Постанова № 33546848, 17.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 5004/927/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддів:Плюшка І.А., Кочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Луцьктепло"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2013р.у справі№ 5004/927/12 господарського суду Волинської областіза позовомфізичної особи-підприємця Гарбар Світлани ЄгорівнидоДержавного комунального підприємства "Луцьктепло",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К.",про стягнення 57 841, 60 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Кравчук Л.О., дов. від 27.12.2012

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року фізична особа-підприємець Гарбар Світлана Єгорівна звернулась до господарського суду з позовом до Державного комунального підприємства "Луцьктепло", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила стягнути 57841, 60 грн. матеріальних збитків - вартості відновлювального ремонту нежитлового приміщення, витрат на оплату висновку експертного дослідження та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 09.02.2012р. внаслідок прориву труби теплотраси відбулося залиття гарячою водою нежитлового приміщення магазину "Троянда", розташованого за адресою: м. Луцьк, пр-т Соборності, 14-а, власником якого вона є відповідно до договору купівлі-продажу від 31.12.2004р., що призвело до пошкодження приміщень магазину та завдало матеріальних збитків, які відповідач, як виконавець послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення житлового будинку, в якому знаходиться магазин позивача, відповідно до ст. 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України зобов'язаний відшкодувати позивачу в розмірі вартості фактичних витрат на відновлювальний ремонт приміщень магазину - 57 056, 00 грн. Також просив стягнути 786, 60 грн. витрат на оплату висновку експертного дослідження для встановлення вартості відновлювального ремонту приміщень магазину та судові витрати: 4 499, 00 грн. - вартість послуг адвоката та 1 609, 50 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.2013р. (суддя: Якушева І.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь фізичної особи-підприємця Гарбар С.Є. 29827,00 грн. збитків, завданих затопленням, та 830, 02 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. В позові про стягнення 27 229, 00 грн. збитків, завданих затопленням, 785,60 збитків, завданих внаслідок оплати експертного дослідження, та 4499,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовлено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Гарбар С.Є. на користь державного комунального підприємства "Луцьктепло" 1141,40 грн. витрат на оплату судової будівельно-технічної експертизи.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідальним за здійснення технічного обслуговування, поточного ремонту внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення, які проходять через технічний поверх будинку №14-а по пр.Соборності у м.Луцьку, в якому знаходиться магазин позивача, є ДКП "Луцьктепло" відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, укладеного 30.07.2010р. між ним та ТОВ "М.Ж.К.". За висновком суду, неправомірність поведінки (бездіяльність) відповідача полягає в тому, що він не забезпечив належний технічний стан внутрішньо-будинкової системи центрального опалення (ЦО), яка проходить через технічний поверх будинку №14-а по пр.Соборності у м.Луцьку та знаходиться над першим поверхом нежитлового приміщення магазину, належного позивачу, внаслідок чого (причинного-наслідковий зв'язок) стався прорив на трубопроводі мережі ЦО, що призвело до пошкодження приміщень магазину позивача та збитків - вартості робіт, необхідних для відновлення нежитлового приміщення по пр.Соборності, 14-а у м. Луцьку після його затоплення 09.02.2012р., а відповідач належними доказами відсутності своєї вини у заподіянні збитків позивачу не довів. При цьому, суд, керуючись, ч.2 ст.1192 ЦК України, задовольнив позовні вимоги про стягнення збитків частково, в розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення нежитлового приміщення, визначеної судовою будівельно-технічною експертизою - 29 827,00 грн. та відмовив у стягненні 27229, 00 грн. збитків, завданих затопленням, з огляду на їх безпідставність.

Відмовляючи у стягнення витрат на оплату експертного дослідження та витрат на оплату послуг адвоката, суд виходив з того, що у квитанції на оплату експертного дослідження відсутнє посилання на те, що 785,00 грн. сплачено Волинському відділенню Львівського НДІ саме за експертне дослідження №7262 від 24.05.2012р., яке було проведене за фактом затоплення нежитлового приміщення по пр.Соборності,14-а у м. Луцьку, та позивачем не доведено необхідності проведення такого експертного дослідження, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на фактично понесених позивачем витратах на ремонт нежитлового приміщення після затоплення, а не на висновку експерта про вартість робіт, необхідних для відновлення нежитлового приміщення. Крім того позивачем не надано доказів фактичного перерахування грошових коштів в сумі 4499, 00 грн. адвокату Лукашуку А.В.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2013р. (колегія суддів у складі: Маціщук А.В. - головуючий, Петухов М.Г., Гулова А.Г.) апеляційні скарги ДКП "Луцьктепло" та ФОП Гарбар С.Є. залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.12.2004р. фізична особа-підприємець Гарбар Світлана Єгорівна є власником нежитлового приміщення у м. Луцьку по пр. Соборності, 14-а, загальною площею 787,7 м.кв., в якому розміщено магазин "Троянда".

Згідно технічного паспорту на частину нежитлового приміщення по пр.Соборності, 14-а, вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, в якому знаходиться магазин "Троянда", складається з двох поверхів: підвалу та першого поверху. Над першим поверхом нежитлового приміщення розміщений технічний поверх. На технічному поверсі, який знаходиться над торговими, складськими та офісними приміщеннями магазину "Троянда", розміщена розводка внутрішньо-будинкових систем загального користування, а саме: труби холодного і гарячого водопостачання, каналізації та водовідведення.

09.02.2012р. на трубопроводі мережі централізованого опалення, яка розміщена на технічному поверсі житлового будинку № 14 по пр. Соборності в м. Луцьку, стався прорив, що призвело до затоплення та пошкодження приміщень магазину "Троянда" по пр.Соборності,14-а у м. Луцьку, що належить позивачу. Зазначені факти зафіксовані в акті про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання від 21.03.2012р, складеного комісією у складі представників ДКП "Луцьктепло" (відповідач) та ФОП Гарбар С.Є. (позивача).

24.05.2012р. Волинським відділенням Львівського НДІ судових експертиз за заявою підприємця Гарбар С.Є. проведено будівельно-технічне дослідження, згідно з яким при огляді експертом нежитлових приміщень по пр. Соборності, 14-а в м. Луцьку встановлено, що мав місце факт затоплення внаслідок аварії на технічному поверсі над приміщеннями магазину.

В результаті огляду встановлено, що від залиття водою пошкоджені стелі та стіни в коридорі №11, в приміщенні №13, в складі №14, кабінетів №15, 16, торгового залу №17. Згідно з висновком експертного дослідження №7262 від 24.05.2012р. вартість відновлювального ремонту нежитлового приміщення по пр. Соборності, 14-а в м.Луцьку згідно із зведеним кошторисним розрахунком при виконанні робіт підрядним способом становить 29 362,00 грн.

За твердженням позивача, відповідно до договору на виконання робіт № 277-25 від 01.04.2012р., укладеного між позивачем та ФОП Візнюк В.В., додатком № 1 до вказаного договору та актом про прийняття-передачу виконаних робіт від 20.07.2012р., вартість фактичних витрат на проведення відновлювального ремонту приміщень магазину, склала 57 056, 00 грн., що є збитками позивача та підлягає стягненню з ДКП "Луцьктепло".

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач вважає, що відповідач, як підприємство, що відповідає за стан внутрішньо-будинкових систем централізованого опалення житлового будинку № 14-а по пр. Соборності в м. Луцьку, зобов'язаний відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України відшкодувати завдану майну позивача шкоду в повному обсязі, а також витрати, понесені позивачем на оплату вартості робіт із складання висновку експертного дослідження № 7262 від 24.05.2012р. в розмірі 785, 60 грн. та судові витрати: 4 499, 00 грн. - вартість послуг адвоката та 1 609, 50 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування збитків є видом цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 7 вказаного Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Виконавцем послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору (ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, житловий будинок, в якому розташоване вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення магазину "Троянда", що належить позивачу, відноситься до комунальної власності територіальної громади м.Луцька.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.12.2006р. №695-1 визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Луцька. з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Зокрема, виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначено, в тому числі і товариство з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К."; виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води - Державне комунальне підприємство "Луцьктепло".

23.03.2007р. між департаментом житлово-комунального господарства і будівництва Луцької міської ради, як замовником, і товариством з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К.", як виконавцем, укладено договір на надання послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій комунальної власності м.Луцька, в т.ч. і житлового будинку, що знаходиться за адресою: пр. Соборності, 14-а, за умовами якого (п.п. 2.1.1, 2.1.8.), виконавець зобов'язався забезпечувати вчасно, відповідної якості надання послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій згідно із законодавством та умовами договору; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій тощо.

30.07.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." (замовник) і державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (виконавець) укладено договір на надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо-будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків, згідно з п.1.1. договору його предметом є надання виконавцем послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо-будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання загального користування в тому числі і житлового будинку №14-а по пр. Соборності у м. Луцьку, що обслуговується замовником.

Пунктом 2.1. зазначеного договору визначено обов'язки виконавця: здійснювати контроль за технічним станом внутрішньо-будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо-будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, вживання заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усувати порушення у встановлені терміни на внутрішньо-будинкових системах та зовнішньої стіни будинку до внутрішньої сторони стіни, а також ліквідовувати аварії на внутрішньо квартирних мережах - від зовнішньої сторони стіни квартири до санітарно-технічного обладнання.

Пунктом 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 передбачено, що виконавець зобов'язаний, зокрема: проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньо-будинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньо-будинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором; відшкодовувати збитки, завдані майну та/або приміщенню споживача та/або членів його сім'ї, шкоду, заподіяну його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства і договору.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у ДКП "Луцьктепло" відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі договору, укладеного 30.07.2010р. між ТОВ "М.Ж.К." та ДКП "Луцьктепло", виникли зобов'язання по технічному обслуговуванню, поточному ремонту внутрішньо-будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання загального користування житлового будинку № 14-а по пр. Соборності у м. Луцьку.

За таких обставин колегія Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" є відповідальним за здійснення технічного обслуговування, поточного ремонту внутрішньо-будинкової системи централізованого опалення, що проходить через технічний поверх будинку №14-а по пр.Соборності у м.Луцьку, в якому знаходиться магазин позивача. Однак, відповідач в порушення вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору не забезпечив належного технічного стану внутрішньо-будинкової мережі центрального опалення, внаслідок чого стався прорив на трубопроводі мережі центрального опалення та затоплення приміщень магазину позивача, що призвело до збитків - витрат, необхідних для відновлення нежитлових приміщень магазину після його затоплення 09.02.2012р.

При цьому, посилання відповідача на те, що системи центрального опалення в житловому будинку № 14А по пр.Соборності в м.Луцьку знаходяться в експлуатації з перевищенням встановленого терміну для їх експлуатації, і тому замовник - ТОВ "М.Ж.К." зобов'язаний був ставити питання про їх заміну перед Департаментом ЖКГ Луцької міської ради, є безпідставними, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач, виконуючи на умовах договору контроль за технічним станом внутрішньо-будинкових систем ЦО та гарячого водопостачання, утримання їх в належному технічному стані та здійснюючи технічне обслуговування вказаних систем, зокрема в період з 30.05.2011р. по 02.06.2011р. та 26.08.2011р., не встановив факту неможливості їх експлуатації, необхідність заміни тощо. В матеріалах справи відсутні докази про те, що згідно з актами обстежень встановлювались факти неможливості експлуатації елементів внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання будинку № 14-а по пр.Соборності. Тобто, факту неможливості експлуатації систем ЦО не було встановлено, що не давало підстав ТОВ "М.Ж.К." ставити питання про їх заміну перед Департаментом ЖКГ Луцької міської ради, як це передбачено умовами договору, на який посилається відповідач.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відповідач не довів належними доказами відсутності своєї вини у заподіянні збитків позивачу.

Згідно із ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7965-7967 від 28.01.2013р., проведеною у даній справі, вартість робіт, необхідних для відновлення нежитлових приміщень магазину позивача по пр.Соборності, 14-а у м. Луцьку після його затоплення 09.02.2012р., становить 29 827, 00 грн., у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій обґрунтованого стягнули з відповідача суму збитків саме у розмірі 29 827, 00 грн., оскільки реальна вартість виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна позивача, підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 785,60 грн. витрат позивача на оплату висновку експертного дослідження № 7262 від 24.05.2012р., та 4499,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на те, що, як вірно зазначено судами, позивачем не доведено необхідності проведення такого експертного дослідження, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на фактично понесених позивачем витратах на ремонт нежитлового приміщення після затоплення, а не на висновку експерта про вартість робіт, необхідних для відновлення нежитлового приміщення. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували витрати позивача на оплату послуг адвоката, тобто докази, які б свідчили про фактичне перерахування адвокату Лукашуку А.В. 4499 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих судами попередніх інстанцій рішення та постанови не вбачається.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Луцьктепло" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2013р. у справі № 5004/927/12- без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко