Ухвала суду № 33540964, 11.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3486/13 11.09.2013 11.09.2013 11.09.2013

Провадження №22-ц/784/2850/13

Провадження 22ц/784/2850/13 Головуючий у 1-й інстанції: Фасій В.В.

Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Буренкової К.О.,

суддів: Шаманської Н.О., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання: Суслик Є.В.,

за участі: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ПП ВКП «Каро» - Миронець Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ПП ВКП «Каро»

на ухвалу Врадіївського районного суду від 17 липня 2013 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом останнього до ПП ВКП «Каро» про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ПП ВКП «Каро» про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належать земельні ділянки загальною площею 4,81 га. 11 березня 2006 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди цих земельних ділянок строком на 7 років.

Оскільки дія договору вже закінчилася, але відповідач не повертає земельні ділянки, позивач просив суд ухвалити рішення, яким його позов задовольнити.

Одночасно з позовом ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про його забезпечення шляхом заборони здійснювати будь - яку сільськогосподарську діяльність після збору урожаю 2013 року на його земельних ділянках загальною площею 4,81 га, які розташовані в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, та належать йому на підставі державного акту серії МК № 075437, виданого Врадіївською райдержадміністрацією 22 жовтня 2003 року.

Ухвалою Врадіївського районного суду від 17 липня 2013 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Постановлено заборонити відповідачу вчиняти будь - яку сільськогосподарську діяльність (передпосівний обробіток грунту, сівбу сільгоспкультур, тощо) після збору урожаю у 2013 році на земельних ділянках площею 4,81 га, які розташовані в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, та належать на праві власності позивачу на підставі державного акту серії МК № 075437, виданого Врадіївською райдержадміністрацією 22 жовтня 2003 року.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на незаконність зазначеної ухвали про забезпечення позову, просив цю ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову. Апелянт посилається на те, що позивач не довів обставини, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Крім цього, представник відповідача посилається на те, що оскаржувана ухвала перешкоджає господарській діяльності ПП ВКП «Каро».

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року ,,Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарчій діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_2 на підставі державного акту серії МК №075437 від 22 жовтня 2003 року є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 4,81 га, які розташовані на території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району. 11 березня 2006 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством ВКП «Каро» укладено договір оренди вказаних земельних ділянок строком на 7 років.

ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою до приватного підприємства ВКП «Каро» про визнання договору оренди земельних ділянок припиненим та покладення на відповідача обов'язку щодо повернення йому цих земельних ділянок.

Тобто, предметом даного спору є перевірка обставин щодо наявності у відповідача підстав для користування земельними ділянками позивача, виходячи із строку дії договору оренди, та повернення земельних ділянок у розпорядження власника.

Проте постановляючи оскаржувану ухвалу, суд всупереч положенням ст. 151 ЦПК, роз'ясненням, викладеним у вказаній Постанові Пленуму Верховного Суду України не навів будь-яких мотивів стосовно того, що не вжиття вказаних у заяві заходів забезпечення позову може унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у даній справі. При цьому суд не звернув увагу, що таке обґрунтування відсутнє і в заяві позивача про забезпечення позову.

Крім цього, забороняючи відповідачу здійснювати обробіток та засівати орендовану земельну ділянку, суд не звернув увагу на те, що предметом спору є перевірка підстав користування земельною ділянкою, а тому забезпечення позову, способом, вказаним позивачем у заяві, може вплинути на виконання відповідачем обов'язків по договору оренди, який є чинним на час винесення оскаржуваної ухвали, у тому числі, і щодо сплати орендної плати, податків, обов'язкових платежів.

Враховуючи наведені обставини, колегія вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, а тому на підставі п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства ВКП «Каро» задовольнити, а ухвалу судді Врадіївського районного суду від 17 липня 2013 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову передати до того ж суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: