Ухвала суду № 33546224, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 820/2351/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А1451 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 820/2351/13-а

за позовом Військової частини А1451

до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

про визнання дій незаконними, скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Військова частина А1451, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просив суд: визнати дії старшого державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо порядку провадження виконавчих дій незаконними; скасувати постанову №ДВ/3-13 старшого державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт коштів військової частини А 1451.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 31.01.2013 року старшим державним виконавцем Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції прийнято постанову №ДВ/3-13 про арешт коштів військової частини А 1451, які обліковуються на рахунках відкритих в УДКС України у Дзержинському районі м.Харкова, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих документів про стягнення коштів з Військової частини А 1451 на загальну суму - 355649,52 грн. Позивач зазначає, що вказана постанова про арешт коштів є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем військовій частині А 1451 надіслано не було. Несвоєчасне отримання позивачем копій зазначених постанов позбавило позивача можливості відповідно до закону самостійно виконати судові рішення. З позиції позивача, державним виконавцем при прийнятті постанови про арешт коштів не враховано положення Бюджетного кодексу України щодо застосування програмно - цільового методу бюджетного процесу, недотримання якого кваліфікується як нецільове використання коштів. Позивач вважає, що постанова про накладення арешту на кошти позивача перешкоджає веденню господарської діяльності військовою частиною, підриває її життєзабезпечення та підтримання постійної бойової готовності, обороноздатності військової частини та частин, що знаходяться на її забезпеченні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про виконавче провадження", Постанови Кабінету Міністрів України № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконанні у Дзержинському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження з виконання виконавчих документів, боржниками по яких є Військова частина А 1451, виданими за результатами розгляду цивільних, господарських та адміністративних справ, в тому числі розглянутих Харківським окружним адміністративним судом.

Позивач по справі та боржник у виконавчому провадженні - Військова частина А 1451 є бюджетною установою і фінансується з державного бюджету, що підтверджується довідкою Управління Державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області №05-23/241 від 07.03.2013 року (а.с.60).

31.01.2013 року старшим державним виконавцем Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Приймак Ю.А. прийнято постанову №ДВ/3-13, якою накладено арешт на грошові кошти у загальній сумі 355 649,52 грн., що містяться на наступних рахунках, які належать Військовій частині А-1451 , код ЄДРПОУ 08208941, крім захищених кодів економічної класифікації видатків, а також відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ за №845 від 03.08.2011 року, на всі реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки належні боржнику (а.с.9-14).

В ході виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що боржником, Військовою частиною А 1451, у визначений державним виконавцем строк виконавчі документи не виконані. За вищевказаними виконавчими документами про стягнення з Військової частини А 1451 заборгованості на користь юридичних та фізичних осіб сума непогашеного боргу складає 315338,19 грн. Також є несплаченим виконавчий збір у розмірі 40311,33 грн. на підставі 41-ї постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що вчинені державним виконавцем дії та прийнята відповідачем постанова відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок проведення виконавчих дій при примусовому виконанні виконавчих документів регламентовано Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.6 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно приписів ч.2 ст.27 вказаного Закону, у разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Відповідно до вимог частин 2, 4 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч.3, 4 ст.65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення арешту на кошти боржника можливе як при відкритті виконавчого провадження, так і в процесі здійснення виконавчих дій.

Відповідно до ст.59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011р. №845 (у редакції, яка діяла на час винесення рішення про накладення арешту) визначено особливості виконання рішень про стягнення коштів бюджетних установ, до яких відноситься позивач.

Приписами пункту 27 вказаного Порядку визначено, що державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій. Орган Казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт рахунків боржника, оформлену в установленому порядку, із зазначенням найменування боржника, номерів його рахунків, відкритих в органі Казначейства, та суми коштів, яка підлягає арешту та стягненню. Арешт накладається на реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки боржника. У разі накладення арешту на окремий рахунок боржника або за окремим кодом економічної класифікації видатків бюджету рахунка боржника державний виконавець у постанові про арешт рахунків боржника може зазначити номер такого рахунка чи коду.

Таким чином, законодавчо визначено право державного виконавця накладати арешт на реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки боржника - бюджетної організації, встановлені у процесі проведення виконавчих дій, при чому накладення такого арешту за окремим кодом економічної класифікації видатків бюджету є правом державного виконавця.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про порушення відповідачем вимог статей 50, 55, 63 Закону України "Про виконавче провадження", яке полягає у накладенні арешту на кошти боржника без з'ясування їх наявності, оскільки вказані норми Закону взагалі мають інший предмет правового регулювання та не встановлюють обов'язку державного виконавця з'ясовувати факт наявності коштів на рахунку боржника при вирішенні питання про накладення арешту.

Щодо посилання позивача на неврахування державним виконавцем при прийнятті постанови про арешт коштів положень Бюджетного кодексу України щодо застосування програмно - цільового методу бюджетного процесу, недотримання якого кваліфікується як нецільове використання коштів, тобто, витрачання коштів на цілі, що не відповідають напрямкам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетних програм, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 32 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, боржник зобов'язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця та орган Казначейства про встановлення необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з його рахунків бюджетних асигнувань або фактичних власних надходжень.

Пунктом 34 вказаного Порядку, передбачено випадки, коли орган Казначейства не здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржника та повертає протягом трьох робочих днів органові державної виконавчої служби без виконання платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів у разі, коли:

5) відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету (за загальним фондом та іншими коштами спеціального фонду бюджету) та власні надходження боржника (за спеціальним фондом бюджету);

7) кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині його власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання коштів;

8) на рахунку, зазначеному в платіжній вимозі, не обліковуються кошти за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету.

Враховуючи наведене, діючим законодавством чітко обмежено можливість списання коштів з рахунку боржника не за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, що унеможливлює порушення бюджетного законодавства органом державного казначейства при примусовому виконанні судових рішень.

Крім того, ані Законом України "Про виконавче провадження", ані Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ не зобов'язано державного виконавця при накладенні арешту на кошти боржника вказувати коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, по яким слід проводити стягнення.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на неврахування державним виконавцем при прийнятті постанови про арешт коштів положень Бюджетного кодексу України є необґрунтованим та таким, що не доводить правомірності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів також вважає хибними посилання апелянта на те, що постанова про накладення арешту на кошти позивача перешкоджає веденню господарської діяльності військовою частиною, підриває її життєзабезпечення та підтримання постійної бойової готовності, обороноздатності військової частини та частин, що знаходяться на її забезпеченні, та зазначає, що таке твердження також не обґрунтоване посиланням на норми діючого законодавства та свідчить про спробу позивача уникнути виконання судових рішень, які набрали законної сили та є обов'язковими на всій території Держави.

Таким чином, за результатами дослідження доказів по справі судом встановлено, що державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти позивача на його реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунках, крім захищених кодів економічної класифікації видатків, які дійсно належать позивачу, у загальній сумі 355649,52 грн., яка не була погашена на момент прийняття такої постанови; спірна постанова прийнята в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням норм Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, а доводи позову не підтверджують протиправність дій та рішення державного виконавця.

Судом встановлено, що позивач станом на 31.01.2013 року (тобто на момент винесення постанови про арешт коштів) був обізнаний з наявністю зведеного виконавчого провадження, володів інформацією про склад такого провадження та про наявні суми боргу, які не погашені.

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на неможливість відповідно до закону самостійно виконати рішення судів через несвоєчасне отримання копій постанов про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відповідність вчинених державним виконавцем дій та прийнятої відповідачем постанови вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а також про необґрунтованість позовних вимог, заявлених позивачем. На підставі викладеного суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року по справі № 820/2351/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А1451 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 820/2351/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.