Ухвала суду № 33546849, 17.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 вересня 2013 року Справа № 905/3266/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Білошкап О.В.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Управління міського майна Маріупольської міської

ради

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 31.07.2013р.

у справі господарського суду Донецької області №905/3266/13

за позовом прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах

територіальної громади в особі Управління міського майна

Маріупольської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про звільнення нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Управління міського майна Маріупольської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013р. у справі №905/3266/13, водночас заявивши клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Колегія суддів вважає, що клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню, а касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

Частиною 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому ст.129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів місцевого самоврядування.

В обгрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору скаржник посилається на те, що останній утримується за рахунок коштів міського бюджету та відсутність асигнувань на сплату судового збору.

В силу ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, скаржником не надано жодних доказів того, що фінансове становище останнього робить неможливим на теперішній час сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Оскільки відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується враховуючи майновий стан сторони, то колегія суддів не вбачає підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, так як скаржником не надано належних доказів, які підтверджували б його скрутне фінансове становище.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п.4 ч.1 ст. 1113 ГПК України.

Враховуючи викладене, та керуючись п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Клопотання про відстрочення сплати судового збору залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Управління міського майна Маріупольської міської ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013р. у справі №905/3266/13 та додані до неї документи повернути.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Білошкап О.В.

Суддя Палій В.М.