Постанова № 33544529, 12.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 р. № 820/7679/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Бабаєв А.І.

при секретарі судового засідання Безщасній Т.О.

за участі:

представника позивача Меніва О.І.

представника відповідача Гирі В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000432201 від 19.08.2013 року та № 0000442201 від 19.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що правовідносини з контрагентами ТОВ "Авелон-Д" та ПП "Інтер-Буд-Комфорт" мали реальний характер та відповідно правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ та валових витрат за ними, а висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, проти позову заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що ТОВ "ТД Владар-Харків" порушено:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, занижено податок на прибуток на загальну суму 280112,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 20225,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 221293,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 38594,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 44933,00 грн.

В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" (код ЄДРПОУ 32947554) пройшло державну реєстрацію та зареєстроване ВК Харківської міської ради 08.04.2004 року. Перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 14.04.2004 року за № 14820. Зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 28315302 від 23.04.2004 року (том 1 а.с. 73-75).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" (код ЄДРПОУ 32947554) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатом перевірки складено Акт "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" (код ЄДРПОУ 32947554) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року" № 178/20-30-22-01/32947554 від 06.08.2013 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, ТОВ "ТД Владар-Харків" порушено:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, занижено податок на прибуток на загальну суму 280112,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 20225,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 221293,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 38594,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 44933,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000432201 від 19.08.2013 року, яким ТОВ "ТД Владар-Харків" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 280112,00 грн., в тому числі за основним платежем 280112,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 0,00 грн. та податкове повідомлення - рішення та № 0000442201 від 19.08.2013 року, яким ТОВ "ТД Владар-Харків" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67399,50 грн., в тому числі за основним платежем 44933,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 22466,50 грн.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за результатами аналізу правовідносин позивача з ТОВ "Авелон-Д" за квітень-жовтень 2011 року та ПП "Інтер-Буд-Комфорт" за вересень 2011 року.

Так, між ТОВ "ТД Владар-Харків" та ТОВ "Авелон-Д" було укладено Договір №0804/9 від 08.04.2011 року, згідно умов якого ТОВ "ТД Владар-Харків" (продавець) продає, а ТОВ "Авелон-Д" (покупець) придбаває на умовах даного договору партіями акумуляторну продукцію (товар) в кількості, асортименті та на умовах, вказаних в специфікаціях та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (том 2 а.с. 160-168).

В межах згаданого договору у квітні, липні, вересні та жовтні 2011 року були проведені господарські операції з постачання товарів (акумуляторів) на адресу Покупця, що підтверджується належним чином оформленими:

- видатковими накладними: № РН-162 від 27.04.2011р. на загальну суму 106435,00 грн., у т.ч. ПДВ 17739,20 грн. (том 2 а.с. 178); № РН-322 від 27.07.2011р. на загальну суму 133812,00 грн., у т.ч. ПДВ 22302,00 грн. (том 2 а.с. 173); № РН-417 від 03.09.2011р. на загальну суму 519078,00 грн., у т.ч. ПДВ 86513,00 грн. (том 2 а.с. 169); № РН-406 від 30.09.2011р. на загальну суму 553188,00 грн., у т.ч. ПДВ 92198,00 грн. (том 2 а.с. 171); № РН-536 від 27.10.2011р. на загальну суму 257199,12 грн., у т.ч. ПДВ 42866,52 грн. (том 2 а.с. 175).

- податковими накладними, що були виписані ТОВ "ТД Владар-Харків" на адресу ТОВ "Авелон-Д": № 40 від 27.04.2011 р. на загальну суму 106435,00 грн., у т.ч. ПДВ 17739,20 грн. (том 2 а.с. 179); № 96 від 27.07.2011 р. на загальну суму 133812,00 грн., у т.ч. ПДВ 22302,00 грн. (том 2 а.с. 174); № 7 від 03.09.2011 р. на загальну суму 519078,00 грн., у т.ч. ПДВ 86513,00 грн. (том 2 а.с. 170); № 100 від 30.09.2011 р. на загальну суму 553188,00 грн., у т.ч. ПДВ 92198,00 грн. (том 2 а.с. 172); № 76 від 27.10.2011 р. на загальну суму 257199,12 грн., у т.ч. ПДВ 42866,52 грн. (том 2 а.с. 176).

Зобов'язання по оплаті здійснених операцій з постачання акумуляторів по договору №0804/9 від 08.04.2011 року між ТОВ "ТД Владар-Харків" та ТОВ "Авелон-Д" були погашені згідно угод про залік зустрічних однорідних вимог від 30.04.2011 року та від 31.10.2011 року (том 2 а.с. 177,182).

Також, між ТОВ "ТД Владар-Харків" та ПП "Інтер-Буд-Комфорт" було укладено Договір № 119/2 від 01.09.2011 року. За договором ПП "Інтер-Буд-Комфорт" (продавець) продає, а ТОВ "ТД Владар-Харків" (покупець) придбаває на умовах даного договору акумуляторну продукцію, запасні частини до автомобілів, промислове обладнання (товар) в кількості, асортименті та на умовах, вказаних у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (том 1 а.с. 93-94).

За вказаним договором ТОВ "ТД Владар-Харків" було придбано товари згідно видаткових накладних:

- № РН-070902 від 07.09.2011р. на загальну суму 9081,00 грн., в т. ч. ПДВ 1513,50грн.;

- № РН-150903 від 15.09.2011р. на загальну суму 77538,25 грн., в т. ч. ПДВ 12923,04грн.;

- № РН-260901 від 22.09.2011р. на загальну суму 18576,60 грн., в т.ч. ПДВ 3096,10 грн. (том 1 а.с. 95-99).

ПП "Інтер-Буд-Комфорт" було видано податкові накладні:

- № 80 від 07.09.2011р. на загальну суму 9081,00 грн., в т.ч. ПДВ 1513,50 грн.;

- № 110 від 15.09.2011р. на загальну суму 77538,25 грн., в т.ч. ПДВ 12923,04 грн.;

- № 131 від 22.09.2011р. на загальну суму 18576,60 грн., в т.ч. ПДВ 3096,10 грн. (том 1 а.с. 100-105).

За придбаний товар ТОВ "ТД Владар-Харків" було проведено розрахунок у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковій рахунок ПП "Інтер-Буд-Комфорт", що підтверджується платіжними дорученнями № 4353 від 21.10.2011 року на суму 12131,81 грн. та № 4401 від 14.11.2011 року на суму 93064,04 грн. (том 1 а.с. 122-123).

Також, між ТОВ "ТД Владар-Харків" (у якості Замовника) та ПП "Інтер-Буд-Комфорт" (у якості Виконавця) було укладено Договір аутсортингу № 4 від 01.03.2011 року, предметом якого є виконання непрофільних функцій Замовника, а саме: підготовка комерційної тендерної документації, супровід передконтрактних переговорів, консалтингові послуги по ціноутворенню на різних ринках збуту. За надані послуги згідно даного договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі, порядку та в строки, встановлені даним договором (том 1 а.с. 150-151).

Виконання умов згаданого договору підтверджується Звітом ПП "Інтер-Буд-Комфорт" про виконану роботу за період з березня 2011р. по вересень 2011р. та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.09.2011 року на загальну суму 164400,00 грн., у т. ч. ПДВ 27400,00 грн. (том 1 а.с. 152-157).

По вказаному договору аутсортингу ПП "Інтер-Буд-Комфорт" видало ТОВ "ТД Владар-Харків" податкову накладну № 142 від 26.09.2011 року на загальну суму 164400,00 грн. у т. ч. ПДВ 27400,00 грн. (том 1 а.с. 158).

Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт (наданих послуг) були виконані ТОВ "ТД Владар-Харків" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на адресу ПП "Інтер-Буд-Комфорт", що підтверджується платіжними дорученнями № 4376 від 01.11.2011 року на суму 102564,10 грн. та № 4378 від 02.11.2011 року на суму 61835,90 грн. (том 1 а.с. 159-160).

Також, суду були надані докази подальшої реалізації придбаних товарів та отриманих робіт (послуг) у ПП "Інтер-Буд-Комфорт".

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів, укладених з ТОВ "Авелон-Д" та ПП "Інтер-Буд-Комфорт".

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що ТОВ "ТД Владар-Харків" були надані належним чином складені документи визначені Податковим кодексом України для підтвердження валових витрат підприємства.

Таким чином, висновок відповідача про неправомірність віднесення ТОВ "ТД Владар-Харків" до складу валових витрат коштів сплачених за правовідносинами з ТОВ "Авелон-Д" є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів не реалізації позивачем товарів на адресу ТОВ "Авелон-Д".

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих товарів, на підставі виданих ПП "Інтер-Буд-Комфорт" податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Кодексу) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав вимоги, передбачені пунктом 198.3 статті 198 Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів та послуг від ПП "Інтер-Буд-Комфорт", яке в свою чергу, виконало вимоги п. 201.1 ст. 201 Кодексу - видало ТОВ "ТД Владар-Харків" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту вересня 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих товарів та послуг від ПП "Інтер-Буд-Комфорт".

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про недійсність правочинів укладених ТОВ "ТД Владар-Харків" з ТОВ "Авелон-Д" та ПП "Інтер-Буд-Комфорт" з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаться загальними правилами.

Відповідачем не надано відповідних доказів недійсності правочинів укладених ТОВ "Авелон-Д" та ПП "Інтер-Буд-Комфорт" з ТОВ "ТД Владар-Харків".

Щодо твердження відповідача про порушення ТОВ "Авелон-Д" та ПП "Інтер-Буд-Комфорт" цивільного та податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності з іншими контрагентами ніж позивач у справі, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому ймовірне порушення контрагентом позивача податкового законодавства підчас здійснення правовідносин з іншими контрагентами не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, у разі ухилення від його сплати продавцем з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, ймовірне порушення ТОВ "Авелон-Д" та ПП "Інтер-Буд-Комфорт" податкового законодавства під час здійснення правовідносин з іншими контрагентами при фактичному здійсненні господарської операції з позивачем не впливає на податковий кредит ТОВ "ТД Владар-Харків".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000432201 від 19.08.2013 року та № 0000442201 від 19.08.2013 року - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар-Харків" (адреса: 61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, код ЄДРПОУ 32947554) судові витрати у розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн., 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанови виготовлений 17.09.2013 року.