Постанова № 33544440, 12.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року 810/3327/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Смірновій А.В.,

за участю:

представників позивача - Макаров І.Є., Ковпатюк Л.О.,

представника відповідача - Бойко Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

27 червня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 1 червня 2013 р. № № 0002202300, 0002212300.

У судовому засіданні 12 вересня 2013 р. уточнено назву відповідача - Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сформовано податковий кредит та валові витрати відповідно до вимог чинного законодавства, проте, податковий орган дійшов необґрунтованого висновку про нікчемність укладених між ним та товариством товариством з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ ТОРГ" (далі - ТОВ "САНОІЛ ТОРГ") правочинів. Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та названим контрагентом є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, про що, на думку відповідача, свідчить акт перевірки фінансово - господарської діяльності контрагента - ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (т. 1, а.с. 58-63).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

26 квітня 2002 р. позивач зареєстрований Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 142998 (т. 1, а.с. 23).

У період з 12 квітня по 8 травня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", за результатами якої 17 травня 2012 р. складено акт перевірки № 303/22-01/31982734 (далі - акт перевірки № 303/22-01/31982734) (т. 1, а.с. 28-119).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальником ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", а отже - є нікчемними.

2) пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 1 575 035 грн 70 коп., в т.ч. по періодам:

- 1 кв. 2012 р. - 1 575 035 грн 70 коп.

3) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 12 500 895 грн 88 коп. в тому числі по періодам:

- січень 2012 р. - 1 500 034 грн 00 коп.;

- жовтень 2012 р. - 8 000 728 грн 17 коп.;

- листопад 2012 р. - 3 000 133 грн 71 коп.

1 червня 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 303/22-01/31982734 відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № № 0002202300, 0002212300. Зокрема:

- податковим повідомленням - рішенням № 0002212300 збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток на загальну суму 1 968 794 грн 63 коп., з якої за основним платежем - 1 575 035 грн 70 коп., за штрафними санкціями - 393 758 грн 93 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0002212300) (т. 1, а.с. 121);

- податковим повідомленням - рішенням № 0001592301 збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 15 626 119 грн 85 коп., з якої за основним платежем - 12 500 895 грн 88 коп., за штрафними санкціями - 3 125 223 грн 07 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0001592301) (т. 1, а.с. 122).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як убачається з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як убачається з п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з вимогами п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "САНОІЛ ТОРГ". Зокрема, відповідач вважає, що мали місце фіктивні правочини.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим у зв'язку з наступним.

11 листопада 2011 р. та 20 серпня 2012 р. між ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено 2 договори купівлі - продажу: № 11-11-11 та № 20-08-12 (далі - договір № 11-11-11, № 20-08-12 відповідно) (т. 1, а.с. 211- 212, т. 2, а.с. 6-8).

Згідно з п. 1.1 названих договорів продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця продукцію та матеріали (надалі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 названих договорів найменування, асортимент, кількість, та вартість товару визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до доданого договору.

Так, згідно з п. 3.3 названих договорів товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання - передачі товару.

На виконання договорів № 11-11-11 та № 20-08-12 ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" було продано позивачу товар - олію соняшникову нерафіновану.

На підтвердження продажу ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" товару, передбаченого договорами № 11-11-11 та № 20-08-12, позивачем було надано суду такі докази.

Зокрема:

1. Специфікації до договору № 20-08-12 від:

- 9 січня 2012 р. № 1 на загальну суму 9 000 204 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 9);

- 26 жовтня 2012 р. № 1 на загальну суму 48 004 369 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 213);

- 12 листопада 2012 р. № 2 на загальну суму 18 000 802 грн 30 коп. (т. 1, а.с. 241).

2. Акти приймання - передачі від:

- 9 січня 2012 р. № 1 на загальну суму 4 530 000 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 10);

- 10 січня 2012 р. № 1/1 на загальну суму 4 470 204 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 13);

- 26 жовтня 2012 р. № 1 на загальну суму 5 309150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 214);

- 26 жовтня 2012 р. № 1/1 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 217);

- 27 жовтня 2012 р. № 1/2 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 220);

- 27 жовтня 2012 р. № 1/3 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 223);

- 29 жовтня 2012 р. № 1/4 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 226);

- 29 жовтня 2012 р. № 1/5 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 229);

- 30 жовтня 2012 р. № 1/6 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 232);

- 30 жовтня 2012 р. № 1/7 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 235);

- 31 жовтня 2012 р. № 1/8 на загальну суму 5 531 169 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 238);

- 12 листопада 2012 р. № 2 на загальну суму 4 819 750 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 242);

- 13 листопада 2012 р. № 2/1 на загальну суму 4 819 750 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 245);

- 14 листопада 2012 р. № 2/2 на загальну суму 4 819 750 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 248);

- 15 листопада 2012 р. № 2/3 на загальну суму 3 541 552 грн 30 коп. (т. 1, а.с. 3).

3. Видаткові накладні, видані ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", від:

- 9 січня 2012 р. № РН - 0000020 на загальну суму 4 530 000 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 11);

- 10 січня 2012 р. № РН - 0000021 на загальну суму 4 470 204 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 14);

- 26 жовтня 2012 р. № РН - 0000646 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 215);

- 26 жовтня 2012 р. № РН - 0000647 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 218);

- 27 жовтня 2012 р. № РН - 0000649 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 221);

- 27 жовтня 2012 р. № РН - 0000650 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 224);

- 29 жовтня 2012 р. № РН - 0000651 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 227);

- 29 жовтня 2012 р. № РН - 0000652 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 230);

- 30 жовтня 2012 р. № РН - 0000654 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 233);

- 30 жовтня 2012 р. № РН - 0000655 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 236);

- 31 жовтня 2012 р. № РН - 0000658 на загальну суму 5 531 169 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 239);

- 12 листопада 2012 р. № РН - 0000698 на загальну суму 4 819 750 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 243);

- 13 листопада 2012 р. № РН - 0000699 на загальну суму 4 819 750 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 246);

- 14 листопада 2012 р. № РН - 0000701 на загальну суму 4 819 750 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 1);

- 15 листопада 2012 р. № РН - 0000702 на загальну суму 3 541 552 грн 30 коп. (т. 2, а.с. 4).

4. Податкові накладні, видані ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", від:

- 9 січня 2012 р. № 21 на загальну суму 4 530 000 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 12);

- 10 січня 2012 р. № 22 на загальну суму 4 470 204 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 15);

- 26 жовтня 2012 р. № 813 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 216);

- 26 жовтня 2012 р. № 814 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 219);

- 27 жовтня 2012 р. № 816 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 222);

- 27 жовтня 2012 р. № 817 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 225);

- 29 жовтня 2012 р. № 818 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 228);

- 29 жовтня 2012 р. № 819 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 231);

- 30 жовтня 2012 р. № 822 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 234);

- 30 жовтня 2012 р. № 821 на загальну суму 5 309 150 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 237);

- 31 жовтня 2012 р. № 825 на загальну суму 5 531 169 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 240);

- 12 листопада 2012 р. № 875 на загальну суму 4 819 750 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 244);

- 13 листопада 2012 р. № 876 на загальну суму 4 819 750 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 247);

- 14 листопада 2012 р. № 878 на загальну суму 4 819 750 грн 00 коп. (т. 2, а.с. 2);

- 15 листопада 2012 р. № 879 на загальну суму 3 541 552 грн 30 коп. (т. 2, а.с. 5).

Перелічені документи підписані посадовою особою ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" та завірені печаткою цього товариства.

Факт оплати позивачем товару, купленого у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", підтверджується довідками Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк сбербанку Росії" від 2, 5, 7 липня 2013 р. № 1610/5-50-5 та довідкою "ПРОМІНВЕСТБАНКУ" від 26 липня 2013 р. № 20-2-14/1655 про рух коштів за період з 1 січня 2012 р. по 25 липня 2013 р. (т. 5, а.с. 108, 109 - 109 а відповідно).

До того ж оплата позивачем за куплений у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" товар підтверджується банківськими виписками АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" за 2012 - 2013 р.р.

Зокрема, від:

- 30 листопада, 4, 5, 7, 21 грудня 2012 р., № № 3911, 3928-3929, 3937-3938, 3965, 4040-4041, (т. 5, а.с. 122, 113-114, 117 -118, 124, 127);

- 23, 25, 31 січня 2013 р. № № 4156-4158, 4166-4167, 4193-4196 (т. 5, а.с. 131 -132, 135-136).

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" було зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 3, а.с. 54 - 55).

До того ж в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" на момент укладання чи виконання договорів з позивачем було скасовано чи визнано недійсними за рішенням суду.

Крім того, з метою подальшої реалізації товару, якій позивач мав придбати у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", 11 листопада 2011 р. та 20 серпня 2012 р. позивачем (комітентом) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГЕКОТОП" (далі - ТОВ "ЮГЕКОТОП") (комісіонером) було укладено 2 договори комісії: №11110 та № 2008/1К відповідно (далі - договір №11110, № 2008/1К) (т. 2, а.с. 16 - 20, а.с. 63 - 67 відповідно).

Згідно з п. 1.1 названих договорів комітент доручав, а комісіонер був зобов'язаний від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товару, асортимент, кількість, ціна якого визначалася у відповідному додатку до цього договору комісії.

Відповідно до п. 1.2 названих договорів товар залишався власністю комітента до моменту його реалізації покупцеві - нерезиденту (підписання акту приймання - передачі комісіонера з покупцем).

Судом також встановлено, що договори №11110 та № 2008/1К (між позивачем та ТОВ "ЮГЕКОТОП") були виконані у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними:

- актами приймання - передачі товару по якості і кількості (т. 2, а.с. 21, 22, 69-77, 80-83);

- звітами ТОВ "ЮГЕКОТОП" перед позивачем за названими договорам (т. 2, а.с. 23-24, 84, 118, 122)

- звітами по валюті (т. 2, а.с. 28);

- актами здачі - приймання робіт (надання послуг) (т. 2, а.с. 35, 38, 41- 43, 45 - 49, 90, 92, 95-96, 119, 130, 133-134, 136, 140-141);

- рахунками фактури (т. 2, а.с. 36, 39, 93, 120, 131);

- податковими накладними (т. 2, а.с. 37, 40, 91, 94, 121, 132);

- актами надання послуг (т. 2, а.с. 44, 139, 142-143, 144);

- контрактами від 21 грудня 2011 р., 14 листопада та 9 жовтня 2012 р. № 0251/11, №0496/12 та № 0473/12 відповідно (т. 2, а.с. 49 - 53, а.с. 98-102, 145-149).

Перелічені документи підписані посадовою особою ТОВ "ЮГЕКОТОП" та завірені печаткою цього товариства.

До того ж факт надходження на адресу позивача оплати за проданий ним товар підтверджується банківськими виписками АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ".

Зокрема, від:

- 30 листопада, 4, 5, 7, 17, 21 грудня 2012 р. № № 463935226, 46399138, 46398919, 47144306, 47144455, 47131471, 48741370, 48748670, 48748480, 45991268, 46004880, 45996164, 466632283, 46635004, 46624318, 49804725, 49804883 (т. 5, а.с. 142, 143, 147, 152-153, 155, 156, 158, 163);

- 22, 23, 25, 26, 30, 31 січня 2013 р. № 3776148, 4342441, 4019228, 4019416, 4037610, 4019228, 4592040, 45202209, 5513566, 6001334, 6001945, 6001334, 143, (т. 5, а.с. 168, 169, 170, 171, 174, 175, 178, 179, 180, 184).

Крім того, перелік укладених позивачем договорів та документів на підтвердження реальності їх виконання, а також перелік документів на підтвердження оплати господарських операцій, здійснених згідно з цими договорами, викладені у складеній позивачем таблиці та додатках до неї (т. 5, а.с. 185-193).

Таким чином, реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" підтверджено документами, які були оформленні згідно вимоги чинного законодавства і копії яких долучені до матеріалів даної справи.

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" № 11-11-11 та № 20-08-12 дійсно мали місце та були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договорів з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" № 11-11-11 та № 20-08-12 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" № 11-11-11 та № 20-08-12 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, де зазначено правовий статус контрагента.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів між позивачем та ТОВ "САНОІЛ ТОРГ".

Водночас суд не приймає до уваги посилання відповідача на акти перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" від 4 квітня 2013 р. № 895-22-20-37269136, оскільки, згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2013 р. № 826/5853/13-а (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 р.) було визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, результати якої відображені в названому акті перевірки (т. 2, а.с. 207-223, т. 5, а.с. 90 - 94).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № 0002202300, № 0002212300 протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 1 червня 2013 р. № 0002202300, № 0002212300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" сплачений ним судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 16.09.13