Ухвала суду № 33546034, 03.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/275/13-а

03.09.13 м. СевастопольСевастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Малого підприємства "Кримдизельсервіс"- Баршиева Ольга Гаврилівна, довіреність № б/н від 02.09.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- Чакал Айше Реджепівна, довіреність № 39/10-10 від 02.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 18.02.13 по справі № 801/275/13-а

за позовом Малого підприємства "Кримдизельсервіс" (вул. Надинського, 15/17, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2013 року позовні вимоги Малого підприємства "Кримдизельсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000642206 від 17 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23033,75 грн., у тому числі 18667 грн. за основним платежем та 4666,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняте відносно Малого підприємства «Кримдизельсервіс».

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000652206 від 17 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 29166,25 грн., у тому числі 23333 грн. за основним платежем та 5833,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняте відносно Малого підприємства «Кримдизельсервіс».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Малого підприємства «Кримдизельсервіс» судовий збір у розмірі 525 грн. 00 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.13р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 17.09.2012 року по 21.09.2012 року проведено позапланову документальну перевірку МП «Кримдизельсервіс» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВСК Геос» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.09.2012 року №6614/22-06/16322987 (а.с.18-29).

За висновками вказаного акту встановлено порушення позивачем:

- ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання на момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «ВСК Геос» до реальних вигодонабувачів;

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 23333 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 23333 грн.

- п.1.3 ст. 1, п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п.7.2.3, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, внаслідок чого заниженні показники суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 18667 грн., в т.ч. у грудні 2010 року на суму 18667 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000642206 від 17 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23033,75 грн., у тому числі 18667 грн. за основним платежем та 4666,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000652206 від 17 жовтня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 29166,25 грн., у тому числі 23333 грн. за основним платежем та 5833,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.15,16).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

В ході проведеної перевірки МП «Кримдизельсервіс» було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону №334 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗаконуУкраїни "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду».

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

В період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року позивач мав правовідносини з ТОВ «ВСК Геос», яке згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб станом на день розгляду справи не перебуває у процесі припинення.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «ВСК Геос» у грудні 2010 року всього на суму 112000,00 грн., у т.ч. 18666,67 грн. ПДВ.

Так, між ТОВ «ВСК Геос» (постачальник) та МП «Кримдизельсервіс» (покупець) було укладено договір постачання №281 від 10 грудня 2010 року, за яким постачальник постачає та зобов'язується встановити на шассі КамАЗ-53228-1090-15 (ХТС53228RA2373686), надане покупцем, аутригери гідравлічні висувні у кількості 2 шт. за ціною 56000,00 у т.ч. ПДВ за штуку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Загальна сума договору складає 112000,00 грн. в т.ч. ПДВ 18666,67 грн. (а.с.34-36).

У грудні 2010 року ТОВ «ВСК Геос» здійснило поставку товару на адресу позивача на загальну суму 112000,00 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ГС281204 від 28 грудня 2010 року (а.с.31), а також актом прийомки-передачі робіт, послуг від 28 грудня 2010 року (а.с.32).

Оплата позивачем придбаного у ТОВ «ВСК Геос» товару підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.37).

Право позивача на формування податкового кредиту за вказаний період по вказаній господарській операції з ТОВ «ВСК Геос» підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною виписаною ТОВ «ВСК Геос» №281204 від 28.12.2010 року (а.с.33).

У акті перевірки від 28.09.2012 року №6614/22-06/16322987 зазначено, що свідоцтво платника податку на додану вартість, виданого 09.12.2009 року ДПІ у Печерському районі у м. Києві за №100258593 ТОВ «ВСК Геос» анульовано 25.05.2011 року у зв'язку з наданням підприємством заяви на ліквідацію за власним бажанням.

Таким чином, у грудні 2010 року, тобто на момент здійснення відповідних операцій ТОВ «ВСК Геос» мало повноваження виписувати податкові накладні.

За таких обставин, позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ «ВСК Геос», яке було окремим платником податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеними контрагентами має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання відповідача на вирок Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08.05.2012 року по справі № 1/0109/50/2012, яким встановлено, що організованою злочинною групою осіб у період з січня 2010 року по 25 травня 2011 року придбано декілька юридичних осіб, а саме: ПП «Проізводственно-комерційна фірма «Сельпроммаш», ТОВ «Юкрейнєксчендж», ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Укрдрим» і було вчинено посібництво службовим особам суб'єктів господарювання ТОВ «ДСК», ПП «Комиагроідастрі», ПП «Біг Електро», ПП «Бельведер», ПП «КАРСТ», ПКП «Витика», ТОВ «Практи-партнер», ТОВ «Грандстрой» в умисному ухиленні від сплати податків, оскільки зазначеним вироком суду не встановлені обставини безпосередньо щодо ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт», а саме фіктивності укладених угод між позивачем та ТОВ «ВСК Геос». Вирок суду не містить обставин, які мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи та свідчать про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту. У вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагента позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит (а.с.82-87).

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ «ВСК Геос» є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлено актом №135/23-3/36756148 від 21.01.2012 з ТОВ «ВСК Геос».

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Судова колегія вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на наявність господарських операцій позивача з ПП "Ротонда Торг", ПП "Визит Торг"(а.с.130), оскільки такі операції не досліджувались ані самим судом, ані відповідачем.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.02.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.02.13р. по справі №801/275/13-а- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.02.13р. по справі №801/275/13-а- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян