Рішення № 33547107, 19.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р.Справа № 922/1705/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Кододова М.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ до 1. ТОВ "Стройиндустрия", м. Харків , 2. ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків про про стягнення 209181,66 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ковеза Ю.М., дов. № 1350 від 17.06.2013 р.

першого відповідача - Зайцев О.О., дов. від 18.06.2013 р.

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" (відповідачі), в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість договором не відновлюваної кредитної лінії № 605/31/2 від 03.08.2012 року у розмірі 209181,66 грн., яка виникла станом на 29.03.2013 р. у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Стройиндустрия" взятих на себе зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредитних кошт та сплати відсотків. Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та другим відповідачем договір поруки від 03.08.2012 р. та ст. 509, 526, 530, 553, 554, 543, 625 ЦК України. Судовий збір у розмірі 4183,62 грн. просить суд покласти на відповідачів.

25 квітня 2013 р. по справі № 922/1705/13 було порушено провадження у справі та її розгляд було призначено у судовому засіданні на 04 червня 2013 р. о 12:30, про що була винесена відповідна ухвалою господарського суду Харківської області.

Позивачем на адресу суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій повідомлено, що другим відповідачем було погашено заборгованість першого відповідача перед позивачем по кредиту та процентам за договором кредитної лінії № 605/31/2 від 03.08.2012, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором невідновлюваної кредитної лінії № 605/31/2 від 03.08.2012 року, яка станом на 01.06.2013 р. становить 50197,43 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.06.2013 р. було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. 20272) та продовжено розгляд справи з її урахуванням; задоволено клопотання представників першого та другого відповідачів та відкладено розгляд справи на 18.06.2013 р. об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2013 р. розгляд справи № 922/1705/13 було відкладено на 19.06.2013 р. о 10:15 з метою проведення остаточної звірки розрахунків за спірним договором.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судовому засіданні проти вимог позивача заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов наданому до суду 19.06.2013 р. за вх. 22723 та долученому до матеріалів справи.

Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані усі документи необхідні для розгляду справи по суті та вважають за можливе розглянути справу без участі представника другого відповідача.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами та у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03 серпня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „СТРОЙИНДУСТРИЯ" (перший відповідач) було укладено договір кредитної лінії № 605/31/2.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, позивач зобов'язується надати на умовах цього Договору, а перший відповідач зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору, кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.09.2012 р. з максимальним лімітом кредитування у розмірі 2100000,00 грн.

Згідно з п. 2.6 кредитного договору, за користування кредитом перший відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу відповідну плату (проценти) в порядку та розмірі, визначених цим договором.

В забезпечення зобов'язань першого відповідача за Кредитним договором, 03 серпня 2012р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІСТ-БУДМЕТАЛКОНСТРУКЦІЯ" (другий відповідач) був укладений договір поруки, відповідно до якого другий відповідач зобов'язався перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання першим відповідачем зобов'язань за Кредитним договором (п. 1.1. Договору поруки).

Пунктом 2.2. Договору поруки передбачено, що у разі порушення Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Банк має право вимагати від Поручителя виконання зобов'язань Позичальника перед Банком згідно з умовами Кредитного договору.

Пункт 2.5. Договору поруки передбачає, що якщо при настанні строку виконання зобов'язання відповідно до Кредитного договору Позичальником не будуть виконані зобов'язання за Кредитним договором, Банк зобов'язується повідомляти Поручителя про невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором. При цьому Поручитель зобов'язується протягом 15-ти календарних днів з моменту направлення повідомлення Банку виконати всі зобов'язання за Кредитним договором.

У зв'язку із невиконанням першим відповідача умов Кредитного договору, Позичальника та Поручителя було повідомлено листами-вимогами АТ „Ощадбанк" від 29.01.2013 р. (відправлені Банком 30 січня 2013 року) про необхідність виконання зобов'язань за Кредитним договором, які були залишені без відповіді.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи встановлений кредитним договором обов'язок повернення у строк до 30.09.2012 р. кредитних коштів та невиконання цього обов'язку, що підтверджується матеріалами справи, перший відповідач - ТОВ "СТРОЙИНДУСТРІЯ" визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів та процентів за договором кредитної лінії № 605/31/2 від 03.08.2012 року.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина перша ст. 543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що станом на 29.03.2013 р. у ТОВ "СТРОЙИНДУСТРИЯ" існувала заборгованість перед позивачем, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором кредитної лінії № 605/31/2 від 03 серпня 2012 р. у розмірі 161652,95 грн., з яких 158753,92 грн. - заборгованість за кредитом, 2899,03 грн. - заборгованість за процентами, та відповідачі є солідарними боржниками по сплаті вказаної суми, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідачі не виконали належним чином своїх обов'язків відповідно до договору кредитної лінії № 605/31/2 від 03 серпня 2012 р. та договору поруки № 605/31/2-5 від 03.08.2012 р., у зв'язку з чим порушили вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що призвело до заборгованості перед позивачем на час звернення до суду на вищезазначену суму.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом, другим відповідачем було погашено заборгованість ТОВ "СТРОЙИНДУСТРИЯ" по кредиту та процентам за спірним кредитним договором, що підтверджується позивачем, та у зв'язку з чим позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, прийняту судом до розгляду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору кредитної лінії № 605/31/2, а саме п. 7.2.1 договору передбачено, що банк до позичальника має право застосувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу з повернення суми кредиту та/або від суми несвоєчасно сплачених комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом за кожен день прострочення платежу.

Позивач, відповідно до п. 7.2.1 договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка станом на 01.06.2013 р. складає 1003,69 грн. за несвоєчасне погашення процентів та 36455,76 грн. за несвоєчасне погашення кредиту. Правомірність нарахування пені перевірена судом, вона відповідає наданому розрахунку, передбачена умовами договору, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З вказаного вбачається, що стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання незалежно від того, чи були відповідні положення передбачені умовам договору.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних, сума яких складає 7491,89 грн., а також розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 4796,09 грн.

Представник першого відповідача, заперечуючи проти стягнення 3% річних, посилається на інформаційний лист від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та зазначає, що договором вже нараховано, а відповідачем у повному обсязі сплачено плату за користування грошовими коштами у розмірі 19% річних, проте такі твердження не приймаються судом, оскільки проценти передбачені кредитним договором, як плата за користування позичкою та проценти нараховані в порядку ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, мають різну правову природу, у зв'язку з чим наданий розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає, що позивачем невірно розраховані інфляційні втрати.

Проте, не приймається судом заперечення першого відповідача щодо застосування при розрахунку інфляційних втрат індексу споживчих цін у Харківській області за грудень 2012 р. та січень 2013 р., оскільки індекс інфляції встановлюється централізовано та є єдиним для всіх регіонів України.

Натомість судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем невірно враховано період нарахування інфляційних, судом перераховано розмір інфляційних, узв'язкуу з чим загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4058.82 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів заборгованість по сплаті комісійної винагороди за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у розмірі 450,00 грн.

Перший відповідач заперечуючи проти вимог позивача в цій частині, посилається на відсутність у договорі комісійної винагороди за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Проте, такі твердження спростовуються умовами договору, оскільки п. 2.9. кредитного договору передбачено, що позичальник повинен сплатити банку комісійну винагороду, у разі заміни виду або предмета забезпечення, а матеріалами справи підтверджено внесення змін до договору кредитної лінії з цих підстав.

Тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України та вважає за необхідне судові витрати у даній справі у вигляду судового збору у розмірі 989,20 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам покладаються на відповідачів, з вини яких спір доведено до суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙИНДУСТИЯ" (61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12; код ЄДРПОУ 14090900) та товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІСТ-БУДМЕТАЛКОНСТРУКЦІЯ" (61007, м. Харків, вул. Свистуна, 11; код ЄДРПОУ 37191082) на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г; р/р 3739905058 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465; код ЄДРПОУ 00032129) 36455,76 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1003,69 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів; 7491,89 грн. - 3% річних; 4058,82 грн. інфляційних втрат; 450,00 грн. заборгованості по сплаті комісійної винагороди; 989,20 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині вимог позивача про стягнення з позивача 737,27 грн. інфляційних втрат в позові відмовити.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя Шатерніков М.І.