Постанова № 33544284, 12.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 рокує 810/3044/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Івченко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.К. Виробництво»до проВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «І.С.К. Виробництво» з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013 № 0001192201 та № 0001182201.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат на підставі сплачених ФОП ОСОБА_2 коштів та податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_2, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 69549,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 60858,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з поставки товару мали реальний характер з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Цей факт підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «І.С.К. Виробництво» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

У судове засідання представник позивача не з'явився, водночас, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «І.С.К. Виробництво» є юридичною особою, що зареєстрована Васильківською районною державною адміністрацією 20.06.1994. Взято на податковий облік в органах ДПС 25.06.1994 за № 13-217. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.07.2011 № 100345535 є платником ПДВ.

29 листопада 2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було заключено договір поставки, відповідно до умов якого продавець (ФОП ОСОБА_2) зобов'язувався поставити позивачу товар по номенклатурі та умовах, визначених у додатках до договору (специцифікаціях).

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 04.11.2011 № 90, від 26.10.2011 № 88, від 17.01.2012 № 4, від 17.01.2012 № 5, від 21.03.2012 № 4, від 20.01.2012 № 7, від 06.04.2013 № 3, від 08.05.2012 № 1, від 08.05.2012 № 2, від 18.05.2012 № 4, від 28.05.2012 № 5, від 28.05.2012 № 6, від 28.05.2012 № 7, від 28.05.2012 № 8, від 29.05.2012 № 9, від 09.04.2012 № 4, від 11.04.2012 № 5, від 12.04.2012 № 6, від 24.04.2012 № 10, від 24.04.2012 № 11, від 31.05.2012 № 11, від 12.04.2012 № 7, від 03.07.2012 № 2, від 03.07.2012 № 3, від 12.07.2012 № 4, від 12.07.2012 № 5, від 16.07.2012 № 7, від 16.07.2012 № 8, від 18.07.2012 № 9, від 26.07.2012 № 10, від 30.07.2012 № 12, від 01.08.2012 № 1, від 02.08.2012 № 2, від 07.08.2012 № 3, від 09.08.2012 № 4, від 13.08.2012 № 5, від 21.08.2012 № 6, від 28.08.2012 № 7, від 31.08.2012 № 9, від 03.09.2012 № 1, від 05.09.2012 № 2, від 06.09.2012 № 3, від 06.09.2012 № 4, від 06.09.2012 № 5, від 11.09.2012 № 6, від 18.09.2012 № 7, від 27.09.2012 № 12, видатковими накладними від 16.07.2012 № 29, від 12.07.2012 № 28, від 03.07.2012 № 27, від 31.05.2012 № 36, від 06.04.2012 № 24, від 17.01.2012 № 17, від 31.05.2012 № 35, від 18.05.2012 № 34, від 12.04.2012 № 27, від 09.04.2012 № 25, від 21.03.2012 № 21, від 17.01.2012 № 15, від 04.11.2011 № 66, від 26.10.2011 № 63, від 27.09.2012 № 39, від 18.09.2012 № 38, від 05.09.2012 № 37, від 07.08.2012 № 36, від 16.08.2012 № 34, від 09.08.2012 № 33, від 01.08.2012 № 32, від 18.07.2012 № 30.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 341148,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ФОП ОСОБА_2 податкових накладних у розмірі 60858,00 грн.

Відповідно до наказу Васильківської ОДПІ від 28.03.2013 № 187 посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «І.С.К. Виробництво» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2, за результатами якої було складено Акт від 09.04.2013 № 527/22-01/20057290.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем положень пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 60858,00 грн., пунктів 138.1.1 статті 138, пункту 138.7 статті 138 Податкового кодексу в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 69549,00 грн.

У ході перевірки посадовими особами відповідача було використано дані акта перевірки Рокитнянської МДПІ від 11.12.2012 № 32/1701/НОМЕР_3 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ФО ОСОБА_2 з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.01.2011 по 30.10.2012», відповідно до якого встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів контрагентам. Також встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не надано відповіді на письмові запити податкового органу щодо надання первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, в ході проведення аналізу податкової звітності встановлено, що основні виробничі засоби у ФОП ОСОБА_2 відсутні. Враховуючи викладене, підтвердити факт реального руху товарів від ФОП ОСОБА_2 до контрагентів неможливо.

На підставі вищезазначеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені ФОП ОСОБА_2 у складі вартості отриманих товарів у розмірі 69549,00 грн.; заниження ТОВ «І.С.К. Виробництво» податку на прибуток у розмірі 60858,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0001192201 та № 0001182201, якими позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 760763,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 84839,00 грн. відповідно.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Таким чином, право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених у ціні начебто отриманих товарів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено дійсного виконання господарських операцій з покупки товарів у ФОП ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Так, згідно із пунктом 1.1 Договору поставки від 29.11.2011 № 3/11-11-В, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2, продавець (ФОП ОСОБА_2) зобов'язувався поставити позивачу товар по номенклатурі та умовах, визначених у додатках до договору (специцифікаціях) (а.с.63). У той же час, наявна у матеріалах справи специфікація № 1 (без дати) не містить ані найменування товару, ані його ціни, що не дає можливості прослідкувати який саме товар ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний був поставити позивачу по вказаному договору.

Крім того, згідно умов вищезазначеного договору, поставка товарів здійснювалась транспортом позивача, проте, в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані жодні документи на підтвердження транспортування товару від ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «І.С.К. Виробництво» (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо). Доказів залучення третіх осіб для транспортування придбаного товару позивачем не надано.

Як на доказ отримання товарів позивачем надано лише видаткові накладні, з яких не можливо встановити місце відвантаження товару та відповідно до якого договору була здійснена поставка. Інших доказів приймання товарів по кількості і якості (зокрема, передбачених договором поставки сертифікатів якості товару та технічних паспортів, а також актів приймання товарів, доказів переміщення товару по складським приміщенням позивача тощо) позивачем не надано.

Також, як убачається з акта перевірки Рокитнянської МДПІ від 11.12.2012 № 32/1701/НОМЕР_3, у ФОП ОСОБА_2 відсутні основні фонди (зокрема, виробничі та складські приміщення, вантажні транспортні засоби), ним не використовується праця найманих працівників, що свідчить про неможливість здійснення ФОП ОСОБА_2 господарських операцій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та відсутність права позивача на формування податкового кредиту та валових витрат.

На переконання суду, наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, укладених договорів, податкових та видаткових накладних, не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання товарів, оскільки під час судового розгляду доведено, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, а товари фактично не поставлялись.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне надання послуг, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 вересня 2013 р.