Рішення № 33545570, 16.09.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2013 Справа № 920/1295/13Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянувши матеріали справи № 920/1295/13

за позовом: Сумського обласного відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми

до відповідача: Роменської районної державної адміністрації Сумської області, м. Ромни Сумської області

про зобов`язання виконати рішення,

за участю представників:

позивача - Заїки І.В.;

відповідача - Дяченка С.В.

В судовому засіданні 22.08.2013 року було оголошено перерву до 10 год. 40 хв. 16.09.2013 року.

Суть спору: позивач просить суд зобов`язати відповідача виконати зобов`язання, встановлене пунктом 4 резолютивної частини рішення адміністративної колегії позивача від 29.02.2012 року за № 7, шляхом запровадження організаційно-економічного механізму розрахунку та справляння плати за оренду земельних ділянок.

Відповідач у своєму відзиві на позов просить суд відмовити позивачеві в задоволенні його позовної вимоги, оскільки вважає, що вищезгадана вимога є виконаною по своїй суті в силу вимог закону, а місцева державна адміністрація позбавлена права розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення. При цьому відповідач вважає, що «по суті постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року у справі № 5021/606/12 Роменську РДА зобов`язано запровадити організаційно-економічний механізм розрахунку та справляння плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а з 01.01.2013 року районні державні адміністрації позбавлені права приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, згідно вимог статті 122 Земельного кодексу України в редакції станом на 01.01.2013 року.

Позивач подав суду письмові заперечення від 05.09.2013 року за № 01-24/2693 на відзив відповідача, в яких спростовує позицію відповідача, що рішення адмінколегії позивача від 29.02.2012 р. № 7 стосується виключно земель сільськогосподарського призначення, оскільки відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішенням адмінколегії визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дії відповідача, що полягають у встановленні окремим суб`єктам господарювання більшого розміру ставки орендної плати у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, що використовують земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням. Цей пункт стосується усіх земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням, а не виключно земель сільськогосподарського призначення, як помилково стверджує відповідач.

Як зазначає позивач, аналіз норм чинного законодавства спростовує доводи відповідача, що останній не наділений повноваженнями щодо розпорядження землею (земельними ділянками), про що свідчить, зокрема, зміст статей 13 та 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.

Окрім того позивач підкреслює, що згідно ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України є обов`язковими до виконання. Факт законності пунктів 2 та 4 рішення адмінколегії позивача, а отже й обов`язковості виконання вимог пункту 4 рішення адмінколегії позивача, встановлено постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2012 року у справі № 5021/606/12, а тому цей факт не підлягає доведенню знову (ст. 35 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 03/06/65-2011/06-2012 прийнято рішення від 29.02.2012 року № 7 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі - рішення адмінколегії позивача), пунктом 2 якого визнано дії Роменської районної державної адміністрації (відповідача), що полягають у встановленні окремим суб`єктам господарювання більшого розміру ставки орендної плати у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, які використовують земельні ділянки за однаковим цільовим призначенням, порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50 та абзацом 8 частини 2 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як антиконкурентні дії влади у вигляді дій, внаслідок яких окремим суб`єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Пунктом 4 вищезгаданого рішення адмінколегії позивача зобов`язано відповідача у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом запровадження організаційно-економічного механізму розрахунку та справляння плати за оренду земельних ділянок.

Відповідач оскаржив рішення адмінколегії позивача до Господарського суду Сумської області, рішенням якого від 18.08.2012 року у справі № 5021/606/12 було визнано незаконним та скасовано згадане рішення адмінколегії позивача повністю

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2012 року у справі № 5021/606/12 залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 25.12.2012 року у справі № 5021/606/12 рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі № 5021/606/12 скасував в частині визнання незаконними та скасування пунктів 2 і 4 рішення адмінколегії позивача та відмовив відповідачеві в задоволенні його позовних вимог щодо визнання недійсними пунктів 2 і 4 рішення адмінколегії позивача.

Отже, постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року у справі № 5021/606/12 встановлено факт законності пунктів 2 і 4 рішення адмінколегії позивача, а відтак, згідно ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення адмінколегії позивача в частині пунктів 2 і 4 є обов`язковим до виконання.

Статтею 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а тому не підлягає доведенню у даній справі факт законності пунктів 2 і 4 рішення адмінколегії позивача, встановлений постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року у справі № 5021/606/12.

Згідно ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядження рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що рішення та розпорядження Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Відповідач до цього часу не виконав зобов`язання, встановленого пунктом 4 рішення адміністративної колегії позивача, яке він мав виконати у двомісячний строк з дня отримання рішення, стверджуючи, що зобов`язання є виконаним по своїй суті в силу вимог закону, оскільки місцева державна адміністрація з 01.01.2013 року позбавлена права розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення. При цьому відповідач вважає, що пункти 2 та 4 рішення адмінколегії позивача стосуються виключно земель сільськогосподарського призначення, що не відповідає дійсності. Така позиція відповідача спростовується змістом пунктів 2 та 4 рішення адмінколегії позивача, в яких йдеться про розмір орендної плати за оренду земельних ділянок будь-якого цільового призначення та запровадження організаційно-економічного механізму розрахунку та справляння орендної плати за оренду земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням, який би забезпечив дотримання відповідачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції при встановленні розмірів ставки орендної плати за оренду земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням.

Аналіз норм чинного законодавства спростовує доводи відповідача щодо відсутності у нього повноважень щодо розпорядження землею взагалі.

Згідно ст.ст. 13,21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків визначених частиною четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Головне управління Держземагенства у Сумській області листом від 12.04.2013 року за № 1068/05-10 з посиланням на статтю 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» пояснило, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки.

З огляду на все вищевикладене та зважаючи на визначену статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статтею 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» обов`язковість до виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, позовні вимоги позивача у даній справі є правомірними та підлягаючими задоволенню, оскільки ґрунтуються на законі та на рішенні адмінколегії позивача, факт законності якого встановлений постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року у справі № 5021/606/12.

Згідно ст. 49 ГПК України, з відповідача в доход державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у сумі 1147,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 32-35,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Роменську районну державну адміністрацію Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, бульвар Свободи, 1, ідентифікаційний код 04057936) виконати зобов`язання, встановлене пунктом 4 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.02.2012 року за № 7, шляхом запровадження організаційно-економічного розрахунку та справляння плати за оренду земельних ділянок.

Стягувач: Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, ідентифікаційний код 21119343).

3. Стягнути з Роменської районної державної адміністрації Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, бульвар Свободи, 1, ідентифікаційний код 04057936) в доход державного бюджету м. Суми (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) судовий збір в сумі 1147 грн. 00 коп.

Повне рішення складено 17.09.2013 року.

СУДДЯ П.І.ЛЕВЧЕНКО