Постанова № 33545198, 16.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа № 922/2278/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Яблунівській І.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Міжнародна страхова компанія", м. Харків (вх. №2157Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26.06.13 року у справі № 922/2278/13

за позовом Приватного АТ "Український страховий стандарт", м. Київ

до ТОВ "Міжнародна страхова компанія", м. Харків

про стягнення 2 543,92 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ "Український страховий стандарт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ТОВ "Міжнародна страхова компанія", страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 2543,92 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.06.2013 року по справі №922/2278/13 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на користь ПАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" страхове відшкодування в сумі 2543,92 грн. та судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Рішення мотивоване тим, що полісом №ВС/7489288 від 16.06.2009 року визначена франшиза у розмірі 510,00 грн., тож сума реальної вартості втраченого майна, тобто матеріальної шкоди, обґрунтовано зменшена позивачем. Посилання відповідача на ч. 2 ст. 36, п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд вважає безпідставним, оскільки відповідач не врахував того, що закон не має зворотньої дії у часі. Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності в порядку суброгації суд також вважає безпідставним, що підтверджується постановою Верховного Суду України від 07.08.2012 р. за аналогічною справою №12/207. Таким чином, заява відповідача про застосування строку позовної давності судом відхилена. Враховуючи, що сума сплаченого позивачем страхового відшкодування не перевищує ліміт відповідальності відповідача, визначений в полісі, суд вважає позовні вимоги до відповідача в сумі 2543,92 грн. обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідач, ТОВ "Міжнародна страхова компанія", не погодився з рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при його прийнятті.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, згідно полісу ВС/7489288 від 15.06.2009 року відповідач здійснював страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу СиненкоО. В.

05.10.2009 р. Синенко О.В., здійснюючи керування автомобілем Daewoo Matiz, д.н.з АХ5234ВК, на пр. Гагаріна в м. Харкові, допустив зіткнення з автомобілем Gееlу JL7162, д.н.з АХ2149СА, під керуванням Зарубіна М.А. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Gееlу JL7162, д.н.з АХ2149СА, завдані механічні пошкодження.

09.01.2013 р. до відповідача по факту зазначеної ДТП від позивача надійшла заява про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 06 від 04.01.2013 р.

З наданих позивачем до відповідача матеріалів виходить, що автомобіль Gееlу JL7162, д.н.з АХ2149СА станом на 15.10.2009 р. був застрахований за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 0112-2101-000170 від 16.04.2009 р. Страховиком АСТ "АИС-Поліс" правонаступником якого є ПрАТ "СК "Український страховий стандарт". 27.07.2010 р. було здійснено виплату страхового відшкодування за зазначеним договором.

Пунктом 37.1.4. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону) передбачено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди; є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Зазначені положення Закону набрали чинності з 19.09.2011 р., тобто через 6 місяців з дня оприлюднення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 р. Згідно до прикінцевих та перехідних положень цього закону, він, на думку відповідача, розповсюджує свою дію на всі правовідносини, не залежно від того, до набрання ним чинності чи після цього було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Недотримання позивачем визначених Законом строків для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу є, на думку відповідача, згідно імперативних норм зазначеного закону (ст. 37), підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. У зв'язку з чим позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, про що він був проінформований листом (вих. №467 від 01.04.2013 року).

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як зазначає апелянт, на правовідносини, що склалися між сторонами розповсюджується норми, які регулюють суброгацію (заміну особи у зобов'язані, у нашому випадку Кредитора), коли до позивача від його страхувальника за договором майнового страхування автомобілю перейшло право вимоги відшкодування виплаченого страхового відшкодування до винної у скоєнні ДТП особи, або до страховика, який здійснював страхування цивільно - правової відповідальності винної особи. На вказані правовідносини не поширюється дія норм ст. 1191 ЦК України, 38 Закону, що регулюють регресні зобов'язання, так як у даному випадку відбулася заміна особи в зобов'язанні, нового зобов'язання, як у випадку регресу, не виникло. Вказана позиція визначена в п. 27 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки". У зв'язку з тим, що відповідної постанови пленуму ВГСУ стосовно вказаної категорії справ не існує, на думку відповідача, можливо за аналогією застосовувати вказану постанову пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року.

Позовна заява датована 17.05.2013 року, тобто з моменту ДТП і до звернення позивача з позовом до суду пройшло більше 3-х років. Відповідно положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядок обчислення і перебігу строку позовної давності. Так як в даному випадку відбулася саме заміна особи у зобов'язанні, а не право регресу, то строк на думку відповідача починає сплив з моменту настання страхового випадку - ДТП, тобто з 15.10.2009 року. Таким чином, на думку відповідача, позивач пропустив строк для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до п. З ст. 267 ЦК України відповідачем було подано письмову заяву про застосування строку позовної давності у даній справі. Відповідно до п. 4 ст. 268 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте суд першої інстанції вказані норми чинного законодавства не прийняв до уваги, прийняв рішення про задоволення позовних вимог виходячи з того, що між сторонами виникли регресні зобов'язання, що не відповідає дійсності.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, позивач просить розглянути справу за поданою апеляційною скаргою без участі свого представника.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції позивач має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України серії АВ №584072 строком дії з 22.03.2007 р. безстроково.

16.04.2009 р. між АСТ "АИС-Поліс" (страховик) та Зарубіним М.А. (страхувальник) був укладений договір №0112-2101-000170 добровільного страхування транспортного засобу №245002/4098/0000502, згідно якого був застрахований автомобіль Gееlу JL7162, 2008 року випуску, д.р.з. АХ2149СА, зокрема, на випадок ДТП, на страхову суму 67550,00 грн. з безумовною франшизою 0%.

Застрахований автомобіль належить Зарубіну М.А. на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії АХС 185077.

15.10.2009 р. на пр. Гагаріна, 176, корп. 2 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) - зіткнення за участю автомобіля Gееlу JL7162 д.р.н. АХ4492ВМ, під керуванням Свирідова С.М., автомобіля Daewoo Matiz, д.р.н. АХ5234ВН, під керуванням Синенка О.В., та автомобіля Gееlу JL7162, д.р.н. АХ2149СА, під керуванням Зарубіна М.А., внаслідок якого автомобілі зазнали механічних пошкоджень, що підтверджується довідками ДАІ Харківської області.

Згідно постанови Червонозаводського районного суду Харківської області від 24.11.2009 р. по справі №3-4879/09 Зарубіна М.А. та Синенка О.В. визнано винними у порушенні вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

16.10.2009 р. Зарубін М.А. (страхувальник) повідомив страховика про ДТП та подав страховику (позивачу) заяву про виплату страхового відшкодування.

Згідно звіту ТОВ "Експерт-Профі-Україна" від 23.10.2009 р. про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого при ДТП, вартість відновлювального ремонту автомобіля Gееlу JL7162, д.р.н. АХ2149СА, пошкодженого у ДТП, складає 3075,02 грн.

09.11.2009 р. страховиком було складено страховий акт №2174-2428/09, яким визначено розмір страхового відшкодування в сумі 3053,92 грн.

Платіжним дорученням №300 від 27.07.2010 р. позивач перерахував страхувальнику страхове відшкодування в сумі 3053,92 грн.

30.04.10 р. на чергових загальних зборах акціонерів Акціонерного страхового товариства "АИС-Поліс" було прийнято рішення про зміну найменування на Закрите акціонерне товариство "Український страховий стандарт".

15.03.2011 р. на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства "Український страховий стандарт" було прийнято рішення про зміну найменування у зв'язку з приведенням його діяльності у відповідність до Закону України „Про акціонерні товариства" на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія „Український страховий стандарт" та в подальшому проведена державна реєстрація змін до статуту, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ та витягом з ЄДР.

04.01.2013 р. позивач надіслав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 2543,92 грн., але відповідач не сплатив вказану суму коштів, а лише надіслав у відповідь запит №213 від 06.02.2013 р. про надання підтвердження внесення страхових платежів.

25.02.2013 р. на запит відповідача позивач надіслав йому запрошені документи, але відповідач не сплатив страхове відшкодування і у відповіді №467 від 01.04.2013 р. відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пропуск строку подання заяви про виплату страхового відшкодування, встановленого п. 37.1.4. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідач має ліцензію ДКРРФПУ серії АГ №569293 на страхову діяльність у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з 27.12.2010 р. безстроково.

Цивільно-правова відповідальність Синенка О.В. була застрахована ТДВ "МСК", що підтверджується копією полісу №ВС/7489288 від 16.06.2009 р.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування згідно пункту 9 статті 7 Закону України "Про страхування".

Пункт 3 частини 1 статті 988 ЦК України встановлює обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже позивач набув право вимоги до страховика цивільної відповідальності (відповідача) стосовно сплаченого страхового відшкодування, оскільки страховик цивільної відповідальності - відповідач взяв на себе відповідальність за заподіяні збитки по страховому полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" та ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, крім випадків відшкодування шкоди, завданої життю та/або здоров'ю потерпілих.

Оскільки полісом №ВС/7489288 від 16.06.2009 р. визначена франшиза у розмірі 510,00 грн., то сума реальної вартості втраченого майна, тобто матеріальної шкоди, обґрунтовано зменшена позивачем.

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 36, п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд вважає безпідставним, оскільки відповідач не врахував те, що закон не має зворотної дії у часі.

Позиція апелянта не відповідає вимогам ст. 5 ЦК України, відповідно до якої акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Право зворотної (регресної) вимоги позивача до відповідача виникло 27.07.2010 р., коли було відшкодовано шкоду потерпілій особі, завданої внаслідок ДТП, що сталася 15.10.2009 р.

Редакцією Закону, що діяла станом на 27.07.2010 р., не було встановлено підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування внаслідок пропущення потерпілою особою або позивачем строків подання заяви про виплату страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до страховика (Позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності в порядку суброгації суд першої інстанції також обгрунтовано визнав безпідставною, оскільки аналогічна практика підтверджується постановою Верховного Суду України від 07.08.2012 р. по справі №12/207, відповідно до якої було остаточно вирішено питання про те, що право вимоги страховика, який відшкодував шкоду потерпілому, до страховика, в якого було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, є регресним, а не суброгаційним.

За таких обставин та враховуючи, що сума сплаченого позивачем страхового відшкодування не перевищує ліміт відповідальності відповідача, визначений в полісі, суд першої інстанції правомірно та без порушень норм матеріального права визнав позовні вимоги до відповідача в сумі 2543,92 грн. обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 26.06.13 року у справі №922/2278/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 979, 988, 990, 993, 1166, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 7, 9, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 12, 35, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.06.13 року у справі № 922/2278/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.09.2013 року.

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.