Рішення № 33532761, 16.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. справа № 911/2807/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації, Київська обл., м. Фастів

2. Державної фінансової інспекції в Київській області, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Кучерука Василя Никифоровича, Київська обл., м. Фастів

про стягнення 51 586,40 гривень

за участю представників:

від прокуратури: Луговий Т.В. (посвідчення №017277 від 30.05.2013р.)

від позивача 1: Поперечна А.В. (довіреність №01-201/807 від 27.08.2013р.)

Христенко Н.А. (доручення №01-201/806 від 27.08.2013р.)

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: Ничик А.В. (довіреність б/н від 19.08.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.07.2013р. Фастівський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації (далі-позивач 1) та Державної фінансової інспекції в Київській області (далі-позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кучерука Василя Никифоровича (далі-ФОП Кучерук В.Н./відповідач) про стягнення 51 586,40 грн. безпідставно отриманих коштів з підстав, з урахуванням наданих суду уточнень, ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193, 197, 198, 180 Господарського кодексу України.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2013р. порушено провадження у справі №911/2807/13 та призначено справу до розгляду на 20.08.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 20.08.2013р., 27.08.2013р., 03.09.2013р. та 10.09.2013р. розгляд даної справи відкладався на 27.08.2013р., 03.09.2013р., 10.09.2013р. та 16.09.2013р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2010р. між Управлінням праці та соціального захисту населення Фастівської райдержадміністрації та ФОП Кучеруком В.Н. була укладена угода №5, відповідно до якої підприємство взяло на себе зобов'язання щодо якісного перевезення пільгових категорій громадян відповідно проїзних талонів та щоденно перевозити інвалідів війни 1 та 2 групи, учасників бойових дій, сімей загиблих (померлих) ветеранів війни безкоштовно, а Управління зобов'язалось відшкодувати підприємству-перевізнику кошти відповідно до плану асигнувань на 2010 рік в триденний термін після надходження коштів.

Угода укладена терміном з 01.09.2010р. по 31.12.2010р., вступає в дію з моменту його підписання її обома сторонами. Якщо ні одна із сторін не заявила за один місяць до закінчення терміну дії про припинення угоди, угода вважається продовженою на тих же умовах, терміном ще на 1 рік.

Оскільки жодною із сторін до 01.12.2010р. не було заявлено про припинення угоди, строк дії такої угоди, в силу положень п. 7, було продовжено до 01.01.2012р.

Крім того, 29.08.2011р. між Київської обласною державною адміністрацією (далі-організатор) та ФОП Кучеруком В.Н. (далі-перевізник) були укладені договори про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №ТП-11/8-63, ТП-11/8-66, ТП-11/8-65, ТП-11/8-64, ТП-11/8-62, відповідно до яких організатор надав перевізникові право на здійснення перевезень пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування сполученням: «Фастів АС-Малополовецьке», «Фастів АС-Велика Офірна», «Фастів АС-Клехівка», «Фастів АС-Паляниченці» та «Фастів АС-Мала Офірна» відповідно.

Вказані договору укладені терміном на три місяці і набувають чинності з дня їх підписання сторонами (п. 5.1).

05.06.2012р. між Київської обласною державною адміністрацією (далі-організатор) та ФОП Кучеруком В.Н. (далі-перевізник) були укладені договори про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування №123045, 123046, 122065, 123037, 123036, відповідно до яких організатор надав перевізникові право на здійснення перевезень пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування: «Фастів АС-Паляничинці», «Фастів АС-Клехівка», «Фастів АС-Мала Офірна», «Фастів АС-Велика Офірна» та «Фастів АС-Малополовецьке» відповідно.

03.01.2013р. Васильківською об'єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Київській області було проведено ревізію Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації з питань використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло - водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та при будинкової території), вивезення побутового сміття та рідких нечистот; надання пільг з послуг зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби твердого та рідкого пічного, побутового палива, послуг тепло - водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та при будинкових територій) вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компетенцію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, в управлінні праці та соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації за 2010, 2011 р.р. та січень - вересень 2012 р. За результатом зазначеної ревізії було складено акт від 03.01.2013р. №16 - 31/1.

В ході проведеної перевірки було встановлено, зокрема, що за період з грудня 2011р. по травень 2012р. дозволи Київської обласної державної адміністрації на організацію пасажирських перевезень у ФОП Кучерука В.Н. були відсутні, у той час, як за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, Управлінням праці та соціального захисту населення проведення відшкодування останньому коштів на суму 50 473,25 грн.

Посилаючись на те, що відшкодування збитків, пов'язаних з наданням пільг по проїзду на приміському сполучені автомобільним транспортом у січні-травні 2012 р. у розмірі 50 473,25 грн. позивачем 1 було здійснено без урахування тієї обставини, що відповідач не мав права здійснювати перевезення пільгових категорій громадян приміським транспортом по Фастівському району у зв'язку з відсутністю в останнього договорів на перевезення за вказаний період, позивачі просять суд стягнути з відповідача 51 586,40 грн., як безпідставно виплачених за рахунок субвенцій з Державного бюджету України з підстав ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193, 197, 198, 180 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Приписами статей 1, 2, 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та законодавство, на підставі якого подається позов.

У відповідності до постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову.

Ухвалами господарського суду Київської області від 23.07.2013р., 03.09.2013р. та 10.09.2013р. Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації та Державної фінансової інспекції в Київській області було неодноразово зобов'язано надати суду письмове правове обґрунтування позовної вимоги з посиланням на норми чинного законодавства України, які є підставами звернення до суду із зазначеною позовною вимогою.

Так, згідно письмових пояснень, Фастівський міжрайонний прокурор Київської області обґрунтовує заявлену вимогу про стягнення з відповідача 51 586,40 грн., як безпідставно виплачених за рахунок субвенцій з державного бюджету України положеннями ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 180, 193, 197, 198 Господарського кодексу України.

У відповідності до наданих суду усних пояснень, представники позивачів підтримують позицію Фастівського міжрайонного прокурора Київської області щодо обґрунтування заявленого позову саме нормами зобов'язального права в розрізі договірних правовідносин.

Статтями 509, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 173, 193, 197, 198, 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

З системного аналізу вказаних статей слідує, що покладені в основу обґрунтування позовних вимог норми матеріального права встановлюють механізм правового регулювання господарських зобов'язань учасників господарювання, порядок та обов'язковість виконання таких зобов'язань.

Водночас, доказів існування між сторонами належним чином оформлених зобов'язальних правовідносин щодо повернення відповідачем, як перевізником, надмірно сплачених коштів за рахунок субвенцій з Державного бюджету України суду не надано. Більше того, факт відсутності таких правовідносин між сторонами був визнаний представниками учасників судового процесу в судовому засіданні 18.09.2013р.

Інших матеріально-правових підстав, якими було б передбачено обов'язок відповідача по поверненню коштів, виплачених за рахунок субвенцій з Державного бюджету України позивачами не зазначено.

Разом з тим, у відповідності до п. 2 постанови пленум Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 «Про судове рішення» господарський суд, з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК, у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Крім того, чинним законодавством господарський суд не наділений правом на свій розсуд змінювати предмет або підстави позову та зобов'язаний вирішити спір згідно визначених позивачем предмету та підстави позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2013р. у справі №5011-4/14557-2012

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад, характер правовідносин, а також враховуючи той факт, що суд при прийнятті рішення не може самостійно змінювати матеріально-правову підставу позову, суд дійшов висновку, що вимога Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації та Державної фінансової інспекції в Київській області про стягнення з відповідача 51 586,40 грн., як безпідставно виплачених субвенцій з Державного бюджету України з підстав ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193, 197, 198, 180 Господарського кодексу України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати про сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позову покладаються судом на позивача 1.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що у відповідності до п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 525 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 180, 193, 197, 198 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, 16, ідентифікаційний код 03190780) на користь Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.09.2013р.

Суддя В.А. Ярема