Ухвала суду № 33546477, 17.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 р.Справа № 815/267/13-а

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника ДСА України - Гік Юлії Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, за участю третьої особи - Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про визнання неправомірною відмови у виплаті одноразової страхової суми по обов'язковому державному особистому страхуванню та зобов'язання здійснити таку виплату,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації (далі ДСА) України про визнання протиправною відмову виплатити одноразову страхову суму по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів у розмірі його річного заробітку 156864,23 грн., просив зобов'язати здійснити таку виплату на підставі частини 3 статті 45 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (у редакції на час виникнення права на виплату одноразової страхової суми, далі Закон № 2862-ХІІ).

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що на підставі ч. 3 ст. 45 Закону № 2862-ХІІ, позивач має право на виплату одноразової страхової суми за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку. Відповідач відмовив йому в такій виплаті оскільки не визначив страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, однак, на думку позивача, зазначене не є підставою для виконання вимог закону.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повне задоволення позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2315-VI ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.

Довідкою центральної міської МСЕК м. Севастополя від 01 лютого 2010 року на підставі акта огляду МСЕК № 77 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 у розмірі 10 відсотків.

У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ДСА України з проханням виплатити йому страхові суми у зв'язку з втратою працездатності.

Листом від 26 грудня 2011 року № Н-1914/11 ДСА України повідомила заявника про відсутність підстав для виплати страхової суми у зв'язку із втратою працездатності, оскільки впродовж 2009-2010 років уповноважена страхова компанія, відповідно до п. 7 Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я судді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.1994 року №89, визначена не була.

Вважаючи, що не визначення відповідачем страховика, уповноваженого на здійснення державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів є підставою для виплати страхових виплат ДСА України, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив, що позивачем не доведено належним чином виникнення у нього права на отримання одноразової страхової суми за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі річного заробітку, що пов'язано із відсутністю документального підтвердження залежності втрати ним працездатності із виконанням службових обов'язків судді.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, та вважає необхідним зазначити.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 2862-ХІІ життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.

Згідно частини 3 зазначеної статті у разі заподіяння судді у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі п'ятирічного заробітку. Крім того, йому щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці між втраченим заробітком і призначеною пенсією без врахування одноразової страхової суми.

Відповідно до останнього абзацу ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій і особі.

Відповідно до наведених норм Закону № 2862-ХІІ, а також відповідно до Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя та здоров'я суддів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.94 року № 89 (у редакції на час виникнення права на виплату одноразової страхової суми, далі Порядок), страховими випадками є загибель (смерть) судді або заподіяння судді каліцтва чи іншого стійкого (нестійкого) ушкодження здоров'я, що сталося у зв'язку з виконанням суддею відповідно до закону службових обов'язків.

Пунктом 7 "в" Порядку визначено, що страховик виплачує страхові суми у разі заподіяння застрахованому у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що не призвело до стійкої втрати працездатності, - застрахованому у розмірі його річного заробітку.

Однак, як вбачається з наданих позивачем документів про настання страхового випадку, він втратив працездатність у зв'язку з проходженням військової служби.

Також, статтею 63 Закону № 2862-ХІІ визначено особливості статусу військових суддів, зокрема те, що судді військових судів перебувають на військовій службі і входять до штатної чисельності Збройних Сил України. Військовий суддя, крім здійснення правосуддя, не може залучатися до виконання обов'язків військової служби. Отже, захворювання, отримані позивачем під час виконання військової служби, не можуть бути визначені страховим випадком під час здійснення своїх службових обов'язків як судді, основною функцією якого є здійснення правосуддя.

Судді військових суддів у своїй діяльності при виконанні ними виконавчих службових обов'язків судді керуються Законом України "Про статус суддів", Законом України "Про судоустрій України" та іншими нормативними правовими актами, а військову службу проходять відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу", якими передбачаються ряд соціальних та правових гарантій, зокрема обов'язкове державне особисте страхування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці, якими є, серед інших, судді військових судів, підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню на випадок втрати ними працездатності при проходженні військової служби в порядку та на умовах, визначених Умовами державного обов'язкового особистого страхування військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488.

Оскільки ОСОБА_1 втратив 10 відсотків працездатності у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання обов'язків військової служби, то його страхування, як військовослужбовця здійснюється відповідно до п. 1 зазначених Умов за рахунок коштів Міністерства оборони України, і тому положення статті 45 Закону № 2862-ХІІ і Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я судді на позивача не поширюються.

Тому, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволені адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 18 вересня 2013 року.

Головуючий:

Судді: