Ухвала суду № 33545411, 10.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3908/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканський будинок моделей взуття» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Республіканський будинок моделей взуття», пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001552240 та № 0001562240 від 18.03.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканський будинок моделей взуття», (код ЄДРПОУ 32047377) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. №634/22-4-09/32047377 від 01.03.2013р. (надалі - Акт перевірки №634/22-4-09/32047377).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №634/22-4-09/32047377, позивачем порушено вимоги: п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.п.138.5.1 п.138.5 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 143661,00 грн., в т.ч. за 2 кв. 2011 р. - на суму 143661,00 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 124923,00 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - на суму 124923,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №634/22-4-09/32047377 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001552240 від 18.03.2013 р. (надалі - ППР №0001552240), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 204073,00 грн., з яких 143661,00 грн., - за основним платежем, №0001562240 від 18.03.2013 р. (надалі - ППР №0001562240), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124924,00 грн., з яких 124923,00 грн. - за основним платежем, а 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Республіканський будинок моделей взуття", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа-Д», як постачальником, був укладений Договір поставки товару №17/06/11 від 17.06.2011 року (надалі - Договір №17/06/11), згідно п.1.1., п.1.2, п.6.1 та п.6.2 якого постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату в порядку та на умовах, що передбачені даним договором. Предметом поставки є наступний товар: шкіряна підкладка, шкіра верху взуття, комплектуючі матеріали для виготовлення та пакування взуття. Покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товару протягом трьох днів з моменту поставки товару. Підставою для оплати є рахунок-фактура.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Константа-Д» на виконання умов Договору №17/06/11 був виставлений рахунок-фактура №30 від 20.06.2011 р. на загальну суму 498730,00 грн., в т.ч. ПДВ 83121,67 грн.

На виконання умов Договору №17/06/11 ТОВ «Константа-Д» поставило позивачу товар на загальну суму 498730,00 грн., в т.ч. ПДВ 83121,67 грн., що підтверджується видатковою накладною №30 від 30.06.2011 р., що містить всі обов'язкові реквізити.

ТОВ «Константа-Д» була оформлена на користь позивача податкова накладна №125 від 30.06.2011 р. на загальну суму 498730,00 грн., в т.ч. ПДВ 83121,67 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Республіканський будинок моделей взуття», як покупцем, та Закритим акціонерним товариством «НВО Укрспецатом», як постачальником, був укладений Договір поставки товару №20/06/11 від 20.06.2011 року (надалі - Договір №20/06/11), згідно п.1.1., п.1.2, п.6.1 та п.6.2 якого постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату в порядку та на умовах, що передбачені даним договором. Предметом поставки є наступний товар: шкіряна підкладка, шкіра верху взуття, комплектуючі матеріали для виготовлення та пакування взуття. Покупець здійснює оплату за кожну поставлену партію товару протягом трьох днів з моменту поставки товару. Підставою для оплати є рахунок-фактура.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ «НВО Укрспецатом» на виконання умов Договору №20/06/11 був виставлений рахунок-фактура №5 від 30.06.2011 р. на загальну суму 250810,00 грн., в т.ч. ПДВ 41801,67 грн.

На виконання умов Договору №20/06/11 ЗАТ «НВО Укрспецатом» поставило позивачу товар на загальну суму 250810,00 грн., в т.ч. ПДВ 41801,67 грн., що підтверджується видатковою накладною №14 від 30.06.2011 р., що містить всі обов'язкові реквізити.

ЗАТ «НВО Укрспецатом» була оформлена на користь позивача податкова накладна №21 від 30.06.2011 р. на загальну суму 250810,00 грн., в т.ч. ПДВ 41801,67 грн.

Вищезазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Згідно з наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за червень 2011 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ «Константа-Д», ЗАТ «НВО Укрспецатом» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

На виконання умов Договору №17/06/11 позивачем були сплачені кошти на загальну суму 498730,00 грн., в т.ч. ПДВ 83121,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням з відповідною відміткою банку про проведення операції №25 від 30.06.2011 р., а також встановлено, що на виконання умов Договору №20/06/11 позивачем були сплачені кошти на загальну суму 250810,00 грн., в т.ч. ПДВ 41801,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням з відповідною відміткою банку про проведення операції №26 від 30.06.2011 р. на суму 250810,00 грн., в т.ч. ПДВ 41801,67 грн.)

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з певними недоліками в діяльності контрагентів, з відсутністю поставок товарів, стверджує про безтоварність цих господарських операцій.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678.

Крім того, колегія суддів зазначає, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Посилання відповідача в Акті перевірки як на підставу визнання правочину «фіктивним», на доводи податкового органу відносно відсутності у контрагентів умов для здійснення господарської операції (відсутність майна, трудових ресурсів тощо) не підтверджені належними та допустими доказами та не спростовують факт здійснення господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Константа-Д», ЗАТ «НВО Укрспецатом», позивач та контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Константа-Д», ЗАТ «НВО Укрспецатом» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Константа-Д», ЗАТ «НВО Укрспецатом», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «Константа-Д», ЗАТ «НВО Укрспецатом» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

За таких умов, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканський будинок моделей взуття» на підставі договорів з ТОВ «Константа-Д», ЗАТ «НВО Укрспецатом» безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, з урахуванням чого у відповідача були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства України, а відтак, і для винесення спірних податкових повідомлень-рішень .

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, - ТОВ «Константа-Д» та ЗАТ «НВО Укрспецатом», не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, Договір №17/06/11 та Договір №20/06/11 були укладені з метою виконання умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти №7 від 09.06.2011 року, укладеного між позивачем, як продавцем, та Генеральною прокуратурою України, як покупцем, відповідно до якого позивач зобов'язувався у 2011 році поставити та передати у власність покупця товар (взуття) для підвідомчих прокуратур, зазначений в Специфікації на поставку товару, а покупець - прийняти і оплатити товар.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ «Константа-Д» та ЗАТ «НВО Укрспецатом» з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентами підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.