Рішення № 33538481, 12.09.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Янцовська Т.М.

Доповідач - Галан Н.М.

Справа № 1211/2-2824/11

Провадження № 22ц/782/3024/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Галан Н.М.,

суддів: Лісіциної А.І., Фарятьєва С.О.,

при секретарі: Гайворонській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ПАТ „ Страхова компанія «Оранта-Лугань" на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 16 травня 2013 року за позовом ПАТ „ Українська акціонерна страхова компанія „АСКА" до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ПАТ „ Страхова компанія «Оранта-Лугань" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,-

ВСТАНОВИЛА

У жовтня 2011 року позивач- ПАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА", звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачів на його користь 49329,72грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 493,30грн. грн. судового збору.

Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 16 травня 2013 року позовні вимоги ПАТ " Українська акціонерна страхова компанія АСКА" були задоволено. З АСК «Оранта-Лугань» стягнуто на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної відшкодуванням збитків у порядку регресу грошові кошти в розмірі 24990 грн., з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто 24339,72грн., а також з АСК «Оранта-Лугань» та ОСОБА_2 солідарно стягнуто судовий збір у сумі 493грн.30коп. У позові ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт АСК «Оранта-Лугань» просить скасувати рішення суду,в частині стягнення з них страхової суми та судових витрат, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині, мотивуючи порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вірно встановлено у судовому засіданні та не оспорюється сторонами, 18.05.2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями марки „Сканія» д/н НОМЕР_1, що належить на праві власності ТОВ «Торгово-транспортна Компанія». та автомобілем марки „ДАФ", д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2

На підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеному між ПАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА" і ТОВ «Торгово-транспортна Компанія». від 20.06.2008 року було застраховано майнові інтереси останнього, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом.

На підставі полісу № ВС/0032989 від 26.06.2008р, укладеному між АСК „ Оранта-Лугань». Та ОСОБА_2 було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу ДАФ д/н НОМЕР_2 за шкоду, заподіяну третій особі.

Згідно постанови Краснолуцького міського суду Луганської області від 25 липня 2008 року винним у скоєнні ДТП було визнано ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ВАТ „НФСК Добробут" , згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.02.2008 року.

ПАТ УАСК „АСКА" в рахунок страхового відшкодування автомобіля ТОВ «Торгово-транспортна компанія» було виплачено 49329,72грн. 11.02.2010 року позивачем була направлена претензія до АСК „ Оранта-Лугань" як співвідповідачу, на виплату страхового відшкодування в порядку регресу,через те,що шкода була відшкодована позивачем,а співвідповідач є тією особою,яка на підставі договору цивільно-правової відповідальності, укладеного з відповідачем -ОСОБА_2, повинен прийняти на себе, як страховик, зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третій особі дорожньо-транспортної пригоди, тобто сплатити 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) гри. 00 коп., а решту суми, а саме - 24339,72грн.позивачу повинен сплатити відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Вказані обставини не підлягають доказуванню, бо ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постановусуду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції, пославшись на вимоги ст.ст.1187,1188,1191,1194 ЦК України та п.22.1 Закону України „Про обов'язкове страхування наземних транспортних засобів" визначив, що при настанні страхового випадку, страховик(в даному випадку ПАТ „Українська акціонерна страхова компаня АСКА"), відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третьої особи.

Таким чином, заподіяна матеріальна шкода була відшкодована потерпілому позивачем у повному обсязі, а ПАТ « Страхова компанія Оранта-Лугань» є тією особою, яка на підставі договору цивільно-правової відповідальності, укладеного з ОСОБА_2, повинно прийняти на себе, як страховик, зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, тобто сплатити страхове відшкодування.

Ліміт відшкодування матеріальної шкоди, передбачений договором цивільно-правової відповідальності складає 25500грн., без врахування франшизи.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що страхова компанія несе відповідальність в межах лімітів відповідальності страховика, а згідно ст.1194 ЦК України у разі, якщо особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно ст..993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки, АСК «Оранта-Лугань» несе відповідальність лише в межах лімітів відповідальності, то залишок суми матеріальної шкоди, підлягає стягненню з винної особи, тобто з ОСОБА_2

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не можуть бути взяті до уваги, оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_3, який на час скоєння ДТП знаходився у трудових відносинах з ОСОБА_2

Згідно ж ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

ОСОБА_2 не оспорюється факт того, що ОСОБА_3 скоїв ДТП під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Дані обставини підтверджуються і доказами, наданими сторонами, а саме:трудовим договором, укладеним між працівником та фізичною особою (а.с.64-65), подорожнім листом (а.с.69).

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про скасування рішення в повному обсязі стосовно не лише її, а і стосовно АСК «Оранта-Лугань», оскільки ОСОБА_2 не надано суду документів, які б посвідчували її повноваження на представництво інтересів АСК «Оранта-Лугань», що суперечить вимогам ст..42 ЦПК України.

Посилаючись на той факт, що Звіт № 22-05-09 про оцінку транспортного засобу від 19.06.2009р. було складено з використанням програмного продукту «Аудатекс», але при цьому ПП ОСОБА_7 не є офіційним користувачем продукту «Аудатекс», апелянти вважають, що даний доказ вважається неналежним та недопустимим доказом.

Однак, судова колегія не може погодитись з даним доводом, оскільки використання програмного продукту «Аудатекс» ПП ОСОБА_7 без офіційних відносин, а також його (ОСОБА_7.) відсутність в переліку користувачів продукту «Аудатекст» не є підставою для визнання звіту про оцінку транспортного засобу неналежним та недопустимим доказом.

Ст.58 ЦПК України визнано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст..59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З матеріалів справи вбачається, ТОВ «Торгово-транспортна компанія» звернулась до ПП ОСОБА_7 з замовленням про встановлення вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Scania держномер НОМЕР_1.

ПП ОСОБА_7 має сертифікат НОМЕР_3 суб'єкта оціночної діяльності, виданий Фондом Держ.майна України, дійсний до 11.02.2012р.

Таким чином, звернення про оцінку шкоди, заподіяної майну ТОВ «Торгово-транспортна компанія» є законним.

Відповідно ст..60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянти, не погоджуючись з сумою матеріальної шкоди, сплаченої позивачем, в супереч вимогам ст..60 ЦПК України не надали доказів, які б спростували висновок суду в цій частині.

Судова колегія не може погодитись з доводом апелянта ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не змінював своїх позовних вимог

Ст.33 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

В судовому засіданні від 14.05.2012р. ОСОБА_2 було залучено до участі у справі у якості співвідповідача.

Клопотання про розгляд справи спочатку, ОСОБА_2 або її представником у судовому засіданні заявлено не було.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами докази по справі, надав їм вірну юридичну оцінку, вірно встановивши правовідносини, які виникли між сторонами та вірно застосував до них норми матеріального та процесуального прва.

Однак, на ряду з наведеним судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку при вирішенні питання про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору, а тому судова колегія вважає за необхідне переглянути розмір стягнутих судових витрат.

Ст.88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно ст. 309 ЦПК України апеляційний суд може змінити рішення суду першої інстанції у разі порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.209,303,307,309 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Лугань» задовольнити частково .

Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 16 травня 2013 року змінити, скасувати в частині стягнення у солідарному порядку з АСК «Оранта-Лугань», ОСОБА_2 на користь ПАТ «Українська акціонерна страхова компаня «АСКА» судового збору у розмірі 493,30грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» з ОСОБА_2 та з ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Лугань» судовий збір у сумі по 246грн.65коп. та по 60грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржене у продовж 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: