послуги підлягають частковому задоволенню на суму 5000 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2145,02 грн. підлягає віднесенню на відповідача.

Одночасно, судовий збір в сумі 89, 17 грн. підлягає поверненню Приватному підприємству «Дагпром-Союз» з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства «Дагпром-Союз», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2», м.Київ про стягнення 107 250,79 грн., з яких основний борг 101 070,12 грн., пеня 4 740,16 грн., 3% річних 1 036,23 грн., інфляційні збитки 404, 28 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (02105, м.Київ, Дніпровський район, вул.Тампере, буд.13-Б, ЄДРПОУ 04012721) на користь Приватного підприємства «Дагпром-Союз» (02160, м.Київ, Дніпровський район, вул.Фанерна, буд.4, ЄДРПОУ 35132771) основний борг в сумі 101 070,12 грн., пеню 4 740,16 грн., 3% річних в розмірі 1036,23 грн., інфляційні збитки в сумі 404, 28 грн., витрати на послуги адвоката 5000 грн., а також судовий збір в розмірі 2145, 02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Приватному підприємству «Дагпром-Союз» (02160, м.Київ, Дніпровський район, вул.Фанерна, буд.4, ЄДРПОУ 35132771) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 89,17 грн., сплачений згідно з квитанцією №509 від 16.07.2013р.

У судовому засіданні 11.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.09.2013р.

Суддя М.О.Любченко